Котін Жозеф Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Котін Жозеф Якович
Kotin Zhozef.jpg
Народився 26 лютого (10 березня) 1908[1]
Павлоград, Україна
Помер 21 жовтня 1979(1979-10-21) (71 рік)
Ленінград, СРСР
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність інженер
Alma mater Військова академія ракетних військ стратегічного призначення ім. Петра Великого
Науковий ступінь доктор технічних наук
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
Нагороди
Сталінська премія Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Орден Червоного Прапора Орден Леніна Герой Соціалістичної Праці Орден Жовтневої Революції Орден «Знак Пошани» Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Суворова I ступеня Орден Суворова II ступеня Орден Трудового Червоного Прапора Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Заслужений діяч науки та техніки РРФСР

Жозеф Якович Котін (10 березня 1908, м. Павлоград, тепер Дніпропетровської області, Україна — 21 жовтня 1979, Ленінград, СРСР) — видатний конструктор важких танків і гусеничних машин спеціального призначення.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив Військову академію ім. Ф. Е. Дзержинського. Із 1932 року працював у КБ науководослідного відділу академії. З 1937 року — головний конструктор СКБ2 Кіровського заводу (місто Ленінград). Під його керівництвом було створено й пущено в серійне виробництво важкі танки КВ.

Під час Другої світової війни очолював СКБ2 Челябінського Кіровського заводу (Танкоград), забезпечував серійний випуск танків. Одночасно працював заступником наркома танкової промисловості, координував дослідноконструкторські роботи на танкових заводах. З 1943 року — начальник і головний конструктор дослідного заводу № 100. Під керівництвом Котіна створено танки ІС-1, ІС-2, ІС-3 і самохідні артилерійські установки на їх базі.

Після війни розробив серію важких танків Т-10, плаваючий танк ПТ-76, бронетранспортери різних модифікацій, дослідні танки з ракетним озброєнням, самохідні агрегати для тактичних, оперативнотактичних і стратегічних ракет («Марс», «Філін», «Планер», «Генератор5», ракетні комплекси Р11М, Р17, РТ15, РТ20П, «Темп2С», трелювальний трактор КТ12 і потужний колісний трактор КТ700 «Кіровець»). У 1968—1972 роках — заступник міністра оборони промисловості, генералполковник.

Герой Соціалістичної Праці, двічі кавалер ордена Жовтневої Революції, чотириразовий лауреат Державної премії, доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки Росії.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]