Кухче
| село Кухче | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Рівненська область | ||
| Район | Вараський район | ||
| Громада | Локницька сільська громада | ||
| Облікова картка | с. Кухче | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1561 | ||
| Населення | 843 | ||
| Площа | 21,798 км² | ||
| Густота населення | 36,7 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 34034 | ||
| Телефонний код | +380 3632 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 51°45′51″ пн. ш. 25°43′31″ сх. д.H G O | ||
| Середня висота над рівнем моря |
145 м | ||
| Водойми | річки: Залізницька, Веселуха | ||
| Відстань до обласного центру |
217 км | ||
| Відстань до районного центру |
37 км | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | вул. Центральна, 53, с. Локниця, Зарічненський р-н, Рівненська обл., 34030; староста — вул. Центральна, 1, с. Кухче, Зарічненський р-н, Рівненська обл., 34034 | ||
| Карта | |||
  Кухче | |||
 Кухче | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Кухче́ — село в Україні, у Локницькій сільській громаді Вараського району Рівненської області. Населення станом на 1 січня 2007 року становить 800 осіб.
Географія[ред. | ред. код]
Селом протікає річка Залізницька, яка впадає у річку Веселуху.
Історія[ред. | ред. код]
Перша згадка про село датована 1561 роком, тоді там було лише одне дворище. Село Кухче вперше згадується в «Книге ревизии пущ и переходов звериных» (архів міста Пінськ Республіки Білорусь). Запис датовано 1 травня 1495 року. З давніх-давен жителі села були землеробами, скотарями, бо саме землеробство і скотарство були головними чинниками матеріального виробництва. З діда-прадіда передавались наступним поколінням секрети вирощування жита, ячменю, вівса, проса, картоплі, конопель, льону. Впродовж п'яти століть (від середини 15-го до середини 20-го селяни власноруч із застосуванням тяглової сили волів і коней обробляли панську, попівську, надільну (орендовану громадою) та власну землю. Окремі господарі, які жили на хуторах, займалися бджільництвом та садівництвом.
Станом на 1885 рік — колишнє державне село при річці Веселуха[1], 432 особи, 32 двори, православна церква, каплиця. Село відносилося до Кухоцковольської волості Пінського повіту Мінської Губернії.
Під час Першої світової війни село було спалене, вціліла лише одна хата.
У міжвоєнний період у селі працювала бібліотека, яка в 1937 році мала 70 книг[2]. Книги належали організації «Polska Macierz Szkolna»[pl] («Польська шкільна матиця»)[2].
У роки Німецько-радянської війни 90 жителів воювали в партизанських загонах та лавах Червоної Армії. 25 чоловік відзначені урядовими нагородами. 55 жителів села загинули на фронтах та в партизанській боротьбі. На їх честь встановлено обеліск.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 856 осіб, з яких 427 чоловіків та 429 жінок.[3]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 818 осіб.[4]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,88 % |
| російська | 0,12 % |
Органи влади[ред. | ред. код]
Заклади культури[ред. | ред. код]
Освіта, медицина[ред. | ред. код]
Кухченська загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів, дитячий садочок, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку.
Храми[ред. | ред. код]
Головним храмом віри і духовності є Святогеоргієвська церква, що належить Кухченській общині Української православної церкви Московського патріархату. Розташована церква у центрі села. Її будівництво розпочалось 6 квітня 1990 року за рахунок коштів громади та коштом колгоспу «Радянське Полісся» (головою був Микола Павлович Краснюк). Освячено храм 13 жовтня 1993 року владикою Іринеєм. Першим священиком був отець Андрій, нині в храмі служить отець Іоан. Церква мурована з цегли має два куполи, дзвіницю. Від старої церкви (яку було зруйновано 1965 року) в нинішній відбудованій збережено мало не найдорожчу для віруючих річ — Святу Євангелію.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Уродженець села Анатолій Порфирійович Харківець посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу.[6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ etomesto.ru/shubert-map/19-4/. Архів оригіналу за 13 травня 2017. Процитовано 28 лютого 2020.
- ↑ а б Валентина Тумаш (11 грудня 2019). Бібліотеки Зарічненщини на початку ХХ століття – Слово Просвіти (укр.). Слово Просвіти. Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 20 грудня 2019.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ [Сайт «Герои страны» (рос.). Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 29 січня 2015. Сайт «Герои страны» (рос.)]
|
Це незавершена стаття з географії Рівненської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||