Небіж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Не́біж[1][2], племі́нник[3], заст. не́бір, неборе́йко[4], племе́нник[5] — юнак/чоловік стосовно до дядька або тітки = син брата або сестри, а також син брата або сестри чоловіка/дружини.

Двою́рідний небіж — юнак/чоловік стосовно до двоюрідного дядька або тітки = син двоюрідного брата або сестри.

Сестри́нець, сестрі́нець, сестрінок — небіж, син сестри.[6]

Слово небіж являє собою похідне утворенння від небоже — формою кличного відмінка від небог (давньорус. небогъ), що означало «бідний», «нещасний», «убогий». Спорідненою є і лексема небір (пор. неборака)[7]. Слово племінник (племенник) за походженням пов'язане з «плем'я»[7].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Небіж // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Небіж // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка — К.: Кіевская старина, 1907-1909
  3. Племінник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Небір // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка — К.: Кіевская старина, 1907-1909
  5. Племенник // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка — К.: Кіевская старина, 1907-1909
  6. Сестринець // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  7. а б Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 4: Н — П / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін.; Ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 2003. — 656 с. ISBN 966-00-0590-3.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]