Користувач:Sukhykh/Чернетка
Тернопільське партизанське з'єднання ім. М.С. Хрущова[ред. | ред. код]
Тернопільське партизанське з'єднання ім. М.С. Хрущова - радянське партизанське формування під керівництвом Шитова Івана Івановича, створене у 1943 р., за наказом командира Житомирського партизанського з'єднання О. М. Сабурова для дій у районі м. Новоград-Волинського Житомирської області.[1]
Формування з'єднання[ред. | ред. код]
27 серпня 1941 р. був сформований в кількості 27 чоловік 2-й Харківський партизанський загін під командуванням К. Погорєлова, який у вересні 1941 р. перетнув лінію фронту та почав діяти в тилу ворога на окупованій території Сумської та Орловської областей УРСР та РРФСР. У травні 1942 р. він увійшов до складу партизанського з’єднання під командуванням О. М. Сабурова. У жовтні — листопаді 1942 р. загін, який отримав назву ім. М. С. Хрущова, разом зі з’єднанням О. М. Сабурова здійснив рейд на Правобережну Україну, а потім у кінці листопада 1942 р. був реорганізований у 12-й батальйон Житомирського партизанського з’єднання.
17 лютого 1943 р. наказом по з’єднанню О. М. Сабурова для дій у районі Новоград-Волинського створюється група об’єднаних партизанських загонів (командир І. І. Шитов, комісар І. Є. Скубко). До неї увійшли партизанські загони ім. М. С. Хрущова, ім. С. М. Кірова, ім. Ф. М. Михайлова та “За Батьківщину”. За вказівкою ЦК КП(б)У та Українського штабу партизанського руху на початку червня 1943 р. група була перетворена на з’єднання партизанських загонів, яке передавалося в оперативне підпорядкування Кам’янець-Подільському обласному штабу партизанського руху. У вересні 1943 р. з’єднання перейшло в безпосереднє підпорядкування УШПР та з 14 жовтня 1943 р. було перейменовано на Тернопільське партизанське з’єднання ім. М. С. Хрущова.
Бойова, диверсійна та розвідувальна діяльність загону, а згодом з’єднання ім. М. С. Хрущова проходила на території Орловської, Сумської, Чернігівської, Гомельської, Житомирської, Київської, Кам’янець-Подільська (нині Хмельницької), Рівненської та Волинської областей РРФСР, УPCP та БРСР[1].
Організаційна структура[ред. | ред. код]
Організаційна структура з’єднання включала командування, штаб, головрозвідку (розвідбатальйон), радіовузол, санітарну службу, господарську частину, комендантський взвод, а також бойові підрозділи — загони (батальйони, полки), які поділялись на групи (роти), взводи, відділення. У загонах (батальйонах) були групи кінних розвідників-автоматників, диверсійні групи, санітарні та господарські частини, артилерійські групи або артилерійські взводи.
До 1 липня 1943 р. у 5-ти загонах з’єднання перебували 1 462 особи, на 1 листопада 1944 р. у 9 загонах — 2 434 особи. Напередодні розформування з’єднання в ньому було 9 загонів, чисельність яких складала 2 274 чоловіки : ім. М. Хрущова (командир Т. Котляров, комісар Б. Шангін. начальник штабу Д. Ніколайчик): ім. С. Кірова (командир Ф. Федоров, комісар М. Виноградов, начільник штабу І. Діпько), ім. В. Чапаева (командир П. Шевчук, комісар П. Ігнатюк. начальник штабу О. Цветков), ім. Ф. Дзержинський (командир С. Ландишев, комісар О. Соботович, начальник штабу С. Канов), ім. М. Кутузова (командир І. Гур’єв, комісар К. Дюков, начальник штабу І. Горбань), ім. К. Ворошилова (командир С. Мартинов, комісар Т. Кляцький, начальник штабу А. Лоскутов); ім. М. Щорса (командир В. Саванін, комісар I. Гітуляр. начальник штабу М. Борійчук); ім. О. Суворова (командир О. Попов, комісар М. Виговський, начальник штабу Г. Забурунов); ім. Й. Сталіна (командир Д. Панчук, комісар С. Демчан, начальник штабу Ф. Піддубний).
У жовтні — грудні 1943 р. партизанські загони були перейменовані на батальйони, а потім розгорнуті в 3 партизанські стрілецькі полки. У 1943 р. із з’єднання були виділені загони ім. Ф. М. Михайлова (командир А. 3. Одуха). ім. Богуна (командир І. Є. Скубко), “За Батьківщину’’ (командир І. Шишко), на базі яких надалі бузи створені 3 нові партизанські з’єднання. 23 лютого 1944 р. за вказівкою УШПР із загонів ім. М. С. Хрущова, ім. О. М. Щорса, ім. О. В. Суворова було організовано нове партизанське формування (командир Д. Ніколайчик, комісар Б. Шангін, начальник штабу І. Дилько) в кількості 982 чоловіки для проведення дій у західних областях України, решта загонів були розформовані[2].
Боротьба із німецькими окупантами[ред. | ред. код]
Бойова, диверсійна та розвідувальна діяльність загону ім. М. Хрущова після переходу на Правобережну Україну, а згодом і з’єднання почалася в районах Городища, Ємільчиного, Рокитного на кордоні Житомирської та Рівненської областей. Однією з перших великих операцій з'єднання був напад на залізничну ст. Рокитне в травні 1943 р. У ході операції партизани підірвали електростанцію та склозавод, знищили залізничний міст. У ніч з 23 на 24 липня 1943 р. силами загонів ім. М. Хрущова, ім. С. Кірова та ім. В. Чапаєва був розгромлений фашистський гарнізон у районному центрі Городище. Партизани захопили продовольчі склади та вивезли велику партію продуктів та зерна. 3-4 жовтня 1943 р. з’єднання стрімким ударом оволоділо залізничною ст. Словечне, знищивши при цьому станційне господарство, один ешелон із бойовою технікою, крім цього був збитий транспортний літак “Ю-52”.
На початку 1944 р. партизани успішно взаємодія чи із військами Червоної армії на території Волинської та Рівненської областей. 8 січня 1944 р.. виконуючи вказівку УШПР про вихід до Тернопільської області, загони ім. М. Хрущова, ім. К. Ворошилова, ім. Ф. Дзержинського та ім. М. О. Щорса спільно з 271-м стрілецьким полком 181 СД розгромили гарнізон ворога в Березному. До рук партизанів потрапили 2 гармати, міномет, 27 кулеметів, 32 автомати, речові та продовольчі склади. 23 січня 1944 р. група загонів з’єднання, форсувавши р. Стир. успішно відбила напад переважаючих сил противника. Однак усі спроби протягом 27-30 січня 1944 р. пробитися на південь та вийти до Тернопільської області через концентрацію ворожих військ не вдалося[2].
- ↑ а б Україна партизанська. Партизанські формування та органи керівництва ними (1941–1945) : наук.-довід. вид (українська) . К.: Парламентське вид-во. 2001. с. 69—71. ISBN 966-611-132-2.
- ↑ а б Соколенко, О. (2012). Альбом партизанської слави українського народу у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 рр (українська) . К.: ГО «Об’єднання «Всесвіт»». с. 962—964. ISBN 978-966-2505-01-6.