Колос Родоський (фільм)
Колос Родоський  | |
|---|---|
| італ. Il colosso di Rodi | |
| Жанр | пригодницький фільм[1][2] |
| Режисер | Серджо Леоне[1][3][2] |
| Сценарист | Серджо Леоне, Luciano Chitarrini[d], Енніо де Кончіні, Duccio Tessari[d] і Luciano Martino[d] |
| У головних ролях |
Rory Calhoun[d][4][3][…], Леа Массарі[4][5], Ángel Aranda[d][4][5], Mabel Karr[d][4][5], George Rigaud[d][5], Mimmo Palmara[d][4][5], Félix Fernández[d][4][5], Carlo Tamberlani[d][4][5], Alfio Caltabiano[d][4][5], Antonio Casas[d][4][5], Жорж Маршаль[4][3][5], Conrado San Martín[d][4][5], Roberto Camardiel[d][4][5], Félix Fernández[d][4][5], Ignazio Dolce[d][5], Nello Pazzafini[d][6] і Rafael Hernández[d][6] |
| Композитор | Angelo Francesco Lavagnino[d] |
| Тривалість | 125 хв. |
| Мова | італійська |
| Країна |
 Франція Іспанія Італія |
| Рік | 1961 |
| IMDb | ID 0054756 |
«Колос Родоський» (італ. Il colosso di Rodi, фр. Le Colosse de Rhodes) — італійський пеплум 1961 року, дебютна робота режисера Серджо Леоне.
Сюжет[ред. | ред. код]
Місцем дії є острів Родос. Там відбуваються заворушення проти влади царя-тирана Сереса. Але будь-який вияв протесту негайно карається.
Для демонстрації своєї могутності Серес розпорядився звести одне з семи чудес світу — Колоса Родоського. Архітектурно-будівельні роботи здійснив учений Карето. Колос Родоський був споруджений як маяк у вигляді скульптури Геліоса і призначений для захисту острова від можливих нападів.
Відкриття Колоса стало для жителів Родосу грандіозним святом, свідками якого стають давньогрецький полководець Дарій (Рорі Келхаун) і його друзі, які прибули на острів для відпочинку від ратних справ. Дядько Дарія Лізій робить все, щоб дозвілля гостей супроводжувалося пишними бенкетами, узливанням вина, знайомством з чарівними дівчатами.
Однак Дарій стає випадковим свідком, а потім і співучасником підготовки нового повстання проти Сересу. До того ж державний переворот готують фінікійці, які служать царя-тирана. До острова вже підпливає фінікійська армада кораблів, і жителям Родосу належить дати їм нерівний бій…
Навколо фільму[ред. | ред. код]
«Колос Родоський» був знятий повністю на французькою мовою, проте всі автори сценарію були з Італії, а режисер майже не знав французької і користувався перекладачами. На цьому наполягли основні інвестори фільму[джерело?].
В інтерв'ю Серджо Леоне завжди говорив, що зробив «Колос Родоський» лише для того, щоб оплатити медовий місяць в Іспанії[джерело?]. Справа в тому, що в 1960 році Леоне не тільки дебютував у кіно, але і одружився.
Технічні дані[ред. | ред. код]
Фільм знятий на стандартній 35-мм кіноплівці анаморфотною оптикою по системі «Супертоталскоп» (англ. SuperTotalscope), який був різновидом широкоекранного формату «Синемаскоп». Прокатні фільмокопії друкувалися контактним способом у тому ж форматі, розрахованому на демонстрацію анаморфотним проекційним об'єктивом з співвідношенням сторін екрану 2,35:1[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б http://www.imdb.com/title/tt0054756/
- ↑ а б http://www.filmaffinity.com/en/film276465.html
- ↑ а б в http://www.allocine.fr/film/fichefilm_gen_cfilm=2020.html
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п http://www.cinematografo.it/cinedatabase/film/il-colosso-di-rodi/12070/
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с http://www.imdb.com/title/tt0054756/fullcredits
- ↑ а б ČSFD — 2001.
- ↑ Technical specifications for «Il colosso di Rodi». IMDb. Архів оригіналу за 2012-08-18. Процитовано 2012-06-12.
