Ємільчине

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Ємільчине
Coats of Arms of Emilchyne.png Flag of Emilchyne.png
Герб Ємільчиного Прапор Ємільчиного
В'їзд до Ємільчиного
В'їзд до Ємільчиного
Ємільчине
Розташування міста Ємільчине
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Ємільчинський район
Рада Ємільчинська селищна рада
Код КОАТУУ: 1821755100
Основні дані
Засноване 1585 (Перша згадка)
Статус від 1957 року
Площа км²
Населення 6 785 (01.11.2012)[1]
Густота 855,25 осіб/км²
Поштовий індекс 11200-11201
Телефонний код +380 4149
Географічні координати 50°52′15″ пн. ш. 27°48′26″ сх. д. / 50.87083° пн. ш. 27.80722° сх. д. / 50.87083; 27.80722Координати: 50°52′15″ пн. ш. 27°48′26″ сх. д. / 50.87083° пн. ш. 27.80722° сх. д. / 50.87083; 27.80722
Висота над рівнем моря 206 м
Водойма Уборть
Відстань
Найближча залізнична станція: Яблунець
До станції: 23 км
До обл. центру:
 - залізницею: 128 км
 - автошляхами: 122 км
Селищна влада
Адреса 11200, Житомирська обл., Ємільчинський р-н, смт. Ємільчине, вул. Леніна, 51
Голова селищної ради Філоненко Леонід Іванович
Карта
Ємільчине (Україна)
Ємільчине
Ємільчине
Ємільчине (Житомирська область)
Ємільчине
Ємільчине

Commons-logo.svg Ємільчине у Вікісховищі

Ємі́льчинеселище міського типу в Житомирській області України, адміністративний центр Ємільчинського району.

Демографія[ред.ред. код]

  • 2006 — 7 392 осіб
  • 2009 — 7 120 осіб

Історія[ред.ред. код]

«Межирічка» (попередня назва, до кінця XIX століття), «Мільчин» (їдиш), «Йемельчено» (нім.), «Йемільчіна» (угор.), «Емильчино» (рос.) вперше згадується в актових Житомирських міських книгах під 1585 роком, як маєтність К. Острозького і знаходилося під владою шляхетської Польщі. У XVII ст. — власність Любомирських, з 1805 р. — графа Уварова Ф.П.(16.04.1773 - 20.11.1824), що назвав у честь своєї нерідньої доньки Емілії, цю місцевість Емільчино.

Після приєднання Правобережної України до Росії Емільчино з 1796 року стало містечком Новоград-Волинського повіту Волинської губернії.

Пам'ятник радянським воїнам, що загинули у війну. Розташований в невеличному парку, котрий заснував колишній власник Ємільчиного граф Уваров.
Пам'ятник Т.Г.Шевченку

Згодом після смерті графа Уварова Ф.П. Емільчинський ключ разом з містечком Емільчине переходить у власність статського радника, кавалера ордена Св. Анни 4-го ступеня графа Уварова Аполлона Івановича (1793-1871), В 1839 році на кошти Уварова А.І. в містечку побудована церква в імя Святителя Миколая. До 1917 року землі Еміьчинського ключа належали прямим нащадкам графа Уварова А. І.

Емільчино — село Волинської губернії, Новоград-Волинського повіту, на річці Уборть, в 40 верстах від повітового міста; жителів близько 1000, дворів 134. Поблизу чавуноливарний завод, на якому виплавлено в 1890 році чавуну в штиках 8804 пуда, у відливках — 5585 пудів.

З 1923 року Емільчино стало адміністративним центром одного з найбільших поліських районів — Емільчинського.

В період сталінських репресій у 1937-1939 роках, в селищі репресовано 86 чоловік, з яких 36 розстріляно.

У серпні 1944 році указом Президії Верховної Ради УРСР село Емільчино, районний центр перейменовано в Ємільчине, відповідно Емільчинський район — в Ємільчинський район.

Спорт[ред.ред. код]

Автовокзал[ред.ред. код]

Освіта[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

  • Саган Сергій Іванович — сержант Збройних сил України, учасники російсько-української війни 2014—2016.
  • Уваров Аполлон Іванович (1793—1871) — граф, землевласник Емільчинського ключа
  • Уваров Сергій Аполлонович (15.04.1847-12.12.1900) — граф, землевласник, предводитель губернського дворянства.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.