Красне (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Красне
Coats of arms of Krasne.png Flag of Krasne.png
Герб Красного (смт) Прапор Красного (смт)
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Буський
Рада Красненська селищна рада
Код КОАТУУ: 4620655300
Основні дані
Засноване 1 січня 1476
Статус з 1953 року
Площа 5,39 км²
Населення 6396 (01.01.2015)[1]
Густота 1170,3 осіб/км²
Поштовий індекс 80560
Телефонний код +380 3264
Географічні координати 49°55′03″ пн. ш. 24°37′11″ сх. д. / 49.91750° пн. ш. 24.61972° сх. д. / 49.91750; 24.61972Координати: 49°55′03″ пн. ш. 24°37′11″ сх. д. / 49.91750° пн. ш. 24.61972° сх. д. / 49.91750; 24.61972
Водойма р. Гологірка, став на вул. Івана Франка
Відстань
Найближча залізнична станція: Красне
До обл. центру:
 - залізницею: 51 км
 - автошляхами: 55 км
Селищна влада
Адреса 80560, смт Красне, вул. Львівська, 2
Карта
Красне is located in Україна
Красне
Красне
Красне is located in Львівська область
Красне
Красне

Красне́ — селище міського типу Буського району Львівської області України.

Красне розташоване при річці Гологірці (басейн Західного Бугу), на Красненській рівнині (частина Малого Полісся), за 40 км на схід від Львова та 5 км на південь від Буська. Красне — вузлова залізнична станція, від якої йдуть відгалуження на Львів, на Золочів — Тернопіль і на Броди — Здолбунів.

У південній частині селища стоїть дерев'яна церква св. пр. Іллі, 1750 р..

Археологічні знахідки[ред.ред. код]

Археологічні пам'ятки, знайдені під час розкопок 1930 року, свідчать про те, що територія Красного і його околиць була заселена ще на початку залізної доби племенами так званої висоцької культури. Це підтверджується знайденими бронзовими прикрасами і глиняним посудом.


Історія[ред.ред. код]

Перша згадка та подальші роки[ред.ред. код]

Уперше в документах село під назвою Красне згадується в 1476 році. Кількість жителів села була невеликою, вони займались землеробством. В середині ΧΥΙΙ ст. тут проживало понад 100 чоловік. У селі був королівський фільварок з пивоварнею і винницею, в якому мешкав підстароста. Він виконував усі королівські накази та збирав податок з населення.

В жовтні 1648 року через Красне проходили козацькі війська, які й розгромили фільварок.

Австрійський період[ред.ред. код]

До 1772 року Красне входило до Буського повіту Белзького воєводства. На момент першого поділу Речі Посполитої посідачем Красного був князь, буський староста Юзеф Александер Яблоновський. Після першого поділу Польщі воно стало власністю польських магнатів. В 1788 році, в обмін на забрані до державної скарбниці під соляні копальні в Яблунівських маєтках, село перейшло до рук княгині Франціски Вікторії Воронецької (1742—1827) — другої дружини князя Юзефа Александера Яблоновського (†1777).[2]

У 70-х роках ΧΙΧ століття Красне зазнає значних змін. В цей час почалось прокладання Ковельської залізниці — від Львова до Волочиська. Залізниця пройшла через Красне. Тут будується станція і депо. Маловідоме село швидко стає важливим залізничним пунктом. Красне розбудовується, збільшується кількість населення. Крім українців тут поселяються поляки, які обслуговували залізницю та декілька єврейських сімей, що займались торгівлею.

У 1858 році була відкрита школа з українською мовою навчання, але на початку ΧΧ ст. українська мова була витіснена польською. Також була заснована приватна школа з польською мовою навчання.

У роки Першої світової війни Красне разом з вузловою станцією не раз було полем кровопролитних боїв. Під час військових дій 1915 року фронт витягнувся по річці Гологірці. Бої тривали 8 тижнів, в результаі яких згоріла частина селища, поміщицька садиба, гуральня, млин. 28 серпня 1915 року російські війська відступили і в Красному відновилась австрійська влада. У селищі розмістились військові ремонтні майстерні, аеродром, склади боєприпасів, кравецькі та інші майстерні, де разом з військовополоненими працювали й місцеві жителі.

Західноукраїнська Народна Республіка[ред.ред. код]

У травні Красне окупували польські війська, а в кінці липня 1920 року в селище вступили передові загони будьоннівської кінноти. У першій половині вересня цього ж року радянські війська покинули Красне, і в село знову вернулись поляки.

Під час існування ЗУНР у містечку базувався Літунський полк УГА.

Гітлерівська окупація[ред.ред. код]

1 вересня 1939 року Гітлерівська Німеччина напала на Польщу, розпочалася Друга світова війна. А вже 17 вересня 1939 року розпочався так званий «Визвольний похід» Червоної Армії у Західну Україну й Західну Білорусь. Уже в кінці вересня 1939 року в Красне вступила Червона армія, і встановилася нова радянська влада, яка обіцяла велике покращення життя жителям Галичини, але всі швидко переконались, що це за «покращення»; розпочались репресії проти інтелігенції, примусове затягування до колгоспу.

29 червня 1941 року під час Другої світової війни Красне захопили німецькі війська. В тюрмі НКВС в м. Буську, яку відкрили після відступу Червоної армії, виявили велику кількість замордованих жертв більшовицьких репресій, серед яких були і жителі Красного.

Більше трьох років селище було під німецькою окупацією.

Близько 9 години 30 хвилин 17 липня 1944 року передовий загін 9-го мехкорпусу Червоної армії зайняв Красне, захопивши на станції «… до 150 вагонів, частиною з вантажами, санітарний поїзд і 3 справних паровоза». Відновлюється радянська влада, селище стає районним центром.

Красне стало селищем міського типу в 1953 році, було районним центром у 1940—1941 рр. i в 1944—1959 рр.

В сучасний період промисловість селища представлена підприємствами з виробництва меблів, хлібо-булочних виробів, безалкогольних yапоїв, лісопромисловим комплексом Буського держлісгоспу. Землі околиць Красного, що належать різним аграрним господарствам, щороку засіваються пшеницею, житом, цукровими буряками, кормовими культурами. Розвинуте м'ясомолочне тваринництво, свинарство. Красне — вузлова залізнична станція. На території селища розташовані дві середні школи, лікарня, дошкільні навчальні заклади, поліклініка, заклади відпочинку, торгівлі, зв'язку, банківської сфери тощо.

Красненська бібліотека ім. І. Тиктора[ред.ред. код]

Коротка історія[ред.ред. код]

Перша згадка про бібліотеку в Красному датується 28 травня 1897 року, коли парох о. Степан Височанський заснував тут першу читальню «Просвіти». Приміщення читальні знаходилося у громадській глинобитній хаті біля кузні на Ямиськах (теперішній майдан Т. Г. Шевченка).

Щонеділі, після вечірньої, люди приходили сюди, щоб прочитати газети, поговорити про найважливіші події. У 1897 році товариство «Просвіта» у Львові передало для красненської читальні 44 книги і 6 портретів. Через рік у бібліотеці було вже 97 книг.

У 1902 році читальня «Просвіти» нараховувала 68 членів, а в її бібліотеці було вже 130 книг. Через шість років книг було вже 245 примірників.

У 1914 році читальня «Просвіти» разом із товариством «Сокіл» провели у Красному фестини. Юнаки і юначки в українських одностроях читали вірші, співали пісні, виступали з ритмічними вправами, використовуючи прапорці й хусточки. Згодом товариство придбало комплект духових інструментів і організувало духовий оркестр. Хлопці набували навичок володіння музичними інструментами, вивчали нотну грамоту. 29 вересня 1912 року красненські музики грали на великих фестинах, підготовлених і проведених Буською філією «Сокола».

Напередодні Першої світової війни за ініціативою Івана Микитовича Тиктора при читальні «Просвіти» було організовано драматичний гурток. Члени гуртка ставили вистави, зокрема «Назар Стодоля» і «Сватання на Гончарівці», які проходили з великим успіхом. Читальня «Просвіти» нараховувала 130 членів.

На початок 1922 року читальня «Просвіти» нараховувала 141 чол., кожний з яких сплачував щомісячний членський внесок по 15 польських марок, а драматичний гурток — 39 учасників. На противагу «Просвіті» польською громадою в Красному було створено читальню «Товариства школи людової», робота якої була спрямована на посилення національної ворожнечі між поляками й українцями, а на початку 1930—х років виникає польська організація «Strzelec».

Зараз Красненська бібліотека ім. І. Тиктора обслуговує понад 2 тис. користувачів, веде активно культурно-просвітницьку роботу. Адреса бібліотеки: вул. М. Грушевського, 15. Режим роботи: з 10:00 до 18:00 без перерви, вихідний — понеділок. Телефон (03264) 2-25-03, e-mail: krbiblio@mail.ru

Структура[ред.ред. код]

Бібліотека є філіалом Буської ЦБС. Вона складається із трьох відділів:

  • дитячий відділ — обслуговує користувачів до 9 класу (бібліотекар Домбровська Наталія Петрівна);
  • юнацька кафедра — обслуговує користувачів від 14 до 21 року: учнів 9–11 класів, студентів коледжів, інститутів, університетів (бібліотекар Гірняк Стефанія Володимирівна). При юнацькій кафедрі діє молодіжний клуб «Сучасник», керівником якого є Олексій Мировський;
  • дорослий відділ — обслуговує користувачів від 21 року (бібліотекар Тарнавчик Надія Володимирівна).

Відомі люди[ред.ред. код]

Народились[ред.ред. код]

Поховані[ред.ред. код]

Технічні пам'ятки[ред.ред. код]

На південному сході від містечка розташований великий середньохвильовий радіомовний передавач потужністю понад 1000 кВт. Мовлення ведеться на частотах 549 кГц і 936 кГц (24.671259 & spn = 0.006938,0.021887 & t = h & z = 15 49.900108N 24.671259E).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державна служба статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2015 року, Київ-2015
  2. Krasnе (3), wś, pow. złoczowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1883 . — T. IV : Kęs — Kutno. (пол.)… S. 628
  3. Г. Кушнерик, Б. Пиндус. Карпінський Платон / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — 706 с. — ISBN 966-528-199-2.— С. 41.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]