Колос Родоський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Колос Родоський

Colossus of Rhodes.jpg

Худ. Мартен ван Хемскерк, гравюра «Колос Родоський»

36°27′03″ пн. ш. 28°13′40″ сх. д. / 36.451111000027772491° пн. ш. 28.22777800002777937° сх. д. / 36.451111000027772491; 28.22777800002777937Координати: 36°27′03″ пн. ш. 28°13′40″ сх. д. / 36.451111000027772491° пн. ш. 28.22777800002777937° сх. д. / 36.451111000027772491; 28.22777800002777937
Тип втрачена скульптура[d]
колосальна статуяd і сім чудес світу[d]
Країна

 Греція

Розташування Ancient Rhodesd
Архітектор Chares of Lindosd
Матеріал бронза
Висота 33 м
Ідентифікатори й посилання
Structurae 20002409
Колос Родоський. Карта розташування: Греція
Колос Родоський
Колос Родоський (Греція)

CMNS: Колос Родоський у Вікісховищі

Колос Родоський (грец. Κολοσσός της Ρόδου, лат. Colossus Rhodi) — величезна статуя грецького бога Сонця Геліоса, споруджена між 292 та 280 роками до н. е. на вході до гавані острова Родос, Греція, учнем Лісіппа Харесом[en] із Ліндоса. Статуя вважалася одним із Семи Чудес Античного Світу: за час свого існування вона була найвищою статуєю світу, висотою 70 ліктів (31,5 м).

Передісторія[ред. | ред. код]

Після швидкої смерті Александра Македонського у 323 році до н. е. відсутність єдиного спадкоємця престолу породила численні міжусобні війни між його полководцями. Урешті-решт, імперія розпалася на чотири частини, а Родос відділився та увійшов у союз із Птолемеєм Сотером, тодішнім завойовником Єгипту. Союз контролював значну частину торгових шляхів у східному Середземномор'ї, включно із виходом до Егейського моря.

У 305 році до н. е. військо Антигона Одноокого, повелителя на чолі з його сином, Деметрієм І, «завойовником міст», узяло в облогу Родос з армією чисельністю 40 000 чоловік. Проте місто було добре укріплене, і Деметрію довелося будувати високі облогові вежі, щоб дістатись на мури міста. Погані погодні умови, хитрість та запеклий опір родосців ніяк не сприяли завоюванню міста.

У 304 році до н. е. Птолемей відправив свій флот на допомогу місту і Деметрію довелось поспішно відступити, залишивши майже все військове обладнання. Щоб відсвяткувати перемогу, родосці продали військові трофеї за 300 талантів і на виручені гроші вирішили збудувати грандіозну статую своєму заступнику, богу Сонця Геліосу.

Будівництво[ред. | ред. код]

Колос Родоський, як його некоректно уявляли. Справжня статуя стояла по один бік гавані

Місце для статуї підібрали на вході у гавань до острова Родос. Геліос був не просто особливо шановним божеством на острові — він вважався і його творцем. За переказом, не маючи місця йому присвяченого, сонячний бог підняв острів на своїх руках з морської глибини.

Кошти на спорудження статуї отримали за рахунок продажу різноманітних облогових знарядь, покинутих ворогом при відступі. Серед них також чудо античної військової техніки — гелеополіда — величезна облогова вежа, включно з тараном, катапультами, майданчиками для розміщення штурмових загонів, перекидними містками.

Спорудження монумента доручили відомому скульптору Харесу із Ліндоса, учню прославленого Лісіппа. Раніше Лісіпп спорудив 18-метрову статую Зевса у Таранто. На штучному пагорбі Харес встановив три кам'яних стовпи — на двох з них кріпилися бронзові деталі, що зображали ноги і торс гіганта, на третьому — деталі плаща. «Збирання» статуї здійснювалося знизу вгору — спочатку формувалися ступні, потім ікри і т. д. По мірі закріплення деталей їх засипали землею, створюючи таким чином майданчик для роботи на вищому рівні. Лише коли статуя була повністю готова, пагорб був прибраний.

Постамент було зроблено з білого мармуру, спершу встановлені ноги статуї, а потім і решта тіла. Бронзова форма божества була закріплена залізними і кам'яними конструкціями. Його голову прикрашав вінець із семи променів Сонця, які розходилися в боки. Вважалося, що лівою рукою він підтримував спадаючий плащ, а долонею правої, зігненою в лікті, прикривав очі, вдивляючись в морські далі. Через 12 років біля входу в гавань на біломармуровому пагорбі завершилося зведення гігантської фігури бога Сонця, облицьованої бронзовими листами.

Однак знахідка монети міста Анхіала засвідчила, що насправді бог тримав в лівій руці Діоніса, а у високо піднятій правій руці — виноградне ґроно, показуючи його Діонісу як покровителю виноградарства. За свідченням римського вченого і письменника Плінія Старшого, який вивчав частини зруйнованої скульптури, не кожному вдавалося обхопити великий палець на руці гіганта.

Слава про Колоса Родоського рознеслася по всьому Середземномор'ю, безліч мандрівників з інших країн приїжджали помилуватися витвором мистецтва.

Зруйнування[ред. | ред. код]

Порівняно з іншими Чудесами Світу Колос Родоський «прожив» недовге життя. Приблизно через 50 років після створення він був зруйнований землетрусом: від сильних поштовхів надламалися коліна статуї, вона звалилася вниз. Частини бронзового тіла бога Сонця протягом сторіч покоїлися на землі, породжуючи різні легенди. Так, в одній з них розказувалося, що судна, що прямували в гавань, пропливали поміж ніг гіганта.

У 977 році н. е. арабський намісник, який правив на острові, продав уцілілу частини статуї. Для їх перевезення було потрібно 900 верблюдів. Бронзове облицювання статуї було переплавлено.

Література[ред. | ред. код]

  • Все о чудесах света. Атлас-справочник. Сн.-Петербург, «Кристалл», 2007, стор. 12 — 13. ISBN 978-5-9603-0081.(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]