Кубинський крокодил

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кубинський крокодил
Кубинський крокодил
Кубинський крокодил
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Зауропсиди (Sauropsida)
Надряд: Крокодилоподібні (Crocodylomorpha)
Ряд: Крокодилові (Crocodilia)
Родина: Крокодилові (Crocodylidae)
Підродина: Справжні крокодили (Crocodylinae)
Рід: Крокодил (Crocodylus)
Вид: Кубинський крокодил
Біноміальна назва
Crocodylus rhombifer
Cuvier, 1807
Ареал кубинського крокодилу
Ареал кубинського крокодилу
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Crocodylus rhombifer
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Crocodylus rhombifer
EOL logo.svg EOL: 795274
ITIS logo.svg ITIS: 202199
IUCN logo.svg МСОП: 5670
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 184239
Fossilworks: 266712

Кубинський або перловий крокодил, кріолло (Crocodylus rhombifer) — плазун з роду крокодилів, ендемік Куби.

Ареал[ред. | ред. код]

Кубинський крокодил має найменший ареал з усіх крокодилів, він мешкає лише на Кубі у болоті Сапата на північному заході острова і в болоті Ланьє на острові Хувентуд. Раніше вид був ширше поширений, але дотепер на Кайманових і Багамських островах він зник.

Біологічний опис[ред. | ред. код]

Голова кубинського крокодила коротка і широка, позаду очей є кістяний гребінь. Луски на спині, шиї і лапах великі. У молодих крокодилів райдужна оболонка очей світла, але з віком вона темніє. Цей вид має численні цікаві характеристики, які відрізняють його від інших крокодилів, як, наприклад, яскравіші кольори дорослих особин, довгі і сильні ноги та ін. Пальці на ногах короткі і пов'язані слабо розвиненою плавальною перегородкою, що вказує, що вид більше часу проводить на суші в порівнянні з іншими видами крокодилів. Цей вид — найбільш наземний з крокодилів, а також можливо і «найрозумніший». Загальна кількість зубів — 66-68: передщелепних зубів 5; щелепних 13-14; нижньощелепних −15-16. Кубинські крокодили мають широкі корінні зуби, які пристосовані для прокусування і розтрощення панцирів черепах.

Забарвлення[ред. | ред. код]

Колір тіла — від зеленого до жовто-зеленого з жовтими і чорними плямами. Черево світле, темні пестріни відсутні. Хвіст покритий плямами і / або групами плям чорного кольору. Крокодил має характерний жовтий та чорний візерунок на шкірі, через що іноді зветься «перловим крокодилом». У голови основний фон темніший.

Розмір[ред. | ред. код]

Кубинський крокодил середнього розміру, сягає до 3,5 м у довжину (зустрічаються окремі особини до 5 м). Самки менші за самців.

Вага[ред. | ред. код]

Вага залежить від їхнього віку і довжини. Встановлено, що при довжині тіла 3,5 м їхня вага становить приблизно 130 кг.

Тривалість життя[ред. | ред. код]

Тривалість життя від 50 до 75 років, за іншими даними кубинські крокодили мають життєвий діапазон аж до 100 років.

Екологія[ред. | ред. код]

Населяє прісноводні болота, але може винести воду помірною солоності.

Головний ворог — людина. Крім того, він змушений конкурувати з коричневим кайманом (Caiman crocodilus fuscus), що мешкає разом з ним в болоті Ланьє.

Cuban Crocodile Image 003.jpg

Харчування[ред. | ред. код]

Молоді кубинські крокодили харчуються комахами і дрібною рибою. Дорослий кубинський крокодил харчується в основному рибою і черепахами виду Chelonia, іноді — дрібними ссавцями. Цей вид віддає перевагу полюванню на суші. Зареєстровані випадки поїдання крокодилами деревних ссавців, які звисають із гілок дерев (за допомогою вистрибування з води). Викопні рештки свідчать про те, що кубинські крокодили харчувалися гігантськими слимаками, нині вимерлими, в результаті чого у них і сформувалася особлива будова зубів, яка нині адаптована до панцира черепах. У зоопарках їдять попередньо убитих кроликів, а дрібніші особини — щурів.

Поведінка[ред. | ред. код]

Для кубинських крокодилів, як і для всіх рептилій, важливо підтримувати потрібну температуру тіла, оскільки вони не здатні виробляти тепло в процесі обміну речовин. Вони проводять деякий час на землі, гріючись на сонці або в теплих водах на мілині. Це відбувається вранці, коли крокодили охолоджуються у прохолодній воді, а після їжі, коли обмін речовин підвищує температуру тіла, їм потрібно охолонути.

Кубинські крокодили — відмінні плавці, хоча здатні пересуватися і по суші. На землі вони пересуваються вільно і спритно, так як їхні кінцівки пристосовані до пересування по поверхні землі — передні лапи потужні, а перетинка між пальцями невелика. Пересуваючись по землі, тварини високо піднімають тіло і іноді здійснюють стрибки.

Під час полювання іноді не тільки вистрибують з води, але і збивають свою жертву (зі звисаючої над водою гілки) потужним ударом хвоста.

Соціальна структура[ред. | ред. код]

Крокодили часто збираються у великі групи для полювання або годування, відносини між ними підтримуються у строгому дотриманні ієрархії. Ієрархія в групі встановлюється виходячи з розміру та темпераменту тварин.

Розмноження[ред. | ред. код]

Немає точних даних про розмноження кубинського крокодила. Є спостереження щодо гнізд, які роблять крокодили — в одних випадках у природних умовах вони риють нори, в інших умовах — споруджують гніздо на землі. Можна зробити висновок, що кубинські крокодили будують гніздо одним із двох способів, що залежить від середовища проживання і підходящих умов (тобто наявності рослинного матеріалу для будівництва). Величина кладки залежить від довжини та віку самки. У кладці зазвичай буває 30-40 яєць. Яйця мають розміри 5-7,6 см в довжину і масу близько 112 р. Температура всередині гнізда визначає стать ембріонів. Самці вилуплюються при температурі 30-32 °C, в той час як самки з'являються в гніздах, коли температура вище або нижче цих значень.

Сезон / період розмноження[ред. | ред. код]

Сезон розмноження починається в травні і продовжує 3-4 місяці. У місцях співіснування на одній території з гостромордим крокодилом кубинський крокодил здатний схрещуватися з ним, утворюючи генетичні гібриди, що загрожує чистоті виду. Схрещування представляється можливим, оскільки кінець сезону розмноження у гостромордиого крокодила збігається з початком сезону розмноження у кубинського.

Інкубація триває 58-70 днів.

Спостереження показують, що 99% усіх яєць і новонароджених не виживає, оскільки вони стають здобиччю дрібних і великих хижаків — ссавців, рептилій, птахів. Часто молоді тварини стають здобиччю дорослих крокодилів.

Користь / шкода для людини[ред. | ред. код]

Кубинський крокодил є об'єктом полювання. Його шкіра використовується в промисловості для виготовлення гаманців, черевик, портфелів та інших речей. Рептилій також відловлюють заради білого м'яса (у хвості), яке вважається делікатесом. З молодих особин, вирощених на фермах, виготовляють опудала для туристичної торгівлі.

Популяція / статус збереження[ред. | ред. код]

На сьогоднішній день кубинський крокодил один з найрідкісніших крокодилів у світі — він відноситься до зникаючих видів. Вид внесено до Додатка I Конвенції CITES і до Міжнародної Червоної книги по категорії: EN A1ce, B1 +2 c (вимираючий вид). Основна частина популяції зосереджена на болоті Запата і становить 3000-6000 особин, які проживають на площі 300 км² в південно-західній частині болота. У 1950-60-х рр.. набули поширення крокодилячі ферми, які повинні були задовольнити потреби промисловості в крокодилячій шкіри.

У 1985 р. 107 кубинських крокодилів було надіслано як подарунок з Куби уряду В'єтнаму. Чотири крокодила були дорослими, а іншим близько року. До 1994 р. приблизно половина крокодилів загинула. Зараз на крокодилячих фермах у В'єтнамі розводять гібридів кубинського і сіамського крокодилів. І в тих, і в інших випадках, гібриди здатні до розмноження і беруть участь в програмах по штучному розведенню кубинського крокодила, що порушує чистоту генетичного типу цього виду.

Завдяки зоохранним заходам, популяція виду поступово відновлюється.

Джерела[ред. | ред. код]