Лавренко Євген Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Лавренко Євген Михайлович
Лавренко Євген Михайлович.jpg
Народився 11 (23) лютого 1900(1900-02-23)
Чугуїв, нині Харківської області
Помер 18 липня 1987(1987-07-18) (87 років)
Ленінград
Громадянство СРСР СРСР
Національність українець
Діяльність геоботанік
Alma mater Харківський університет
Сфера інтересів геоботаніка
Заклад Ботанічний інститут АН СРСР
Посада Голова Всесоюзного ботанічного товариства
Науковий ступінь доктор біологічних наук
Член Академія наук СРСР
Відомий завдяки: розробка плану географічної мережі заповідників СРСР
Нагороди Орден Леніна Орден Леніна Орден Вітчизняної війни II ступеня
академік АН СРСР

Євге́н Миха́йлович Лавре́нко (* 11 (23) лютого 1900, Чугуїв, нині Харківської області — † 18 липня 1987, Ленінград) — радянський геоботанік і ботаніко-географ, академік АН СРСР (1968; член-кореспондент 1946).

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив природниче відділення Харківського університету (1922). Тут він вступає у природоохоронну організацію — Харківське товариство любителів природи, очолюване піонером охорони природи В. І. Талієвим.

З 1921 до 1928 працював у Харківському ботанічному саду, з 1926 до 1929 — в Харківському інституті охорони природи, з 1929 — в Харківському сільськогосподарському інституті, з 1931 — професор цього інституту; з 1934 — в Ботанічному інституті АН СРСР.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Євген Михайлович Лавренко брав участь в організації заповідників «Хомутовський степ», «Михайлівська цілина», охорони унікального дендропарку в Кременчуці.

У 1957 р. він очолює групу відомих радянських вчених (В. Г. Гептнер, С. В. Кириков, О. М. Формозов та ін.) з розробки плану географічної мережі заповідників СРСР, який був опублікований в 1958 р. в бюлетені «Охорона природи і заповідна справа в СРСР». Попри те, що деякі пропозиції вчених так і не були втілені в життя, ця праця дала великий поштовх у розвитку заповідної справи в СРСР.

Вчений неодноразово виступає на захист заповідників. У травні 1972 р., разом з іншими вченими, він пише листа до ЦК КПУ з пропозицією передати Асканію-Нова з ведення ВАСГНІЛ до АН УРСР.

10 років очолював Всесоюзне ботанічне товариство1963 до 1973).

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Основні праці по рослинності степів і пустель СРСР, МНР і частково КНР (географія та екологія окремих видів, типологія рослинності, ботаніко-географічні закономірності). Розробив зональний і провінційний поділ степів і пустель Євразії і Північної Африки. Низка робіт присвячені районуванню, картографуванню рослинності (карти світу, окремих материків, СРСР в цілому і його окремих частин) і загальних питань біогеоценології (ввів поняття про фітогеосферу як частину біосфери).

Досліди з районування й картування рослинності, нова класифікація степової рослинності СРСР; численні праці з геоботаніки України, зокрема про степи й болота. «Нарис рослинності України» (в зб. «Ґрунти України», 1930), «Леґенда до карти рослинності УРСР» (1938 разом з Ю. Клеоповим), «История флоры и растительности СССР по данным современного распространения растений» в кн. «Растительность СССР» (1938), «Степи СССР» (там же, т. 2, 1940) й ін.

Нагороди[ред. | ред. код]

Двічі удостоєний премії АН СРСР ім. В. Л. Комарова (1950, 1963). Нагороджений 2 орденами Леніна, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня та медалями.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Степи СССР, в кн.: Растительность СССР, т. 2, М. ≈ Л., 1940;
  • Степи Евразиатской степной области, их география, динамика и история, в сборнике: Вопросы ботаники, т. 1, М. ≈ Л., 1954;
  • Основные черты ботанической географии пустынь Евразии и Северной Африки, М. ≈ Л., 1962.
  • Лавренко Е. М., 1971. Генофонд растительного мира СССР // Ресурсы биосферы на территории СССР. Научные основы их рационального использования и охраны, М.: Наука.
  • Лавренко Е. М., 1971. Об охране ботанических объектов в СССР // Вопросы охраны ботанических объектов, Л.: Наука.
  • Лавренко Е. М., Денисова Л. В., 1971. Охрана и организация изучения редких и исчезающих видов растений // Ресурсы биосферы на территории СССР. Научные основы их рационального использования и охраны, М.: Наука.
  • Грибова С. А., Исаченко Т. И., Лавренко Е. М. Растительность Европейской части СССР. — Ленинград : «Наука», 1980. — 236 с.

Див. також[ред. | ред. код]

Lavrenko є міжнародним науковим скороченням імені ботанічного автора: Лавренко Євген Михайлович.
Перегляньте таксони, приписувані цьому автору, в International Plant Names Index (IPNI).


Література[ред. | ред. код]

  • Котов M. I., 1971. Є. М. Лавренко // Український ботанічний журнал, № 2.
  • Александрова В. Д. и Карамышева З. В., Е. М. Лавренко (к 70-летию со дня рождения и 50-летию научной деятельности), «Ботанический журнал», 1970, т. 55, № 5, с. 735≈61 (список работ).

Джерела[ред. | ред. код]