Волохи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сьогоденне розселення волохів на Балканському півострові

Воло́хи — узагальнювальний термін, що позначає кілька сучасних романськомовних народів у Центральній, Східній та Південно-Східній Європі. Групи, які історично називалися волохами: сучасні румуни (дако-румуни), арумуни, або македонські румуни, морлахи, мегленорумуни й істрорумуни.

Майже всі сучасні держави Центральної й Південно-Східної Європи мають корінні нечисленні волоські меншини: Угорщина, Україна, Сербія, Хорватія, Македонія, Албанія, Греція та Болгарія. У Польщі, Чехії, Словаччині, Боснії та Чорногорії волохи були повністю асимільовані слов'янським населенням. Тільки в Румунії та Республіці Молдова волохи нині становлять етнічну більшість.

Етимологія[ред. | ред. код]

Термін має німецьке походження (від слова Walha — іноземець чужинець). Спочатку він був назвою конфедерації Вольків — кельтських племен, що розселилися від Рони й Ебро до Баварії й Дунаю. Потім германці застосовували його для позначення романізованих кельтів, що жили в римській провінції Галлія. Після V століття, в умовах німецького панування, галло-римляни, мешканці Галлії, отримали презирливе назву «уельські», тоді ж з'явилися назви «Уельс» і «валлони», які англосакси і юти застосовували для позначення частково романізованих кельтів Британських островів.

Германці, що осіли в колишній римській провінції Реція (нині Швейцарія), вельшами іменували романське населення з рідною франко-провансальською мовою (див. Романдія). Пізніше термін було запозичено в слов'янські мови. У слов'янських мовах (а також в угорській) влахами, влохами або волохами спочатку називали всі романські народи (пор. пол. Włochy — Італія). Візантійці, південні й східні слов'яни називали волохами (греч. Βλάχος) кочівні народи Балканського півострова.

Носії[ред. | ред. код]

Східно-романські мови, які іноді називають ще волоськими, належать до групи романських мов, які розвивалися в Південно-Східній Європі від місцевого східного варіанту вульгарної латини.

  • Дако-румуни (або власне румуни; бл. 23 623 890;[1] у тому числі молдовани), послуговуються румунською (дако-румунською) мовою (назва походить від стародавньої Дакії, на терені якої вони живуть):
    • Румунія — 16 869 816 (перепис 2011 р.)
    • Молдова — 2 815 000 (перепис 2004 р.)
    • Україна — 409 600 (у південній Бессарабії й Північній Буковині, перепис 2001 р.)
    • Сербія — 79 000 (перепис 2002 р.)
    • Угорщина — 7995 (перепис 2001 р.)
    • Болгарія — 3584 осіб вважають себе волохами (може бути, й арумуни) і 891 румунами в 2011 році[2].
  • Арумуни — до 500 000 (250 000 є носіями арумунської мови)[3] мешкають:
    • Греція — 50 000,[4] в основному в горах Пінд (проте Греція, як і Франція, не визнає жодного етнічного поділу, через що немає статистичних даних; арумуни Греції ідентифікують себе як греки)
    • Албанія — 100 000—200 000[5][6]
    • Румунія — 26 500[7]
    • Македонія — 20 000[8]

Терени з волоським населенням[ред. | ред. код]

Еволюція східних романських мов протягом століть
Українська народна пісня

Ой, волохи козаків до себе звуть,
До козаків такі речі ведуть:
— Від моря й Царя-города вітри гудуть,
Турки і татари у Волощину йдуть.
Ой, вже Волоські землі руйнують,
Руйнують, плюндрують, не милують,
Ой, йдіть, панове, нам поможіть,
Свою славу козацьку спом'яніть!
Тод-то панове-козаки виступали,
До Волощини дорожку топтали…

Крім того, деякі групи (арумуни, мегленорумуни тощо) під час історичних міграції, розселилися по всьому Балканському півострові, на північ до Польщі і на захід до Моравії («волоська пастуша колонізація» — див. волоське право), а також сучасної Хорватії, де морлахи поступово асимілювались, ідентифікуючися тепер як хорвати та серби[10].

Терени, пов'язані з волохами[ред. | ред. код]

  • Біла Валахія — у Мезії;[11]
  • Сремська Валахія — на річці Сава;
  • Чорна Валахія (Morlachia) в Далмації
  • Верхня Валахія з Воскополе й Метсовон («Άνω Βλαχία», Áno Vlahía) — включає південну Македонію, Албанію й Епір;
  • Стара Валахія (Stari Vlah) — у східній Боснії і Герцеговині та західній Сербії ;
  • Румунські гори (Румунська планіна) у східній частині Боснії і Герцеговини ;
  • Власка — колишній повіт південної Валахії (назва походить від сербського позначення Валахії: Vlaska);
  • Велика Валахія (Мунтенія) — на схід від річки Олт;
  • Мала Валахія (Олтенія) — на захід від річки Олт;
  • Цизальпійська Валахія — Банат;
  • Моравська Валахія — у Бескидах у Чеській Республіці

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.ethnologue.com/show_language.asp?code=ron
  2. [1]
  3. [2] Council of Europe Parliamentary Recommendation 1333(1997)
  4. http://www.ethnologue.org/show_language.asp?code=rup
  5. According to INTEREG — quoted by Eurominority: Aromanians in Albania, Albania's Aromanians; Reemerging into History
  6. Arno Tanner. The forgotten minorities of Eastern Europe: the history and today of selected ethnic groups in five countries. East-West Books, 2004 ISBN 978-952-91-6808-8, p. 218: «In Albania, Vlachs are estimated to number as many as 200,000»
  7. «Aromânii vor statut minoritar», in Cotidianul, 9 December 2006
  8. [3]
  9. Ethnologue Estimate in Greece and all countries
  10. Hammel, E. A. and Kenneth W. Wachter. The Slavonian Census of 1698. Part I: Structure and Meaning, European Journal of Population. University of California. Архів оригіналу за 2013-07-09. 
  11. Since Theophanes Confessor and Kedrenos, in: A.D. Xenopol, Istoria Românilor din Dacia Traiană, Nicolae Iorga, Teodor Capidan, C. Giurescu : Istoria Românilor, Petre Ș. Năsturel Studii și Materiale de Istorie Medie, vol. XVI, 1998

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Я. Д. Ісаєвич. Волохи // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 625. — ISBN 966-00-0734-5.
  • «Словник української мови», в 11 томах, за редакцією Білодіда.

Див. також[ред. | ред. код]