Нові Санжари

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Нові Санжари
N sanzhary gerb.png Novi Sanzhary flag.svg
Герб Прапор
Центр (вул. Незалежності)
Центр (вул. Незалежності)
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Новосанжарський район
Рада Новосанжарська селищна рада
Код КОАТУУ: 5323455100
Основні дані
Засноване 1243
Статус із липня 1925 року
Площа 6,52 км²
Населення 8179 (01.01.2019)[1]
Густота 1254 осіб/км²
Поштовий індекс 39300
Телефонний код +380 5344
Географічні координати 49°20′07″ пн. ш. 34°18′58″ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря 194 м
Водойма р. Ворскла
Відстань
Найближча залізнична станція: Нові Санжари
До станції: 7 км
До обл. центру:
 - залізницею: 35 км
 - автошляхами: 35 км
Селищна влада
Адреса 39300, Полтавська обл., Новосанжарський р-н, смт. Нові Санжари, вул. Незалежності, 41
Голова селищної ради Коба Інна Олександрівна
Карта
Нові Санжари. Карта розташування: Україна
Нові Санжари
Нові Санжари
Нові Санжари. Карта розташування: Полтавська область
Нові Санжари
Нові Санжари
Нові Санжари. Карта розташування: Новосанжарський район
Нові Санжари
Нові Санжари

Commons-logo.svg Нові Санжари у Вікісховищі

Нові́ Санжа́ри — селище міського типу, адміністративний центр Новосанжарського району Полтавської області України. Населення становить 8179 мешканців (2019). Орган місцевого самоврядування — Новосанжарська селищна рада

Географія[ред. | ред. код]

Селище міського типу Нові Санжари розташовані на берегах річки Ворскла (в основному на правому березі), в місці впадання в неї річки Ворона (назва річки Полузір'я в нижній течії), вище за течією на відстані 2,5 км лежить село Кунцеве, нижче за течією на відстані 0,5 км розташоване село Забрідки, вище за течією річки Ворона примикає село Лелюхівка, на лівому березі річки Ворскла на відстані 0,5 км розташовані села Зачепилівка та Клюсівка. Річка Ворскла в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера. Найвища географічна точка Нових Санжар —— місце, де розташована Альтанка Святої Покрови.

Поруч проходить автомобільна дорога М22 (E584), за 7 км розташована залізнична станція Нові Санжари.

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат Нових Санжар
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −2,5 −1,6 3,5 13,8 21,2 24,8 26,5 26,0 20,5 12,6 4,7 0,2 12
Середня температура, °C −5,7 −4,8 0,0 9,0 15,7 19,3 20,9 20,2 15,0 8,1 1,8 −2,5 8
Середній мінімум, °C −8,8 −8 −3,4 4,2 10,3 13,9 15,4 14,5 9,5 3,7 −1,1 −5,2 3
Норма опадів, мм 43 38 33 40 44 60 61 45 41 41 43 47 536
Джерело: climate-data.org

Походження назви[ред. | ред. код]

Історичні джерела засвідчують, що слово Санжари тюркського походження і у перекладі означає «урочище» або «брід».

Віра Жук посилається на твердження полтавських істориків Арандаренка та Грановського, що, після походу до Європи, Батий взимку 1242—1243 року розмістив частину своїх військ по Ворсклі, поблизу сучасної Полтави та її околиць, серед інших місць і на землях нинішнього Новосанжарського району. Так і виникла назва Сан-Чарів (Сан-Джарів) брід (з тюркської), а, пізніше,— і назви поселень Старі та Нові Санжари[2].

Існує також версія, що назва «Санжари» походить від тюркського слова «Санджак», що означає «прапор, знамено, штандарт», бо кожен загін, який нападав на поселення, мав свій знак-символ.

Деякі вчені перекладають назву селища як «Збір під прапором».

Транспорт[ред. | ред. код]

Автостанція

Нові Санжари знаходяться за 7 кілометрів від однойменної залізничної станції та за 2 кілометра від автотраси E584 (Суми — Полтава — Олександрія — Кропивницький), яка проходить через село Лелюхівка, що зливається з райцентром. Звідси до Полтави — 36 кілометрів, до Кременчука — 78 кілометрів. Автобусне сполучення селище має також із Дніпром, Кам'янським, Харковом, Лубнами, Лохвицею, Кобеляками.

Історія[ред. | ред. код]

За історичними дослідженнями[3], заселяти землі, де нині розташовані Нові Санжари, почали в давнину. 2000 року селище відзначило своє 900-річчя.

Вважають, що Нові Санжари засновано вихідцями зі Старих Санжар.

Новосанжарська фортеця виникла у період із 1636 по 1637 рік. Входила в єдину фортифікаційну систему укріплень Речі Посполитої проти татарських нападів (туди ж входив Кременчук та ряд інших фортець).

Значним поселенням Нові Санжари стали за Богдана Хмельницького. 1672 року Нові Санжари мали стратегічне значення як передовий військовий пост у битві загонів Запорозької Січі та Білгородської орди.

У зоні бойових дій опинилися Нові Санжари і тоді, коли війська Карла ХІІ увійшли в Україну.

Під час радянсько-німецької війни майже тисяча жителів селища пішла на захист рідної землі, близько 600 з них не повернулося з фронту. На їх честь в селищі споруджено пам'ятник загиблим воїнам, на центральному кладовищі є пам'ятний меморіал.

Уперше Санжари згадані в історичних джерелах 1636 р. На карті Г. Л. де Боплана (2-а чверть 17 ст.) уже показано населений пункт Санжарів Новий.

Входив до Черкаського староства. У 1653 р. згадана слобідка Нові Санжари в приналежності до Полтавського полку. У 1661—1663 рр. Нові Санжари входили до Кременчуцького полку.

Під час Полтавської компанії Великої Північної війни тут базувався зі своїм військом запорожський кошевий отаман Кость Гордієнко. 28.06.1709 (ранок) короткий відпочинок Карла XII та Івана Мазепа в Нових Санжарах під час відступу.

Отамани городові новосанжарські Полтавського полку доби Гетьманщини. З 1654 по 1765 роки.

Андрієнко Федір (? – 1654 – ?)

Самуй (Смиша) Дацько (? – 1668.07 – 1670.07.25 – ?)

Лісняк (Лисняченко) Михайло (? – 1676.06.20 – ?)

Слиш Данило (? – 1682.11.10 – ?)

Лещенко Василь (? – 1682 – ?)

Вайла (Вайло?) Іван (1684.03)

Іванович Григорій (? – 1693.09 – ?)

Гриценко Мусій (? – 1700.01 – ?)

Іванович Василь (? – 1700 – ?)

Шимберн Лаврін (? – 1710.06 – ?)

Кириченко Іван (? – 1710.10.24 – ?)

Кущ Яків (? – 1716.02 – ?)

Корбак (Коробак) Яків (1716.10)

Кущ Яків (? – 1718 – ?)

Ковпак Миско (1718.08.01)

Бич (Биченко, Ященко) Григорій Йосипович (? – 1718.08.01 – ?)

Погорілий Яким (? – 1720)

Рой Кирило (? – 1720.06.03 – ?)

Костенко Матвій (1720 – 1722)

Бич (Биченко, Ященко) Григорій Йосипович (1723)

Красник Андрій (1724)

Бич (Биченко, Ященко) Григорій Йосипович (1725)

Погорілий Андрій (1725 – ?)

Мелещенко Герасим Якович (? – 1727 – ?)

Писаренко Федір (? – 1732-1737)

Бридун Яким (1736)

Індутний Михайло (? – 1737 – ? – 1740-1748.02.19 – ?)

Новохацький Василь (? – 1748.11.04-1749.06.12 – ?)

Титкович Іван (? – 1749.12.05 – ?)

Індутний Михайло (? – 1750.09.24-1752.08.09 – ?)

Ольховський Ілля (? – 1756)

Індутний Конон Михайлович (? – 1765.04.17-1757.01.30 – ?)

Прогноєвський Федір (1757.04.17)

Лоєвський Стефан (1757 – ?)

Іскра-Непра Кузьма (? – 1758.08.28-1765)

Примітка: у книзі Реєстри Полтавського полку 1654 року (упорядники О. Алфьоров, О. Монькін, видання 2017 року) на стор. 184 виявлено ряд неточностей: Бич Григорій Йосипович насправді Ященко, а не Ющенко - (ІР НБУ - Ф.1 - №51960-52194. - Арк 51зв; Там само - Ф.1 - №51960-52194. - Арк 101; Там само - Ф.1 - №51960-52194. - Арк 51зв), доданий отаман городовий новосанжарський Рой Кирило (відсутній у цьому виданні, ІР НБУ - Ф.1 - №51960-52194. - Арк 113).

1760 р. гетьман Лівобережної України Кирило Розумовський віддав Нові Санжари у спадкове і довічне володіння графу Р. Воронцову. 1764 р. Нові Санжари — сотенне містечко Новосанжарської сотні Полтавського полку віднесено до Новоросійської губернії, переведено в ранг повітового міста Кобеляцького повіту (у 1776—1783 роках) з утворенням пікінерського полку. У 1796—1802 рр. входили до Малоросійської губернії, з 1802 р. — Полтавської губернії.

У січні 1918 р. проголошено радянську владу.

До 20-х років XX століття тривав спротив більшовицькій окупаційній владі. Проти більшовиків у Новосанжарській волості діяли загони отаманів Писаренка, Біленького, Скриля, Георгія Дмитренка, Білоконя, П’ятака, Стефана Дмитренка, Жалія, Оборожного, Анатолія Дмитренка, Гергеля, Лелюха, жінки-отаманші Марусі (Марусич) та інших.

З 7 березня 1923 р. Нові Санжари — центр Новосанжарського району. З липня 1925 роки Нові Санжари віднесено до категорії селищ міського типу. З лютого 1932 року до вересня до вересня 1937 р. Нові Санжари перебували в Харківській області.

Село у часи німецько-радянської війни окупували нацистські війська з 16 вересня 1941 до 23 вересня 1943 року, перебуваючи з 1 вересня 1942 до 23 вересня 1943 року у складі Полтавського ґебіту.

Власне селище Нові Санжари розташоване в улоговині і оточене з трьох сторін пагорбами. Це було дуже зручне місце для виникнення поселення.

У 1811 р Новосанжарська фортеця була зруйнована за вказівкою царської влади, бо московський царизм лякало те, що Наполеон піде на Москву через Україну і знову повториться ситуація, яка була 1709 р. з Іваном Мазепою, Московському царизмові було боязко від можливого виступу українського козацтва проти колоніальної політики, тому в цей період всі фортеці в Україні були зруйновані. Наша фортеця була перетворена на підприємство з видобутку селітри.

Також було слов'янське городище XI—XII ст. Це був період, коли князь Володимир Мономах і його нащадки укріпляли південні кордони держави по р. Ворскла і будували укріплення. На корінному правому березі р. Ворскли в північній частині Нових Санжар розташоване укріплене містечко, до якого примикає неукріплене селище.

1933 року був заснований санаторій (Медичний центр Нові Санжари). В роки другої Світової Війни тут діяв шпиталь для американських і радянських летунів, які брали участь в операції «Френтіх». З 1945 року цей заклад став діяти як бальнеологічний санаторій київського військового округу.

Санжари (татарське поселення) — проживали татари. Поселення засновано у 1243 році коли татарське військо зимувало на березі р. Ворскли. На поселенні були юрти в яких жило військо.

Маджари — (колишній хутір) — проживали козаки. Назва свідчить про угорські корені. Угри (мадяри, мажари) Були складовою частиною ще у Великій Булгарії VII ст. до якої входила наша Полтавщина. У 667 р. після смерті хана-баятавара Кубрата розпалася, то частина булгарських орд пішла на захід Придунав'я, Балкани. 1. Болгарське царство, частина — заклала підвалини Волзької Булгарії а син К. Бат-Боян заснував Чорну Б. з центром у Києві, орда угрів залишилась у Приазов'ї, частина поширила свою владу на півдні України. Їх державно-племінне об'єднання мало назву Мебедія (у світі мало назву Маджарія).

Альтанка Святої Покрови — найвища точка Нових Санжар. збудована в 2006 році відкриття припало на 14 жовтня День українського козацтва Матері божої Святої Покрови. Тепер біля альтанки кожного року відбуваються урочисті події.

2007 року збудовано «міст закоханих».

2014 року на виборах президента 53 % проголосували за Порошенка[4], 2019-го — 81-84 % голосували за Зеленського[5].

Прийом евакуйованих з Уханю[ред. | ред. код]

20 лютого 2020 року Нові Санжари опинились у центрі уваги у зв'язку з рішенням української влади поселити в медичному центрі евакуйованих громадян із Ухані, де спалахнула епідемія коронавірусу. Різні особи, серед яких були і приїжджі з інших міст (Кривого Рогу, Кропивницького та інших міст) і невелика частина місцевих жителів, перед представниками преси перекривали дороги ніби-то «з метою перешкодити поселенню евакуйованих», а автобуси з евакуйованими закидали камінням.

Під час зіткнень постраждало 10 осіб[6].

Громадські організації[ред. | ред. код]

14 липня 2013 в Нових Санжарах був створений осередок молодіжної ГО «Сокіл».

Населення[ред. | ред. код]

У селищі станом на 1 січня 2010 року — працездатного населення — 3600 осіб, пенсіонерів — 2677, студентів — 593, учнів — 1006, дошкільнят — 444.[7]

Етнічне представництво[ред. | ред. код]

Згідно з переписом населення від 5 грудня 2001 року в селищі проживають представники 17 національностей.[7]

Національність Кількість Національність Кількість
українці 7674 осетини 2
росіяни 404 молдавани 2
білоруси 21 греки 2
вірмени 13 естонці 1
поляки 8 туркмени 1
німці 7 угорці 1
татари 3 башкири 1
азербайджанці 3 корейці 1
болгари 2

ЗМІ[ред. | ред. код]

Новосанжарська редакція видає часопис районного значення «Світлиця». Районна редакція радіомовлення видає часопис «Наша районка». Виходить друком газета «ЕХО». Також діє типографія.

Інфраструктура[ред. | ред. код]

Житлово-комунальна сфера[ред. | ред. код]

У селищі нараховано 102 вулиці і провулки, 3600 дворів, 51 багатоквартирний будинок, вісім парків, лісопарків, скверів. Діє районний вузол зв'язку, поштове відділення, служба таксі.

Оздоровлення та спорт[ред. | ред. код]

Візитною карткою Нових Санжар є Медичний центр Національної Гвардії України «Нові Санжари». Саме завдяки йому люди з усієї України дізнають про красоти Нових Санжар і Ворскли. Медичний центр орієнтований насамперед на лікування шлункових захворювань завдяки мінеральній воді.

У селищі діють: Стадіон «Нові Санжари», стадіон «Дружба», футбольний майданчик із штучним покриттям, шахово-шашковий клуб імені Івана Джалого, чотири спортивних зали, п'ять спортивних майданчиків в місцях відпочинку.[7]

Також діють Будинок відпочинку матері і дитини, санаторій-профілакторій «Антей», пансіонат «Нові Санжари», дитячо-юнацький оздоровчий табір санаторного типу «Буревісник», оздоровчі табори «Орлятко», «Зміна», «Фонтан», «Костер».

Освіта і культура[ред. | ред. код]

Наразі у смт Нові Санжари діє Новосанжарський навчально-виховний комплекс, два дитячі садки, районна бібліотека, кінотеатр, дитячо-юнацька спортивна школа, клуб. Новосанжарський НВК займає одне з перших місць за рівнем освіти учнів в області, про що свідчать призові місця на обласних олімпіадах, конкурсах Малої Академії наук та інших конкурсах.

Нові Санжари санаторій.jpg Новосанжарський нвк.jpg Бібліотека Нові Санжари.JPG
Медичний центр МВС «Нові Санжари»
Новосанжарський НВК
Районна бібліотека Нових Санжар

Пам'ятники та визначні місця[ред. | ред. код]

На честь 200-річчя Полтавської битви сільська громада постановила спорудити в Нових Санжарах пам'ятник. Його було відкрито 27 червня 1909 року. Під час громадянської війни пам'ятник зник. У жовтня 1965 році при будівництві крамниці в центрі селища новосанжарські будівельники відкопали пам'ятник. За ухвалою селищної ради його було встановлено на розі вулиць Центральної (колишня Жовтнева) та Слюсарної у мальовничому сквері.

Назва Розташування Дата встановлення Фото Короткі відомості
Пам'ятник Тарасу Шевченку парк Перемоги 2001 рік
Воїнам, загиблим в роки Другої Світової Війни парк Перемоги 1970 рік Санжари солдат.JPG
Пам'ятник «Слава праці селянина» Біля базару Слава Селянам.jpg
Пам'ятний знак на місці зупинки козацького війська Poltava bytva 10.jpg Вигравіювано пам'ятний текст: «Напис: Тут зупинялося козацьке військо на чолі з легендарним гетьманом України Іваном Мазепою під час Полтавської битви (1709 р.)»
Пам'ятник українським козакам Біля підвісного мосту 23 вересня 2000 року Вигравіювано пам'ятний текст: «Козакам, загиблим за волю України

в 1709 році на території Новосанжарського району»

Пам'ятний знак на честь новосанжарців, учасників ліквідації аварій на Чорнобильській АЕС 1999 рік VhI8zLC YLc.jpg
Пам'ятний знак жертвам Голодомору 1932—1933 р. 2004 рік
Голод.jpg
Пам'ятник на честь 200-річчя Полтавської битви 27 червня 1909 року
Битва.jpg
Пам'ятний знак Воїнам-інтернаціоналістам парк Перемоги
Інтернаціоналісти.JPG
Бойова Машина Піхоти БМП-1 парк Перемоги 2013
БМП.JPG
Встановлена на честь учасників бойових дій в Афганістані та на територіях інших держав

Неподалік селища розташований ентомологічний заказник місцевого значення «Тетянин Гай»[8].

Персоналії[ред. | ред. код]

У Нових Санжарах народилися:

Панорама селища[ред. | ред. код]

Панорама центру Нових Санжар

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року (PDF)
  2. Полтава. Історичний нарис.— Полтава: Полтавський літератор, 1999.— С. 26.
  3. Полтавщина. Енциклопедичний довідник / За редакцією А. В. Кудрицького.— Київ: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1992.— 1024 с.
  4. Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях територіального виборчого округу № 152, Полтавська область (див. ВД № 530605, ВД № 530606, ВД № 530607, ВД № 530608, ВД № 530609)
  5. Результати по виборчих дільницях: № 530605, № 530606, № 530607, № 530608, № 530609
  6. Під час зіткнень у Нових Санжарах постраждали 9 поліцейських. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-02-21. 
  7. а б в Нові Санжари. Історія і сьогодення. Офіційний веб-сайт Новосанжарської селищної ради
  8. Рішення десятої сесії Полтавської обласної ради народних депутатів п'ятого скликання від 6 вересня 2007 року «Про оголошення, зміну меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду Полтавської області»

Джерела та література[ред. | ред. код]


  • Токовий В. Ю. Антибільшовицький рух (на прикладі трьох повітів): Гадяцького, Кобеляцького та Миргородського). - ПНПУ ім. В. Г. Короленка. Історичний факультет. Дипломна кваліфікаційна робота. - Полтава, 2012.
  • Жук В.Н. Нові Санжари: історико-краєзнавчий нарис / В.Н. Жук. – Х.: «Прапор», 1970. – 94 с.: іл.
  • Реєстри Полтавського полку 1654 р. / Упорядники Олександр Алфьоров, Олексій Монькін; відпов. ред. Геннадій Боряк. – К.: Інститут Історії України НАН України, 2017. – 266 с. – С. 184
  • Українське козацтво в національній пам'яті. Полтавський полк. Монографія: у 2 т./ В.В Кривошея. – Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2014 – Т.II – 496 с. – С. 61
  • Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Том 12. Релігія і Церква. — Полтава: «Полтавський літератор», 2009. — 745 с.
  • Полтавщина. Енциклопедичний довідник / За редакцією А. В. Кудрицького. — Київ: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1992. — 1024 с. ISBN 5-88500-033-6

Посилання[ред. | ред. код]