Колос Родоський (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Колос Родоський M:
Il colosso di Rodi
Жанр пригодницький фільм[1][2]
Режисер Серджо Леоне[1][3][2]
Сценарист Серджо Леоне, Luciano Chitarrini[d], Енніо де Кончіні, Duccio Tessari[d] і Luciano Martino[d]
Композитор Angelo Francesco Lavagnino[d]
Тривалість 125 хв.
Мова італійська
Країна Франція Франція
Іспанія Іспанія
Італія Італія
Рік 1961
IMDb ID 0054756

«Колос Родоський» (італ. Il colosso di Rodi, фр. Le Colosse de Rhodes) — італійський пеплум 1961 року, дебютна робота режисера Серджо Леоне.

Сюжет[ред. | ред. код]

Місцем дії є острів Родос. Там відбуваються заворушення проти влади царя-тирана Сереса. Але будь-який вияв протесту негайно карається.

Для демонстрації своєї могутності Серес розпорядився звести одне з семи чудес світу — Колоса Родоського. Архітектурно-будівельні роботи здійснив учений Карето. Колос Родоський був споруджений як маяк у вигляді скульптури Геліоса і призначений для захисту острова від можливих нападів.

Відкриття Колоса стало для жителів Родосу грандіозним святом, свідками якого стають давньогрецький полководець Дарій (Рорі Келхаун) і його друзі, які прибули на острів для відпочинку від ратних справ. Дядько Дарія Лізій робить все, щоб дозвілля гостей супроводжувалося пишними бенкетами, узливанням вина, знайомством з чарівними дівчатами.

Однак Дарій стає випадковим свідком, а потім і співучасником підготовки нового повстання проти Сересу. До того ж державний переворот готують фінікійці, які служать царя-тирана. До острова вже підпливає фінікійська армада кораблів, і жителям Родосу належить дати їм нерівний бій…

Навколо фільму[ред. | ред. код]

«Колос Родоський» був знятий повністю на французькою мовою, проте всі автори сценарію були з Італії, а режисер майже не знав французької і користувався перекладачами. На цьому наполягли основні інвестори фільму[джерело?].

В інтерв'ю Серджо Леоне завжди говорив, що зробив «Колос Родоський» лише для того, щоб оплатити медовий місяць в Іспанії[джерело?]. Справа в тому, що в 1960 році Леоне не тільки дебютував у кіно, але і одружився.

Технічні дані[ред. | ред. код]

Фільм знятий на стандартній 35-мм кіноплівці анаморфотною оптикою по системі «Супертоталскоп» (англ. SuperTotalscope), який був різновидом широкоекранного формату «Синемаскоп». Прокатні фільмокопії друкувалися контактним способом у тому ж форматі, розрахованому на демонстрацію анаморфотним проекційним об'єктивом з співвідношенням сторін екрану 2,35:1[4].

Примітки[ред. | ред. код]