Снігурівський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Снігурівський район
UKR snigur rayon coat.gif Flag of Snihurivka Raion in Mykolaiv Oblast.gif
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Миколаївська область
Код КОАТУУ: 4825700000
Утворений: 1923
Населення: 40 304 (на 1.02.2016)
Площа: 1395 км²
Густота: 30 осіб/км²
Тел. код: +380-5162
Поштові індекси: 57300—57378
Населені пункти та ради
Районний центр: Снігурівка
Міські ради: 1
Сільські ради: 19
Міста: 1
Села: 46
Селища: 12
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 57300, Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Центральна, 72, (05162) 3-13-31, email: radasng@gmail.com [1]
Веб-сторінка: Сторінка на сайті ОДА
Голова РДА: Бойко Інна Володимирівна[2]
Голова ради: Мезіна Тетяна Андріївна

Commons-logo.svg Снігурівський район у Вікісховищі

Снігурі́вський райо́н розташований на південному сході Миколаївської області. Районний центр: Снігурівка.

Загальні відомості[3][ред.ред. код]

Він займає площу 1395 кв.км. На його території 59 населених пунктів, включаючи райцентр — місто Снігурівку та 58 сіл, які підпорядковані 20 місцевим радам.

Сусідні райони:

Rose des vents Баштанський район Березнегуватський район Великоолександрівський район Rose des vents
Вітовський район N Бериславський район
W    Снігурівка    E
S
Білозерський район, Дніпровський район

Рельєф району переважно рівнинний з незначними перепадами в басейні річки Інгулець. Територія має загальний нахил з північного заходу до південного сходу.

Корисні копалини представлені, головним чином, нерудними родовищами — піскам, глиною, бутовим камінням. Діє кілька кар'єрів місцевого значення з їхнього видобутку. Виявлено горизонти мінеральних вод хлоридно-сульфатно-натрієвого складу. У радянський час було налагоджено розлив мінеральної води під назвою "Снігірьовська". Однак на початку XXI ст. виробництво виявилось згорнутим.

Населення району становить 46.6 тис. чол. в тому числі, міського 15.1 тис.чол. Тут проживають представники близько 100 національностей. Переважна більшість — українці (87.4%). Мешкає 9% росіян. Решта — білоруси, поляки, молдовани, гагаузи, болгари, вірмени, азербайджанці, татари, чехи, турки-месхитинці, корейці, узбеки та інші.

Історія[ред.ред. код]

Перші відомості про поселення людей на території Снігурівщини сягають VIII-VII століть до нашої ери. Тут мешкали кімерійці, які залишили після себе багато поховань у курганах, що були насипані ще раніше іншими кочівниками. Кімерійців згодом витіснили звідси войовничі скіфи.

Територією району проходив стовповий шлях, яким рухалися з глибин Азії кочові орди. Століттями тут володарювали хозари, печеніги, половці. За часів монголо-татарської навали цей безлюдний південний край дістав назву «Дике поле».

Сучасна територія району ввійшла до складу Росії після її війни з Туреччиною (17681774 рр).

З кінця XVIII століття почалася колонізація краю німцями. Сюди переселялися також державні селяни, осідали й нащадки козаків та кріпаки-втікачі з Росії, Білорусі.

В 1775 році територія району ввійшла до Новоросійської губернії. Пізніше вона стала складовою Херсонської губернії.

У 1916 році введено в експлуатацію залізнична гілка Херсон-Миколаїв-Катеринослав (нині це АпостоловеХерсон). Снігурівка стала великою вузловою залізничною станцією[4].

1923 року було утворено Снігурівський район. Він був підпорядкований Херсонському округу.

8 жовтня 1930 року виходить перший номер районної газети «Соціалістичним шляхом».

18 червня 1931 р. в районі починає працювати одна з перших в Україні машинно-тракторних станцій.

У вересні 1937 року район входить складовою частиною до новоствореної Миколаївської області.

В серпні 1941 року район було окуповано нацистською Німеччиною. За часів поневолення на Снігурівщині діяло шість підпільних груп народних мешканців. Ранньою весною 1944 року район став ареною березнігувато-снігурівської операції, в ході якої було розгромлено 13 ворожих дивізій, що входили до складу 6-ї так званної «армії месників», сформованої замість знищеної під Сталінградом.

Район було звільнено від окупантів 14 березня 1944 року.

За короткий час вдалося підняти з руїн народне господарство, відновити виробництво.

1952 року в районі розпочинається будівництво однієї з найбільших в Європі на той час Інгулецької зрошувальної системи. Через п'ять років потужна головна насосна станція подала на спраглі поля перші кубометри живильної води. В районі зрошується понад 40 тис. гектарів землі.

Промисловість[ред.ред. код]

На Снігурівщині нині діє 7 промислових підприємств. Серед них зокрема ВАТ «Снігурівська машинно-технологічна станція», акціонерне товариство «Завод продтоварів», районна друкарня, харчокомбінат районного споживчого товариства, кілька будівельних і транспортних організацій, приватні олійні, хлібопекарні.

В ході реформування агропромислового комплексу на території району засновано 14 приватно-орендних підприємств. Особливо успішно працюють серед них «Зоря», «Веселий Кут», «Нібулон», «Куйбишевський», «Свобода», «Дружба». В районі зареєстровано 225 фермерських господарств.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

В районі функціонує 44 загально-освітніх школи, професійно-технічне училище з підготовки механізаторів, водіїв, будівельників, кулінарів, бухгалтерів.

Медичне обслуговування здійснюють районна лікарня, поліклініка, санепідемстанція, дільнична лікарня, 4 лікарні амбулаторії та 39 фельдшерсько-акушерських пунктів.

В розпорядженні снігурівчан 37 будинків культури та клубів, 36 бібліотек.

Є кінотеатр, музична школа, будинок творчості дітей та юнацтва, станція юних техніків, дві дитячо-юнацьких спортивних школи. Серед вихованців спортшколи майстер спорту міжнародного класу, член збірної команди України з футболу Ю.Дмитрулін, чемпіон Світу з підводної стрільбі С.Нетилько, призери чемпіонату Світу і Європи В.Каляма, А.Варакса. В районному центрі споруджено стадіон на 10 тис.місць

Понад 2000 цікавих експонатів представлено в районному історико-краєзнавчому музеї.

Надають свої послуги відділення Ощадбанку, банків «Аваль», Імексбанк та «Приватбанк».

На території району зареєстровано 42 релігійні громади.

Туризм[ред.ред. код]

В Снігурівці засновано парк ім. Шевченка, кілька скверів із зонами відпочинку. Аналогічні місця для дозвілля є в більшості населених пунктів.

На території району збереглися залишки поселень та поховань епохи бронзи ІІІ - І тисячоліть до н.е.

В с.Гречанівка збереглася церква, споруджена у 1850 р. Діє храм у Галаганівці (1890), Василівці (1886).Вистояв і до цього часу успішно експлуатується залізничний міст біля села Любино, збудований у другій половині XIX століття.

В райцентрі споруджено меморіал з скульптурною групою на честь загиблим землякам фронтовикам у роки Великої Вітчизняної війни. Біля залізничної станції на постаменті встановлено танк Т-34 в пам'ять воїнам, котрі проявили масовий героїзм в ході Березнігувато-Снігурівської операції і визволенні Снігурівщини від фашистських загарбників. Пам'ятники на братських могилах загиблим бійцям і офіцерам Червоної Армії встановлено в усіх населенних пунктах.

Політика[ред.ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Снігурівського району були створені 53 виборчі дільниці. Явка на виборах складала - 53,27% (проголосували 16 482 із 30 943 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко - 41,53% (6 845 виборців); Юлія Тимошенко - 13,54% (2 232 виборців), Сергій Тігіпко - 11,50% (1 895 виборців), Олег Ляшко - 6,08% (1 002 виборців), Михайло Добкін - 5,67% (934 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів - 2,26%.[5]

Персоналії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Баштанський район Березнегуватський район Херсонська область
(Великоолександрівський район)
Вітовський район Gray compass rose.svg Херсонська область
(Бериславський район)
Херсонська область
(Білозерський район)
Херсонська область
(Херсон)
Херсонська область
(Білозерський район)