Коручка ельбська
| Коручка ельбська | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Порядок: | Холодкоцвіті (Asparagales) |
| Родина: | Зозулинцеві (Orchidaceae) |
| Підродина: | Epidendroideae |
| Рід: | Коручка (Epipactis) |
| Вид: | Коручка ельбська (E. albensis)
|
| Біноміальна назва | |
| Epipactis albensis | |
| Варитети | |
|
Epipactis albensis var. fibri | |
| Синоніми | |
|
Epipactis helleborine f. gracilis | |
Коручка е́льбська[1] (Epipactis albensis) — рідкісна багаторічна рослина родини зозулинцеві. Вид занесений до Червоних книг України (статус «рідкісний»), Словаччини[2] та Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи.[3]
Опис[ред. | ред. код]
Трав'яниста рослина 3,5–51 см заввишки, висота більшості особин знаходиться в межах 10–30 см. Геофіт. Кореневище коротке. Стебло прямостояче, тонке, міцне, світло-зелене, у верхній частині густо коротко-запушене. У нижній частині стебла 1–3 листки піхвові, зелено-коричневі, лускоподібні, 2–4 стеблових листка яйцеподібно-ланцетні або ланцетні, 2,4–6,3 см завдовжки та 1-2 см завширшки.
Суцвіття 1,5–12,5 см завдовжки, складається, переважно, з 2–15 (інколи 20) квіток. Чашолистки ланцетні, жовтувато-зелені, 6–9,5 мм завдовжки, 2,5–4,7 мм завширшки. Листочки оцвітини біло-зеленкуваті або жовтувато-зеленкуваті, світліші за чашолистики. Як виняток описані особини з яскраво-рожевими пелюстками. Губа спереду серцеподібна, в задній частині — увігнута, фіолетова або коричнева. Плід — коробочка, що містить дуже дрібне насіння. Загалом вид доволі мінливий, тому окремі особини відрізняються від номінальної форми за висотою, кількістю і розміром листків, будовою квітки тощо.
Екологія[ред. | ред. код]
Коручка ельбська — лісова рослина. Трапляється у низинних заплавних дубово-ясеневих лісах на висоті 100–500 м над рівнем моря, на лучно-буроземних і дерново-буроземних ґрунтах з різним ступенем оглеєння. Найбільш численні популяції, що налічують 100–300 особин, притаманні зрілим деревостанам, вік яких перевищує 120 років. Найменші можуть складатися лише з 1–3 рослин. Кількість особин у локалітеті може значно змінюватися залежно від вегетаційного періоду та гідрологічного режиму річки (тривалості та інтенсивності повеней). Вид доволі вологолюбний, віддає перевагу кислим ґрунтам.
Розмножується вегетативно і насінням. Квітне у липні-серпні, в окремих популяціях цвітіння спостерігалось навіть у вересні—на початку листопада. Першими зацвітають рослини, що зростають на добре освітлених ділянках, останніми — ті, що зростають під пологом лісу. У коручки ельбської поширене самозапилення. Плодоносить у серпні-жовтні.
Поширення[ред. | ред. код]
Ендемік Центральної Європи, поширений в Німеччині, Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині, Австрії. У 2011 році невеликі популяції було описано в Румунії в заповіднику Хейле Турзі.
В Україні цю орхідею знайдено лише на крайньому заході Закарпатської області. На всьому протязі ареалу популяції нечисельні, ізольовані, в Україні їх виявлено дев'ять штук: у заплаві річки Боржава між селами Великі Береги, Шаланки та Квасово; у заплаві річки Латориця біля сел Малі Гаївці та Чомонин; у заплаві річки Уж в межах міста Ужгород.
Значення і статус виду[ред. | ред. код]
Окрім національних Червоних книг коручку ельбську занесено до Додатку II Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES), до Червоних списків Німеччини,[4] Угорщини,[5] Чехії,[6] Польщі.[7] Головними загрозами для цього виду є порушення природних ландшафтів, прокладання лісових доріг, осушення, надмірне рекреаційне навантаження і випасання худоби. В Україні ця орхідея охороняється в Великодобронському заказнику, заповідному урочищі Боржава, пам'ятці природи «Атак».
Господарського значення не має, перспективний для поширення як декоративна рослина.
Синоніми[ред. | ред. код]
- Epipactis albensis subsp. albensis Nováková & Rydlo
- Epipactis albensis subsp. fibri (Scappat. & Robatsch) P. Delforge
- Epipactis albensis var. fibri (Scappat. & Robatsch) P.Delforge
- Epipactis albensis subsp. mecsekensis (A.Molnár & Robatsch) Kreutz
- Epipactis albensis subsp. moravica (Batouek) Kreutz
- Epipactis albensis subsp. rivularis (Kranjcev & Cicmir) Kreutz
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ ЧКУ
- ↑ Čeřovský, J., Feráková, V., Holub, J., Maglocký, Š. and Procházka, F. 1999. Červená kniha ohrozených a vzácnych druhov rastlín a živočíchov SR a ČR 5. Vyššie rastliny (Red Book of Endangered and Rare Species of Flora and Fauna of the Slovak Republic and the Czech Republic. 5. Higher plants.). Príroda, Bratislava.
- ↑ IUCN. 2011. IUCN Red List of Threatened Species (ver. 2011.2). Червона книга МСОП [Архівовано 26 листопада 2014 у Wayback Machine.].
- ↑ Ludwig, G. and Schnittler, M. 1996. Red List of Threatened Plants in Germany (Rote Liste gefährdeter Pflanzen Deutschlands). Bundesamt für Naturschutz, Bonn.
- ↑ Király, G. (ed.). 2007. Red List of the vascular flora of Hungary (Vörös Lista: A magyarországi edényes flóra veszélyeztetett fajai). pp. 73. Saját kiadás, Sopron.
- ↑ Holub, J. and Procházka, F. 2000. Red List of the Flora of the Czech Republic (state in the year 2000) — Červený seznam květeny České republiky (stav v roce 2000). Preslia 72: 187—230.
- ↑ Czerwona lista roślin i grzybów Polski. Zbigniew Mirek, Kazimierz Zarzycki, Władysław Wojewoda, Zbigniew Szeląg (red.). Kraków: Instytut Botaniki im. W. Szafera, Polska Akademia Nauk, 2006.(пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Коручка ельбська (пізноквітуча) [Архівовано 17 жовтня 2014 у Wayback Machine.] у Червоній книзі України. — Переглянуто 18 листопада 2014.
|