Красилівка (Бахмацький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Красилівка
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Бахмацький район
Рада/громада Красилівська сільська рада
Код КОАТУУ 7420384501
Основні дані
Засноване 1600 року
Населення 971 особа
Площа км²
Густота населення 161,83 осіб/км²
Поштовий індекс 16541
Телефонний код +380 4635
Географічні дані
Географічні координати 51°08′43″ пн. ш. 32°34′26″ сх. д. / 51.14528° пн. ш. 32.57389° сх. д. / 51.14528; 32.57389Координати: 51°08′43″ пн. ш. 32°34′26″ сх. д. / 51.14528° пн. ш. 32.57389° сх. д. / 51.14528; 32.57389
Середня висота
над рівнем моря
138 м
Місцева влада
Адреса ради 16541, Чернігівська обл., Бахмацький р-н, с. Красилівка, вул. Перемоги, 5, тел. 4-76-18
Карта
Красилівка is located in Україна
Красилівка
Красилівка
Красилівка is located in Чернігівська область
Красилівка
Красилівка

Краси́лівка — село в Україні, у Бахмацькому районі Чернігівської області.

Історія[ред.ред. код]

Село засноване на початку ХУІІ століття.

Після вигнання поляків у 1660 році село перейшло у власність Ніжинському магістратському писарю Філіпу Васютинському. Але він довго не зміг тримати село, тому воно було приєднане до Борзнянської ратуші. Пізніше перейшло у власність гетьмана Апостола.

Перебування Красилівки у власності ратуші привело до утворення в ній маленьких володінь. Уже в 1694 році в селі утворилися володіння місцевого полкового писаря Пироцького, який перебував на землях свого тестя Василя Забіли. До 1740 року утворилося ще п"ять володінь: бунчужного, товариша Івана Пироцького (18 дворів, 24 холопи), полкового обозного Івана Величковського (17 дворів, 21 холоп), Охоче комонного полковника Василя і Карпа Часника (9 дворів, 15 холопів), Борзнянського протопопа Федора Величковського (4 двори, 4 холопи), значкового товариша Миколи Забіли (9 дворі, 9 холопів) і протопопихи Величковської (14 дворів, 14 холопів).

Станом на 1786 рік Красилівка входить до складу Борзнянського повіту.

На початку 1918 року в селі була встановлена радянська влада. Ревком села при підтримці колишніх фронтовиків розпочали проводити поділ поміщицької землі. Таким чином селяни отримали в своє користування більше 2000 десятин землі.

У 20-х роках ХХ століття в користуванні селян було 13 млинів. Частина з них була на механічному приводі, а частина працювала за допомогою сили вітру.

На 1 січня 1923 року в селі була одна трьохрічна загальноосвітня трудова школа. В першому класі навчалося 55 дітей, в другому 45 дітей, в третьому — 42. Навчання проводили 3 учителі.

На початок 1924 року в селі налічувалося 534 двори з населенням 2767 чоловік. Крім того до сільської ради входили три хутори: Безпечний (14 дворів з населенням 73 чоловіки), Ніколаєнка (1 двір — 5 чоловік), Ігнатка (1 двір — 10 чоловік).

У 1930 році в селі було створено 4-ри сільськогосподарчі артілі «Нова хвиля», «Третій вирішальний», «Тринадцяти річчя Жовтня», «Прапор комуни».

Під час голодомору 1933 року тільки на одній вулиці Байлівка, нині Центральна померло 50 чоловік, а таких вулиць було вісім.

Великою подією для жителів була поява першого трактора в селі в 1935 році.

13 вересня 1941 року Красилівка була окупована Колгоспне господарство було зруйноване. Школа була закрита. 7 жителів було заарештовано і розстріляно. 50 юнаків та дівчат відправлені в Німеччину.

9 вересня 1943 року село було зайняте Червоною Армією.

У 1950 році дві колгоспні артілі «Третій вирішальний» та «Прапор Комуни» об"єдналися в одне господарство яке дістало назву колгосп імені Ф.Енгельса.

Починаючи з 1960 року в селі значну увагу почали приділяти будівництву об"єктів соціально-культурного призначення. У1961 році відкрив двері новий Будинок культури на 300 посадочних місць та нове приміщення ФАПУ. За період середини 50-х років та на кінець 1960 року а селі було побудовано близько 500 нових будинків.

Значною подією для жителів села було відкриття у 1961 році електростанції, що дало можливість близько 75 % осель колгоспників електрифікувати. Другою значною подією стало будівництво дороги з твердим покриттям в 1968 році, яка з'єднала Красилівку з районним центром. Це дало можливість відкрити автобусне сполучення з містом.

З відкриттям Будинку культури, в селі широкого розмаху набула художня самодіяльність. У 1966 році розпочав діяльність сільський хор, який у 1968 році одержав звання народного, а його керівникові присвоєно звання Заслуженого діяча культури УРСР. На протязі більше 10 років ним керував В. П. Ломако. Самодіяльний народний хор являвся неодноразовим переможцем фестивалів та конкурсів, брав участь у телевізійному турнірі «Сонячні кларнети». Його виступи слухали жителі Бахмача, Чернігова, Гомеля і Києва.

На початку 1960 року Красилівська семирічна школа стала восьмирічною. У 1962 році відбувся перший випуск учнів які отримали восьмирічну освіту.

У 1966 році в центрі села був викопаний ставок довжиною більше 1000 метрів.

На 1 січня 1963 року в селі було 616 дворів та проживало 2266 чоловік.

В 1974 році була побудована середня школа на 320 учнівських місць. В 1972 році побудоване нове адміністративне приміщення в якому розмістилася контора колгоспу, сільська рада, відділення пошти.

У лютому 1977 року колгосп імені Ф.Енгельса був реорганізований в радгосп «Красилівський», який мав три відділення. Центральна дільниця знаходилася в селі Красилівка. Крім того до нього ввійшли Петровське відділення з селищем Перемога, яке розташоване від Красилівки на відстані 16 кілометрів, та Кальчинівське відділення з селом Кальчинівка на відстані 35 кілометрів.

Сучасний стан[ред.ред. код]

На сьогоднішній час в селі відділення зв"язку, середня школа, фельшерсько-акушерський пункт, Будинок культури, магазини, бібліотека (9 тисяч книг).

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.