Конрад Левандовський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Конрад Левандовський
пол. Konrad T. Lewandowski
Конрад Левандовський у 2001 році
Ім'я при народженніKonrad Tomasz Lewandowski
ПсевдонімПшеводас
Народився1 квітня 1966(1966-04-01) (58 років)
Варшава
ГромадянствоПольща Польща
Діяльністьпрозаїк, публіцист, редактор
Сфера роботилітература
Мова творівпольська
Роки активності1991
Напрямокпроза
Жанрфантастичний роман, повість, оповідання, детектив
Magnum opus«Сага про котолака»
ПреміїМеморіальна премія імені Януша Зайделя (1995)
Сайт: przewodas.pl

CMNS: Конрад Левандовський у Вікісховищі

Конрад Левандовський (пол. Konrad T. Lewandowski, 1 квітня 1966(19660401), Варшава) — польський письменник-фантаст, автор детективних творів, філософ, журналіст, публіцист та редактор.

Біографія

[ред. | ред. код]

Конрад Левандовський народився у Варшаві. За освітою він є інженером-хіміком і доктором філософії. За релігійними переконаннями Левандовський є слов'янським рідновіром[1], у 2015—2018 роках він був членом «Рідної польської церкви».[2] З початку 90-х років ХХ століття він співпрацював із низкою журналів, зокрема «Nowa Fantastyka», «Przegląd Techniczny», «Cogito», «Sprawy Nauki», «Skandale».

Як письменник Конрад Левандовський отримав найбільше визнання читачів за цикл пригодницько-фантастичних творів про пригоди журналіста вигаданої газети «Посолоджені новинки» (пол. Obleśne Nowinki) Радослава Томашевського, а також за цикл творів «Сага про котолака», в яких розповідається про фантастичну істоту, подібну до вовкулаки, яка може обертатись із людини не вовком, а велетенським котом. Він також є автором 5 детективних романів із спільним головним героєм — надкомісаром Єжи Дрвенцьким, дія яких відбувається у міжвоєнний час у Польщі; а також автором історично-пригодницької трилогії «Бурштинове королівство» (пол. Bursztynowe Królestwo), дія якої відбувається на підросійській частині Польщі на межі ХІХ—ХХ соліть, головним героєм якої є старший лейтенант Сергій Лавендовський, за національністю поляк, який підтримує царську владу.

Конрад Левандовський також співпрацював із мистецьким журналом «Lampa», додатком до журналу «Nowa Fantastyka» «Czas Fantastyki», а також із варшавським Народним культурним центром (співпрацював із ним у проекті відзначення 150-ї роковини Січневого повстання, результатом якого став його роман «Орел біліший, ніж голубка» (пол. Orzeł bielszy niż Gołębica), написаний у стилі стимпанку, а також відзнятий короткометражний фільм).

Конрад Левандовський є автором філософської системи, подібної до томістичної метафізики, в якій він запропонував онтологічну теорію дійсності, яка заснована на так званому «Принципі Дотримання Вільного Вибору». Основи цієї теорії описані Левандовським у книзі «Похвала єресі», обговорення якої відбулося 31 травня 2012 року в Ягеллонському університеті.[3] Він також часто дискутує з питань метафізики в дискусійних інтернет-групах. У мережі Інтернет та особистому житті письменник використовує псевдонім «Пшеводас».

У 1992 році Сілезький клуб фантастики присудив Конраду Левандовському антинагороду «Золотий Метеор» за агресивний опис конвенту в журналі «Skandale». У 1995 році письменник отримав Меморіальну премію імені Януша Зайделя за оповідання «Записник 2015» (пол. Noteka 2015), окрім цього, ще 6 разів номінувався на цю премію. Проте пізніше Левандовський вступив у конфлікт із особами, які обирають лауреатів премії, а в 2004 році він написав відкритого листа до Ядвіги Зайдель, вдови письменника, щоб вон прибрала ім'я Зайделя із назви нагороди, а також відійти від патронату нагороди.[4]

У квітні 2018 року Конрад Левандовський став лауреатом конкурсу, який проводила польська компанія з виробництва озброєння, на кращий твір з тематики національно-визвольних змагань для молоді[5], його роман «Броньовані орлята» (пол. Pancerne Orlęta) зайняв на конкурсі третє місце.[6]

У жовтні 2018 року Конрад Левандовський на XXV церемонії з нагоди вручення Загальнопольської літературної премії імені Корнеля Макушинського отримав нагороду читацьких симпатій у вигляді козлика за книжку «Чорт і спілка. Нові пригоди чорта із сьомого класу» (пол. Szatan i spółka. Dalsze przygody szatana z siódmej klasy).[7]

Вибрана бібліографія

[ред. | ред. код]

Сага про котолака

[ред. | ред. код]
  • Шлях котолака (пол. Trop kotołaka, 1998)
  • Ксін-хижак (пол. Ksin Drapieżca, 2003)
  • Похід котолака (пол. Wyprawa kotołaka, 2003)
  • Ксін (пол. Ksin, 1991)
  • Трояндоока (пол. Różanooka ,1992)
  • Ксін-кочівник (пол. Ksin koczownik, 2006)
  • Людське тепло (пол. Ludzkie ciepło, оповідання, 2007)
  • Ксін на болотах часу (пол. Ksin na Bagnach Czasu, 2017)

Цикл «Огарок для диявола»

[ред. | ред. код]
  • Огарок для диявола. Чорна верба (пол. Diabłu ogarek. Czarna wierzba, 2011)
  • Огарок для диявола. Колонна Зигмунта (пол. Diabłu ogarek. Kolumna Zygmunta, 2012)
  • Огарок для диявола. Остання шана (пол. Diabłu ogarek. Ostatni hołd, 2013)

Далекосхідна трилогія

[ред. | ред. код]
  • Бурштинове королівство (пол. Bursztynowe Królestwo, 2009)
  • Афганський Зевс (пол. Afgański Zeus, 2011)
  • Герої відроджуються (пол. Bohaterowie się odradzają, 2012)

Детективний цикл із комісаром Єжи Дрвенцьким

[ред. | ред. код]
  • Магнетизер (пол. Magnetyzer, 2007)
  • Богині з лабрадориту (пол. Bogini z labradoru, 2007)
  • Електричні перли (пол. Elektryczne perły, 2008)
  • Ситцева засідка (пол. Perkalowy dybuk, 2009)
  • Сілезька доброчинність (пол. Śląskie dziękczynienie, 2010)
  • Румунські кавуни (пол. Rumuńskie kawony, 2015)

Інші романи

[ред. | ред. код]
  • Міст над безоднею (пол. Most nad Otchłanią, 1995)
  • Королева Жанна д'Арк (пол. Królowa Joanna d'Arc, 2000)
  • місія Рамзеса Великого (пол. Misja Ramzesa Wielkiego, 2001)
  • Чорний психоз (пол. Czarna psychoza, 2005)
  • Ангели повинні піти (пол. Anioły muszą odejść, 2011)
  • Фараон вампірів (пол. Faraon wampirów, 2012, електронне видання)
  • Орел біліший, ніж голубка (пол. Orzeł bielszy niż gołębnica, 2013)
  • Посланниця богині (пол. Wysłanniczka bogini, 2014)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Poganie odwiedzili kurię. Процитовано 27 вересня 2016. (пол.)
  2. Konrad T. Lewandowski (25 червня 2018). Przewodas. Процитовано 20 вересня 2018. (пол.)
  3. Konferencja naukowa Rozdroża kultury: Czy herezje są twórcze? [Архівовано 27 січня 2019 у Wayback Machine.] (пол.)
  4. Szanowna Pani Jadwigo![недоступне посилання] (пол.)
  5. Fundacja Polskiej Grupy Zbrojeniowej. Laureaci konkursu stypendialnego - Fundacja Polskiej Grupy Zbrojeniowej (пол.). Процитовано 22 квітня 2018.
  6. Narodowe Centrum Kultury (12 жовтня 2018). #Wolność – czytaj dalej. Poznaj laureatów Konkursu!. Процитовано 25 листопада 2018. (пол.)
  7. Jola Wodniak (22 листопада 2018). 25. Ogólnopolska Nagroda Literacka im. Kornela Makuszyńskiego. Процитовано 25 листопада 2018.(пол.)

Посилання

[ред. | ред. код]