Костел і монастир бенедиктинок (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква і монастир бенедиктинок
Монастир Святопокровський бенедиктинок 458234 03.JPG
Двір монастиря бенедиктинок
49°50′44″ пн. ш. 24°01′54″ сх. д. / 49.8455972° пн. ш. 24.0318944° сх. д. / 49.8455972; 24.0318944Координати: 49°50′44″ пн. ш. 24°01′54″ сх. д. / 49.8455972° пн. ш. 24.0318944° сх. д. / 49.8455972; 24.0318944
Тип споруди церква
Розташування Україна УкраїнаЛьвів
Архітектор Павло Римлянин
Поч. будівництва 1597
Стиль ренесанс
Належність УГКЦ
Адреса площа Вічева 2
Епонім День усіх святих
Костел і монастир бенедиктинок (Львів). Карта розташування: Україна
Костел і монастир бенедиктинок (Львів)
Костел і монастир бенедиктинок (Львів) (Україна)
Костел і монастир бенедиктинок у Вікісховищі?

Косте́л Усі́х Святи́х і монасти́р бенедикти́нок — памʼятка ренесансної архітектури у Львові. Охоронні номери 369/0, 369/1.

Коротка історія[ред. | ред. код]

Монастир засновано у 1593 році шляхтичкою Катериною Сапоровською, яка використала для цього спадок батька Адама.[1] Щоправда, Збіґнев Горнунґ у біограмі про архітектора Павла Римлянина стверджував, що: Адам Коло Сапоровський записав фундуш для храму та монастиря 14 січня 1595; наріжний камінь 14 липня 1595 року освятив львівський латинський архієпископ Ян Димітр Соліковський, який також консекрував тринавний храм 29 листопада 1597 року[2].

Він став: першим у Львові та на Червоній Русі жіночим навчальним закладом, монахині головну увагу приділяли вихованню панянок-шляхтянок;[3] другим жіночим монастирем Львова після монастиря кларисок. Будівництво розпочато 1597 року і завершено у 1616 за участю Павла Римлянина, про що він сам свідчить у своєму заповіті[4]. 1598 року храм освячений львівським латинським архієпископом Яном Димітром Соліковським. Споруди сильно постраждали від пожежі 1623 року. Відбудовані до 1627 р. архітектором Яном Покоровичем, молодша донька якого була послушницею в цьому монастирі. Можливо, саме Покорович є автором вежі, оскільки вона відсутня на збереженому у Центральному державному історичному архіві проекті, виконаному, ймовірно, самим Павлом Римлянином.

Монастир часто відвідував небіж абатиси Дороти Данилович — король Ян ІІІ Собєський з дружиною, в 1672 році переконав її покинути монастир через загрозу нападу турків, надавав монастирю підтримку.

Наступна реставрація відбулася після пожежі 1748 р. (архітектор Мартин Урбанік).

До південно-східної частини примикає споруда келій: камʼяна, складна в плані, двоповерхова, що зберегла прийоми будівництва та елементи ренесансної доби. Початково була збудована з дерева одночасно з мурованою церквою.

Цікавою є відкрита лоджія монастиря з трьома арками, замкові камені яких служать консолями для скульптур, встановлених в нішах. Арки з часом було закладено, і тим самим колони перетворено на пілястри. Це створило додаткове приміщення, але значною мірою спростило довершений вигляд монастирського будинку. Своєрідним є конструктивне вирішення склепіння сіней, що спирається на один масивний стовп. В багатьох приміщеннях збереглися різьблені замкові камені і консолі.

Будучи збудований за межами міських мурів, монастир, як і інші середміські монастирі, мав риси оборонної архітектури. Подвірʼя початково було утворено храмом, монастирським будинком і муром, зведеним у 16081610 роках. До монастирського комплексу належав також сад — зразок садово-паркової архітекури ренесансної доби, автором планування якого також був Павло Римлянин[5].

На початку XIX ст. у відносно невеликій церкві було вісім вівтарів, дерев'яний хрест з розп'яттям, західна емпора, два бічні балкони (на одному з них був орган), проповідальниця, сповідальниця, лавки. Проекти вівтарів та різьбярські роботи в інтер'єрі храму були виконані, певне, у 1770-1780-х роках. Їх архітектура схожа на роботи Бернарда Меретина і Йогана Георга Пінзеля та їх безпосередніх послідовників[6] (наприклад, вівтарі в костелі місіонерів у Городенці, костелах в Бучачі, Наварії[7]). Столяр Горнунг (Hornung) виконав нові елементи для нижнього хору черниць у храмі, які 1889 року встановили замість усунутих звідти, які за традицією походили ще з часів настоятельки Анни Сапоровської[8].

У 1906 році новий головний вівтар виконано за проектом Яна Тарчаловича у стилі модернізованого ренесансу. До нашого часу не збережений.[9] 1935 року до зовнішнього боку монастирського муру від вулиці Пішої прибудовано школу (Науковий заклад сестер бенедиктинок) у стилі функціоналізму за проектом Вітольда Равського.[10]

У радянські часи у церкві влаштовано склад, а у приміщенні монастиря було Музично-педагогічне училище № 2. У 1946 році на території монастирського саду збудовано середню школу № 19.[5] Нині монастирський комплекс належить згромадженню сестер студиток і називається Храм Усіх Святих і монастир Покрови Пресвятої Богородиці сестер студиток. У монастирі діє школа святої Софії.

Відомі особи[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Borkowska M. Saporowska (Szaporowska) Katarzyna (1549?—1608) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Рolska Аkademia Nauk, 1994. — T. XXXV/2, zeszyt 145. — S. 176. — ISBN 83-86301-01-5. (пол.)
  2. Hornung Z. Paweł Rzymianin (zm. ok. 1618) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1980. — T. XXV/3, zeszyt 106. — S. 372. (пол.)
  3. Charewiczowa Ł. Daniłowiczowa Dorota (ur. ok. 1607 †1687) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. IV, zeszyt 16. — S. 418. (пол.)
  4. Замостяник І. Тестамент львівського архітектора Павла Римлянина Переглянуто 2 травня, 2010
  5. а б Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 117. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  6. Kurzej M. «Beuronizacja»… — S. 117.
  7. Kurzej M. Kościół p.w. Wszystkich Świętych i klasztor Benedyktynek // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Antykwa, Pasaż, 2011. — T. 19. — S. 139. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-92-5. (пол.)
  8. Kurzej M. «Beuronizacja»… — S. 120.
  9. Архітектура Львова… — С. 452.
  10. Ґранкін П. Е. Львів у кривому дзеркалі // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація» — 2007. — № 17. — С. 198.
  11. Charewiczowa Ł. Daniłowiczowa Dorota (ur. ok. 1607 †1687)… — S. 419.
  12. Trawicka Z. Kuropatnicki Hieronim (Jarosz) Stanisław herbu Nieczuja (zm. 1696) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — T. XVI/1, zeszyt 68. — S. 253. (пол.)
  13. Kaźmierczyk A. Skarbek Krzysztof h. Abdank (ok. 1630—1706) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1997. — T. XXXVIIІ/1, zeszyt 156. — S. 21. (пол.)
  14. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — S. 551—552. (пол.)
  15. Przyboś A. Potocki Dominik h. Pilawa (zm. 1683) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVII/4. — Zeszyt 115. — S. 803. (пол.)
  16. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 1. — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — S. 236. (пол.)
  17. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności … — Lwów, 1740. — T. 3. — S. 339.
  18. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 204.
  19. Niesiecki К. Korona polska przy Złotej wolności… — T. 3. — S. 368.
  20. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 2 — S. 634.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Бойко О. Г., Слободян В. М. Монастир сестер бенедиктинок // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — Вип. 16, 2006. — С. 39—44. — ISBN 966-95066-4-15.
  • Вуйцик В. С. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. — 2-ге вид. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 13, 14. — ISBN 5-7745-0358-5.
  • Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. — К : Будивельник, 1983—1986. — Т. 3. — С. 10.
  • Kurzej M. «Beuronizacja» lwowskiego kościoła benedyktynek // Sztuka Kresów Wschodnich: materiały sesji naukowej. — Kraków, 2012. — T. VII. — S. 117—140. (пол.)