Портал:Стародавня Греція
| Портал | Обговорення порталу | Проєкт | Обговорення проєкту | Доглядачі порталу |
 | Портал « Стародавня Греція » |
 |
 Ласкаво просимо до україномовного порталу «Стародавня Греція»
|
 Метопа доби архаїки, Селінунт, Регіональний археологічний музей Антоніо Салінаса (Палермо) Старода́вня Гре́ція — період в історії Греції, який тривав від ІІІ тисячоліття до н. е. до римського завоювання в 2 столітті до н. е. Більшість істориків розглядають її як основоположну культуру західної цивілізації[1][2][3], батьківщиною світової демократії[4], західної філософії[5], основних принципів фізико-математичних наук, мистецтва театру[6] та Олімпійських ігор тощо. Грецька культура мала могутній вплив на Римську імперію, яка в свою чергу донесла свою культуру майже до кожного європейського народу. :::::::::::::::: Докладніше Елліністичний період, або Еллінізм — етап в історії країн Східного Середземномор'я з часу походів Александра Македонського (334-323 рр до н. е.) до завоювання цих країн Римом, що завершився 30 року до н. е. підпорядкуванням Єгипту. Термін «еллінізм» введений в історіографію в 30-х роках 19 століття німецьким істориком І. Г. Дройзеном. Історики різних напрямків трактують його по-різному. Одні висувають на перший план взаємовплив грецької та місцевих, переважно східних, культур, розширюючи іноді хронологічні рамки етапу еллінізму до початку Середньовіччя. Інші акцентують увагу на взаємодії соціально-політичних структур, підкреслюють провідну роль греко-македонян, модернізують економічні відносини.:::::::::::::::: Докладніше |
 |
| Вибране зображення
|
  Чорнофігурний вазопис. Гра на авлосі. Регіональний археологічний музей Антоніо Салінаса (Палермо), знайдено у похованні № 22 біля міста Селінунт, Сицилія. |
|
| Еллінізм
|
|
| Література про Стародавню Грецію
|
|
|
|
| Ювелірство Стародавньої Греції
|
 Золоте намисто з використанням плетива і Геркулесового вузла, 3 ст. до н.е., Державне античне зібрання, Мюнхен. |
|
| Стародавня Греція в музеях України
|
 Одеський археологічний музей, збірка давньогрецької кераміки, фото 2010 року. |
|
| Біографії
|
|
Епікур (грецькою: Επίκουρος) (341 до н. е., Самос — 270 до н. е., Афіни) — давньогрецький філософ-матеріаліст. До нас дійшли лише фрагменти праць філософа. Філософський напрямок епікуреїзм досить широко впливав на свідомість мислителів наступних етапів еллінської епохи, зокрема Риму. Як і інші атомісти, Епікур навчав про необчислиму кількість світів. В 306 році до н. е. заснував філософську («епікурейську»)школу в Афінах, використовуючи головні положення філософії Демокріта (вчителем Епікура був послідовник Демокріта Навсіфан). Водночас Епікур створив зовсім нову атомістичну теорію. Відмінність полягає в тому, що у Демокріта рух атомів здійснюється у порожнечі винятково за законом падіння тіл під власною вагою, у Епікура — поряд з дією закону падіння з'являється ще один чинник — атом виявляє властивість «самочинного відхилення» від «лінії необхідності». Ідея Епікура про самочинне відхилення атомів є специфічним відображенням факту з'явлення у людей нових якостей — індивідуальної свободи, певного мінімуму соціальної автономії особи. Людина — цей «соціальний атом» — набуває в собі (а не в космічному світопорядку, котрий розчиняє індивіда, його неповторність) автономного, самодостатнього ґрунту свого волевиявлення. В цілому, головна увага Демокріта звернена на закони існування об'єктів (людина теж лише об'єкт), у Епікура — до суб'єкта. Епікура хвилювало не саме по собі вчення про Космос як сукупність атомів, а проблема можливості відхилень, випадків, суб'єктивного водіння. Сенс своєї ідеї про самочинне відхилення атома від лінії необхідності Епікур вбачав у основному правилі мудрості — вміти відхилятися від незадоволення, страждань. Йдеться саме про «відхилення» від страждань, а не про гонитву за задоволенням бажань. Гонитва за бажаннями завжди приносить свою протилежність — невдоволеність. :::::::::::::::: Докладніше |
|
| Цього року...
|
|
Після поразки, завданої римлянами Македонії у битві при Кіноскефалах 197, римляни постійно втручалися у внутрішні справи греків, підтримуючи олігархічні шари проти демократії. Влітку 196 римський полководець Тіт Квінкцій Фламінін проголосив на Істмійські іграх «свободу» греків, віра в яку на короткий термін зробила Рим популярним у Греції. З цього часу Греція постійно перебувала під римським впливом. Македонія втратила політичне значення, а в 148 році, після придушення повстання Андріска, була перетворена разом з Іллірією та Епіром на римську провінцію. Етолійський союз римляни розпустили. У 146 був розгромлений й Ахейський союз. Таким чином фактично вся Греція опинилася під владою Рима. З утвердженням Римської імперії у 27 до н. е. Греція була перетворена на римську провінцію Ахайя (крім Афін, які номінально вважалися вільним містом) і мало чим вирізнялася серед інших східних провінцій Римської імперії. З 4 століття нашої ери Греція склала ядро Східної Римської імперії — Візантії. |
|
| Нові статті
|
|
| Категорії
|
 |
|
| Чим допомогти
|
Ви можете написати власні статті. Для цього наберіть слово або термін, про який ви бажаєте створити статтю, у панелі «Пошук», що знаходиться згори зліва, і натисніть кнопку «Перейти». Якщо статті за вказаним словом або терміном Ви не знайшли, можете створити її використовуючи панель «Створити статтю» розміщену нижче. Як робити, з чого почати першу свою публікацію: |
|
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
_02.jpg){kind=small}
|
|
| Мистецтво | Філософія | Книги | Архітектура | Біографії | Історія | Література | Театр | Декоративно-ужиткове мистецтво |
|
- ↑ Richard Tarnas, The Passion of the Western Mind (New York: Ballantine Books, 1991).
- ↑ Colin Hynson, Ancient Greece (Milwaukee: World Almanac Library, 2006), 4.
- ↑ Carol G. Thomas, Paths from Ancient Greece (Leiden, Netherlands: E. J. Brill, 1988).
- ↑ Лейст О. История политических и правовых учений. Гл. 13.
- ↑ Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней.
- ↑ Ancient Greek Theater Discovered — Discovery Channel