Кук Ілярій Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ілярій Степанович Кук
Загальна інформація
Народження 1915(1915)
смт. Красне, Буський район, Львівська область
Смерть 25 серпня 1938(1938-08-25)
м. Львів
(повішення[1])
Поховання Янівський цвинтар[1]
Військова служба
Місце поховання Ілярія Кука

Ілярій Кук (* 1915, Красне, Буський район, Львівська область — † 25 серпня 1938, Львів) — активний діяч ОУН, страчений польською владою. Брат командувача УПА Василя Кука.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1915 у селищі Красне Золочівського повіту Тернопільського воєводства (тепер Красненська селищна громада, Золочівський район, Львівська область).

Батько Степан Матвійович — залізничник. Мати Парасковія Федорівна — селянка.

Усі діти родини Куків були членами Організації Українських Націоналістів. За радянської влади всі члени родини були засуджені до позбавлення волі, а майно батьків конфісковано.

Навчався у Золочівській гімназії, був членом Пласту.

1932 — був заарештований польською поліцією за діяльність в ОУН.

Напад на Ясінських[ред. | ред. код]

6 травня 1937 Ілярій Кук був керівником нападу групи оунівців на власників фільварку Ясінських у Золочівському повіті. Історик Петро Мірчук так описує подробиці цієї акції:

До помешкання Марії Ясінської та її брата Мечислава прийшло п'ять осіб, між ними один у поліцейській уніформі, провели ревізію й після того наказали згаданим власникам фільварку всісти до повозки й поїхати з ними на поліційну станицю. Але Ясінським, як польським патріотам, видалася справа підозрілою, що їх арештовує якраз польська поліція, тому вони під час їзди намагалися втекти. Через це дійшло до перестрілки, в якій обоє Ясінські згинули. Нападники повернулися до фільварку й забрали там 4.000 злотих, 600 долярів та різні дорогоцінності. Але постріли заалярмували поліцію й вона стала переслідувати нападників. У сутичці з поліцією один із нападників згинув і на підставі його ідентифікації поліція довідалася, що напад на польських землевласників виконали члени ОУН на власну руку й всупереч забороні ОУН переводити експропріяції приватного майна. Незабаром їх арештовано й поставлено під суд [2]

Натомість Богдан Казанівський стверджує, що брат Ілярія, золочівський повітовий провідник ОУН Василь Кук отримав на цю акцію дозвіл від свого організаційного зверхника[3][4].

Суд та страта[ред. | ред. код]

На лаві підсудних опинилось 6 членів ОУН: Ілярій Кук, Володимир Качор, Петро Цица, Ярослав Дзядига, Василь Галапа та Володимир Івахів. Адвокатом Кука на даному процесі у Золочеві був Степан Шухевич.

15 березня 1938 оголошено вирок суду. Ілярій Кук та Володимир Качор засуджені на кару смерті, Петро Цица на довічне ув'язнення, а інші учасники процесу отримали по 2 роки тюремного ув'язнення[5]. Президент Польської держави помилував Володимира Качора, замінивши йому смертну кару на довічне ув'язнення, а Ілярію Куку смертний присуд затверджено.

Стратили Ілярія Кука 25 серпня 1938 року о 4 годині ранку на подвір'ї львівської тюрми Бригідки[6]. Перед стратою Ілярія Кука відвідала його мати Парасковія, що своєю мужньою поведінкою вразила адвоката Степана Шухевича, про що він написав в оповіданні «Mater Dolorosa. Скорботна мати».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Patlewicz B., Tomczyk R. Cmentarz Janowski we Lwowie. Polskie dziedzictwo narodoweЩецин: 2017. — Т. 1. — С. 418.
  2. Мірчук Петро. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки. — К.: Українська Видавнича Спілка, 2007.
  3. Богдан Казанівський. Шляхом «Леґенди», с. 8. Архів оригіналу за 22 жовтня 2013. Процитовано 12 березня 2013. 
  4. Богдан Казанівський. Шляхом «Леґенди», с. 9. Архів оригіналу за 22 жовтня 2013. Процитовано 12 серпня 2012. 
  5. Газета «Діло», 11-18 березня 1938. Архів оригіналу за 24 квітня 2013. Процитовано 21 березня 2013. 
  6. Ілярій Кук згинув // Діло, ч. 187, 26.08.1938. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 серпня 2013. 

Література[ред. | ред. код]

  • Мірчук Петро. Нарис історії ОУН 1920–1939 роки. — К.: Українська Видавнича Спілка, 2007. — 1008 ст. ISBN 966-410-001-3

Посилання[ред. | ред. код]