Куртизанка

Куртизанка (фр. courtisane, італ. cortigiana, спочатку «придворна») — термін, що вживався по відношенню до повії, що працювала у вищих сферах суспільства, починаючи з епохи Відродження до початку XX століття.

Термін[ред. | ред. код]

Для періоду античності прийнято використовувати термін «гетера». Також слід відрізняти куртизанок від утриманок та королівських фавориток. Класичними є венеціанські та римські куртизанки XV — XVI століть. Друга хвиля припадає на XIX століття, який славився найкращими дамами півсвіту, які зазвичай також були актрисами або співачками.

Термін «куртизанка» часто використовувався з метою зіпсувати репутацію жінки, тому слід пам'ятати, що не всі дами, які називалися сучасниками цією назвою, були продажними жінками.

Категорії[ред. | ред. код]

Куртизанки ділилися на дві основні категорії.

До першої відносилися так звані «чесні» куртизанки — італ. cortigiane «oneste». До другої відносилися куртизанки нижчого класу — італ. cortigiane «di lume». Куртизанки другої категорії розцінювалася лише трохи вище від звичайних повій, тоді як куртизанок вищої категорії часто оточував романтичний ореол мало не нарівні з королівськими фаворитками.

Основна характеристика «чесних куртизанок» — cortigiane oneste — полягала в тому, що вони перебували на утриманні одного або кількох багатих покровителів, зазвичай, вихідців з вищого стану. «Чесна» куртизанка мала свою певну незалежність, і володіла свободою пересування. Вона була навчена правилам хорошої поведінки, вміла вести застільну бесіду, а іноді була володаркою високої культури та літературного таланту. (У цьому плані cortigiane oneste — своєрідний італійський аналог гейші.)

У деяких випадках куртизанки мали пристойне походження та навіть були одружені, але їхні чоловіки перебували на нижчих щаблях соціальної драбини, ніж їхні покровителі. Не всі куртизанки займалися сексом зі своїми покровителями. Відомі випадки, коли ті мали при собі дівчат «на світський вихід» та брали їх для званих вечорів з собою.

Деякі найвідоміші куртизанки утримувались на державному кошті за те, що повідомляли зміст приватних розмов, які могли представляти інтерес для шантажу та інших цілей.^[1].

Список знаменитих куртизанок[ред. | ред. код]

Графиня ді Кастільйоне, фотографія П'єра-Луї Пьерсона, близько 1863–1866

Ренесансна Італія[ред. | ред. код]

XVII–XVIII століття[ред. | ред. код]

Маріон Делорм
Нінон де Ланкло
Claudine Guérin de Tencin (Франція, 1682–1749)
Кітті Фішер

XIX століття[ред. | ред. код]

Куртизанки в словесності, опері і кіно[ред. | ред. код]

Нана. Едуар Мане

Романісти нерідко робили куртизанок героїнями своїх творів.

Оноре де Бальзак написав роман під назвою «Блиск та злидні куртизанок». Однією з головних героїнь стала куртизанка Естер.
Олександр Дюма-син присвятив куртизанкам роман «Дама з камеліями». Прообразом головної героїні стала його коханка, відома паризька куртизанка Марі Дюплессі. На цей сюжет композитор Джузеппе Верді 1853 року створив оперу «Травіата».
Нана в однойменному романі Еміля Золя.
Сатин у виконанні Ніколь Кідман — в мюзиклі «Мулен Руж!»
Інара — куртизанка майбутнього в телесеріалі «Світляк».
Вероніка Франко у виконанні Кетрін МакКормак в історичній мелодрамі «Чесна куртизанка».
Куртизанка (фільм, 1972)
Віктор Гюго — п'єса «Марьон Делорм».

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Дж. Норвич. Срединное море. История Средиземноморья (The Middle Sea: A History of the Mediterranean). — АСТ, Москва, 2010.

Література[ред. | ред. код]

Баркова А. Л. Життя як твір мистецтва: японські куртизанки. // «Людина». — РАН, видавництво Наука, 2012. — № 3. — С. 149 — 165. — ISSN 0236-2008.
Richardson J. The Courtesans: The Demi-Monde in 19th-Century France. Cleveland: World Pub. Co., 1967
Griffin S. The book of the courtesans: a catalogue of their virtues. New York: Broadway Books, 2001

[1] Дж. Норвич. Срединное море. История Средиземноморья (The Middle Sea: A History of the Mediterranean). — АСТ, Москва, 2010.

[1]