Очікує на перевірку

ІС-3

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ЙС-3
ЙС-3 на Меморіальному кургані Слави у Переяславі
ЙС-3 на Меморіальному кургані Слави у Переяславі
Типважкий танк
ПоходженняРадянський Союз
Характеристики
Вага46,5 тонн
Довжина9850 (з гарматою)
Ширина3150
Висота2450
Екіпаж4

Броня
  • лоб корпусу 120 мм
  • лоб башти 250 мм
Головне
озброєння
122 мм гармата Д-25Т
Другорядне
озброєння
12,7-мм кулемет ДШК
ДвигунВ-11-ІС3
520 к.с.
Швидкість40 км/год

ІС-3 у Вікісховищі

ЙС-3 (рос. Иосиф Сталин) — радянський важкий танк заключного періоду Другої світової війни, запущений в серійне виробництво в останні її дні й не встиг взяти в ній участь. Тому цю бойову машину частіше вважають одним з перших післявоєнних радянських танків.

Через характерні форми верхньої лобової частини корпусу отримав прізвисько «Щука».

Історія створення

[ред. | ред. код]

Створення проєкту нового важкого танку під умовною назвою «Кіровець-1» розпочалося в кінці літа 1944 року. Перша дослідна партія важких танків ЙС-3 покинула заводські цехи в травні 1945 року.

Скорострільність гармати 2-3 постр/хв Боєкомплект гармати складався з 28 пострілів роздільного заряджання, в тому числі 18 з осколково-фугасними снарядами і 10 з бронебійними. На даху башти, на турелі перебував зенітний 12,7-мм кулемет ДШК. Запас ходу — 340 км. Танк ЙС-3 перебував у серійному виробництві до середини 1946 року (у 1945 році якийсь час паралельно з ІС-2). ЙС-3 надходили на озброєння важких танкосамохідних полків Радянської Армії.

При розробці проєкту танка ЙС-3 були враховані висновки комісії, яка досліджувала у фронтових умовах бойові ушкодження, отримані танками в ході Курської битви. Привертало увагу масове ураження лобових елементів корпусу і башти. Тому було прийнято рішення відпрацювати на базі танка ІС-2 нову конструкцію башти та корпусу для надання більш обтічної форми і різко диференціювати броньовий захист.

В результаті конструкторських робіт нахил зварених листів, особливо в передній частині корпусу, був доведений до максимально можливого. Товсті 120-мм плити лобової броні розташовувалися так, що утворювали трисхилу, конусоподібну, витягнуту вперед носову частину, що отримала назву «щучий ніс». Люк розмістили на даху над водієм, чого не було в танках ІС-1, ІС-2. Відпала необхідність в наскрізній оглядовій щілині в лобовій броні перед механіком-водієм — її замінили перископічні оглядові прилади. Нові конструктивні форми броні забезпечили кращий протиснарядний захист. Нова, «приплюснута» конструкція башти згодом використовувалася і в ІС-7, і в Т-10, і в інших новіших танках.

Модифікації

[ред. | ред. код]
  • ЙС-3М — модернізована версія ЙС-3.
  • ЙС-3К — командирська версія танка ЙС-3, обладнана додатковою радіостанцією Р-112 і зарядним пристроєм АБ-1-П/30.
  • ЙС-3МК — командирська версія танка ЙС-3М з таким же, як на ЙС-3К, обладнанням.

Опис конструкції

[ред. | ред. код]

ЙС-3 мав класичну компоновку, із розташуванням моторно-трансмісійного відділу в кормовій частині, відділ керування — в лобовій, а бойового — в середній. Екіпаж танку складався з чотирьох людей: механіка-водія, навідника, заряджальника і командира.

Броньований корпус і башта

[ред. | ред. код]

Корпус танка зварювався із катаних броньових листів. Лобові листи корпуса встановлювалися з подвійним нахилом під великим кутом до вертикалі. Башта—лита, приплюснутої сферичної форми. В даху башти був великий овальний люк, що закривався двома кришками. В правій кришці розміщувався закріплювався пристрій спостереження заряджальника, в лівій розміщувався командирський спостережний люк. Механізм повороту башти — планетарний, з ручним і електричним безступінчатим приводами. Електропривод був обладнаний системою командирського управління. Командир міг, утримуючи ціль в полі зору свого оглядового приладу, натиснути на кнопку, встановлену на приладі, і повернути башту в заданому напрямку по найкоротшому шляху. При збігу лінії візування з віссю каналу ствола башта зупинялася. Товсті 120-мм плити лобової броні розташовувалися так, що утворювалася трискатна, конусоподібна, витягнута вперед носова частина, що отримала назву «щучий ніс». Люк розмістили в даху над водієм, чого не було в ЙС-1 і ЙС-2. Відпала необхідність в наскрізний оглядової щілини в лобовій броні перед механіком-водієм її замінили перископічні оглядові прилади. Нові конструктивні форми броні забезпечили кращий протиснарядний захист.

Озброєння

[ред. | ред. код]

Основним озброєнням ЙС-3 була 122-мм нарізна танкова гармата Д-25Т зразка 1943 року, що мала довжину дула 48 калібрів / 5852 мм і початкову швидкість бронебійного снаряду 781 м/с.

Боєкомплект гармати складався із 28 пострілів роздільно-гільзового заряджання з бронебійними та осколково-фугасними гарматними сталевими довгими гранатами.

у спареній з гарматою установці розміщувався 7,62-мм кулемет ДТМ. Боєкомплект кулемета становив 2000 патронів: 1200 — з лёгкою кулею, 200 — з бронебійно-запалювальною і 600 — з трасучою. Із них 756 патронів в 12 дискових магазинах по 63 патрони, решта 1244 зберігалися в штатній укупорці не спорядженими в магазини.

На даху башти, на кільцевій турельній установці, розміщувався 12,7-мм зенітний крупнокаліберний кулемет ДШК або ДШКМ, що мав круговий обстріл при кутах вертикального наведення від −4 до +84°.

Також в бойовому відділі для екіпажу розміщувались 25 оборонних гранат Ф-1 або наступальних РГ-42 і два 7,62-мм пістолети-кулемети ППС-43 і 1000 патронів до них.

Двигун і трансмісія

[ред. | ред. код]

На ЙС-3 встановлювався V-подібний 12-циліндровий чотиритактний дизельний двигун рідинного охолодження моделі В-11, потужністю 520 к. с. Система живлення двигуна включала чотири паливних бака загальною ємністю 425 л.

Ходова частина

[ред. | ред. код]

Оператори

[ред. | ред. код]

Пам'ятники

[ред. | ред. код]

Щонайменше декілька десятків танків ЙС-3 збереглося по світу в ролі музейних експонатів чи пам'ятників.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • А. Чубачин. Тяжёлый советский танк ИС-3/ИС-3М. — М.: БТВ-Книга, 2007. — 140 с. — (Бронетанковый музей № 15). — 1000 экз.
  • И. Желтов, И. Павлов, М. Павлов, А. Сергеев. Танки ИС // Танкомастер (спецвыпуск)
  • Г. Холявский. Энциклопедия танков.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д Stockholm International Peace Research Institute  — Arms Transfers Database. Архів оригіналу за 14 квітня 2010. Процитовано 31 січня 2014. [Архівовано 2020-10-11 у Wayback Machine.]