Костенко Григорій Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григорій Федорович Костенко
Костенко Григорій Федорович
Народився 4 січня 1925(1925-01-04)
село Вавилове Снігурівського району Миколаївської області
Помер 26 травня 1996(1996-05-26) (71 рік)
місто Херсон
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Національність українець
Діяльність науковець
Науковий ступінь кандидат технічних наук
Заклад Херсонський державний аграрний університет
Нагороди
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня
Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки Орден «Знак Пошани» Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Звання доцент

Костенко Григорій Федорович — український науковець та адміністратор, кандидат технічних наук (1965). Дід українського історика Антона Костенка.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 4 січня 1925 року в селі Вавилове Снігурівського району Миколаївської області.

В березні 1944 року мобілізований до лав Червоної Армії. Воював у складі 416 стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії (3-й Український, згодом 1-й Білоруський фронт) у званні сержанта, командира мінометного розрахунку. Брав участь у боях за Одесу, Варшаву, Берлін. В 1950 році демобілізований з лав Червоної Армії.

В 1956 році закінчив гідромеліоративний факультет Кишинівського сільськогосподарського інституту.

До 1971 року працював старшим виконробом, старшим інженером-гідротехніком радгоспу «Червоний прапор», начальником Інгулецької зрошувальної системи[1], начальником тресту «Миколаївводбуд».

У 1965 році захистив у Московському гідромеліоративному інституті кандидатську дисертацію з теми «Шляхи підвищення коефіцієнту корисної дії зрошувальних систем зони нестійкого зволоження на прикладі Інгулецької системи УРСР» та здобув науковий ступінь кандидата технічних наук. Його науковим керівником був доктор технічних наук, професор Донат Григорович Шапошников.[2]

У 1971 році переходить на посаду доцента кафедри сільськогосподарських меліорацій Херсонського сільськогосподарського інституту. Згодом обирається завідувачем кафедри експлуатації гідромеліоративних систем. В 19811986 роках — декан гідромеліоративного факультету Херсонського сільськогосподарського інституту.[3]

Помер 26 травня 1996 року в Херсоні. Похований у рідному селі Вавилове Снігурівського району Миколаївської області.

Значення[ред. | ред. код]

Працюючи на адміністративних посадах, Григорій Костенко зробив значний вклад у розвиток меліорації Південної України. Як науковець він провадив виробничі дослідження, зокрема з визначення фільтраційних втрат в Інгулецькій зрошувальній системі, покращення гідрогеолого-меліоративного стану земель. Значну увагу він надавав підготовці кваліфікованих кадрів для української меліорації. На чолі гідромеліоративного факультету Херсонського сільськогосподарського інституту Григорій Костенко керував успішною підготовкою ряду аспірантів, значно покращив матеріально-технічну і наукову базу факультету. Головним його досягненням в цей період було створення науково-дослідницького полігону дощувальної техніки.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден Червоної Зірки (04.03.1945). 19 лютого 1945 року на плацдармі лівого берегу річки Одер біля села Блейн зі своїм мінометним підрозділом відбив кілька німецьких контратак, знищивши кулеметну точку і частково взвод піхоти супротивника[4].
  • Орден Червоної Зірки (11.04.1945). 27 березня 1945 року на плацдармі лівого берегу річки Одер при прориві добре укріпленої оборони німців зі своїм мінометним підрозділом знищив дві кулеметні точки, 8 содатів супротивника і розсіяв відділення ворожої піхоти[5].
  • Орден Вітчизняної війни ІІ ступеня (07.06.1945). 20 квітня 1945 брав участь у штурмі Берліна. У боях за завод він мінометним вогнем подавив дві кулеметні точки супротивника, що затримували просування радянської піхоти, знищивши при цьому 12 ворожих содатів, чим сприяв взяттю завода[6].
  • Орден Вітчизняної війни І ступеня (06.04.1985)[7].
  • Медаль «За перемогу над Німеччиною».
  • Орден «Знак Пошани».

Література[ред. | ред. код]

  • Они сражались за Родину (Навеки им наша память и благодарность) 1941–1945: преподавателям, сотрудникам и студентам института — участникам Великой Отечественной войны посвящается эта Книга памяти / Херсонский сельскохозяйственный ин-т. (ред. кол.: В. А. Ушкаренко (отв. ред.) [и др.]) — Херсон: 1995. — 108 с.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]