Куншаг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Куманія

Coat of arms of Cumania.svg

Герб Куманії (ХVIII ст.)

Kunsag map.GIF

Карта Куманії в складі Угорщини

Cumania-Jazygia-1700s.png

Велика і Мала Куманії

Куманія (лат. Cumania, «Половецька земля»), або Куншаг (угор. Kunság, «Кунська земля»») — історична область Угорщини. Розташована в центральній частині Середньодунайської рівнини, в міжріччі Дунаю, Тиси та Кереша.

Географія[ред.ред. код]

  • Велика Куманія (лат. Cumania Major, угор. Nagykunság, Надь-Куншаг)
Розташована на схід від річки Тиси до Кереша. Займає всю центральну і східну частину комітату Яс-Надькун-Сольнок. Рельєф рівнинний (Великий Альфельд); посічена річковими заплавами. Має багато половецьких курганів, що збереглися до тепер.
  • Мала Куманія (лат. Cumania Minor, угор. Kiskunság, Кіш-Куншаг)
Розташована між Дунаєм і Тисою, відокремлюючи столичну область Будапешту від аграрної Бачки. Займаючи північну частину комітату Бач-Кишкун. Лежить у самому центрі Середньодунайської рівнини, не має значних перепадів висот. Річок мало, клімат досить посушливий, багато пасічників.

Історія[ред.ред. код]

На початку XIII століття половецькі племена населяли територію Північного Причорномор'я, однак під впливом натиску монголо-татар вони були змушені перекочувати к Карпатам. В 1223 р. об'єднана половецько-руська армія була розбита воєначальником Чингіз-ханом в битві на річці Калці. Після цієї поразки половецький хан Котяну разом з кількома половецькими пологами примкнув до залишків печенігів і ясів, і рушив на Балкани. Угорський король Бела IV, що боровся з магнатами і потребував додаткових військових сил для відображення монгольської загрози і зміцнення королівської влади, в 1239 р. запросив половців на територію Угорщини і надав їм землі в межиріччі Дунаю і Тиси. Однак невдоволення угорських магнатів появою нової політичної сили в королівстві призвело до міжусобиць між угорцями та половцями, вбивства Котяну і витіснення в березні 1241 р. половців з країни. Через кілька тижнів монголо-татарські війська розбили королівське військо в битві біля Мохе і розграбували країну[1].

   Половецькі поселення в складі Угорщини (ХІІІ ст.)

1246 року, після монгольської навали, угорський король Бела IV запросив 40-60 тисяч половців (куманів) та невелику групу язигів (ясів) назад до Угорщини, аби вони заселили угорські рівнини спустошені монголами. На цих територіях були утворені області Куманія і Язигія (лат. Jazigia, угор. Jászság), в яких половці та язиги отримали право зберегти свої звичаї, в обмін на військову службу, хрещення та постійне проживання. Для підкріплення своїх обіцянок король одружив власного сина Стефана із Єлизаветою, донькою половецького хана Котяна. 1279 року, угорський король Ласло IV, син Стефана від шлюбу з половчанкою, надав самоврядні права половецьким поселенням в Куманії[2].

У XVI-XVIII століттях Куманія разом із Язигією складала автономну Ясько-половецький (язигсько-куманський) округ (лат. Districtus Jazygum et Cumanum; угор. Jászkunság, Jászkun kerület). 1711 року, згідно зі Сатмарським миром після національно-визвольного повстання Ракоці, австрійці скасували цю автономію, але 1745 року її відновила імператриця Марія-Терезія. До середини XIX століття Куманія мала більше прав ніж інші угорські землі, включаючи свободу від кріпацтва, яке було скасоване по всій Угорщині лише 1858 року.

1876 року, внаслідок поширення комітатської системи на всі угорські землі, автономію Куманії скасували. Верхня Куманія увійшла до комітату Яс-Надькун-Сольнок (лат. Comitatus Jazyga et Cumania Maior et Szolnokiensis, угор. Jász-Nagykun-Szolnok vármegye, комітат Язигії, Великої Куманії та Сольнока), а Мала Куманія — до комітату Пешт-Піліш-Шольтен-Кішкун (лат. Comitatus Pestiensis et Pilisiensis et Soltensis et Cumania Minor, угор. Pest-Pilis-Solt-Kiskun vármegye, комітат Пешта, Піліша, Шольтена та Малої Куманії).

Герб[ред.ред. код]

Докладніше: герб Угорщини

В угорській модерній геральдиці XVIII століття землі Куманії мали за герб двохвостого лева, лицем ліворуч, що спирається на задніх лапах. Лева зображали з короною або без. Ліворуч лева малювали місяць, а праворуч — зірку. Зазвичай, лева зображували золотим або червоним на синьому тлі; інколи — чорним на золотому тлі. Місяць з зірками були золотими, срібними або червоними[3]. Після запровадження системи комітатів цей лев увійшов до герба комітату Яс-Надькун-Сольнок.

Первісно «куманський лев» був символом Валахії й Молдови, на панування якою претендували угорські королі. В пізньому середньовіччі ці краї також називали «Куманією». Так, на великому гербі угорського короля Матвія Корвіна 1488 року серед малих гербів зображено срібний щит із червоним коронованим левом, який тримає золоту корону; цей лев — символ «Куманії»[3]. Він був складовою герба королівського дому Гуняді, що вважався «валаського» походження (половецького або слов'янського). Крім цього чорний «куманський лев» із зіркою і місяцем герб зустрічається в «Космографії» Себастьяна Мюнстера (1544), в якій він позначений як герб Валахії[4][5].

Див також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Józsa Hévizi. Autonomies in Hungary and Europe: A Comparative Study. Corvinus Society, 2004. P. 18.
  2. Józsa Hévizi. Autonomies in Hungary and Europe: A Comparative Study. Corvinus Society, 2004. P. 18-19.
  3. а б Szalay-Baróti. A Magyar Nemzet Története I-IV. Köz- és műveltségi állapotok a vegyes házakból származott királyok korában. 8. Kumánia czimere. Arany mezőben ágaskodó koronás fekete oroszlán; lent jobbról vörös félhold, fönt balról vörös csillag.
  4. Sebastiano Münster. La Cosmographie universelle contenant la situation de toutes les parties du monde, avec les proprietez & appartenances. Henry Pierre marchant-libraire, Basle 1552. p. 1138 (Vualachie)
  5. Címerhatározó/Kunország címere
  6. Ulrich von Riechental's Armorial, 1483

Джерела[ред.ред. код]

  • Józsa Hévizi. Autonomies in Hungary and Europe: A Comparative Study [1]. Corvinus Society, 2004. — Regional Autonomy in the Kingdom of Hungary (1000-1920). The Cumans and Jazygians. P. 18-22.