Біогеоценологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сукачов Володимир Миколайович (1880—1967)
Схема біогеоценозу

Біогеоценологія (від біо…, гео…, грец. koinos — загальний, спільний та logos — слово, учення) — наука про взаємозв'язані та взаємодіючі комплекси живої і косної природи — біогеоценози та їх планетарну сукупність — біогеосферу.

Зародилася біогеоценологія в надрах геоботаніки, але згодом розвивалася на межі біологічних та географічних наук, відображаючи комплексний рівень вивчення живої природи.

Фундатор біогеоценолоії В. Сукачов. Починаючи з 1940 р. в низці праць він визначив основні положення Б., її теоретичні і практичні завдання, зв'язок з іншими науками, програму і спрямованість досліджень. Значну роль в розвитку сучасної Б. відіграли праці В. В. Докучаєва, Г. Ф. Морозова, Р. І. Аболіна, які виходили з уявлення про єдність природи, та В. І. Вернадського, який встановив велетенське планетарне значення організмів — живої речовини.

Склад біогеоценозу[ред.ред. код]

А. Живі компоненти біогеоценозу, що утворюють біоценоз. І. Ценокомплекс автотрофів — з цепопопуляцій рослин та інших живих істот фото- і хемосинтетиків, утворювачів первинної біологічної продукції з елементів косного середовища:

  1. фототрофів — зелені вищі і нижчі рослини і деякі види жгутикових;
  2. хемотрофів — бесхлорофільні хемотрофні бактерії.

II. Ценокомплекс біотрофів — з ценопопуляцій тварин і почасти рослин і мікроорганізмів — споживачів і трансформаторів живої біомаси та прижиттєвих виділень і утворювачів вторинної біологічної продукції:

  1. фітофагитравоїдні тварини, мікроорганізми і рослини-паразити та напівпаразити;
  2. зоофагим'ясоїдні (хижі) тварини, мікроорганізми, комахоїдні рослини, тварини і мікроорганізми-паразити.

III. Ценокомплекс сапротрофів — з ценопопуляцій мікроорганізмів, а також тварин і рослин, споживачів і деструкторів відмерлих решток, покидьків і трупів рослинного і тваринного походження;

  1. сапрофаги — мікроорганізми, безхребетні і деякі види хребетних тварин;
  2. сапрофітигриби та деякі види вищих сапрофітних рослин.

Б. Косні компоненти біогеоценозу, що складають екотоп, який біоценозом перетворюється на біотоп.
IV. Аеротоп — перетворене біоценозом повітряне середовище.
V. Едафотоп — перетворене біоценозом ґрунтове середовище.

До кола питань, які вирішуються Б., входять такі: дослідження структури, властивостей і функцій компонентів (складових) біогеоценозів і розшифровка механізмів їх зв'язків; вивчення потоків речовини і енергії в них, а також частки і форми участі їх компонентів в матеріально-енергетичному метаболізмі всього комплексу і особливо в його біологічній продуктивності; вивчення перетворення одними компонентами станів, властивостей і роботи інших; визначення їх ролі в змінах і динаміці біогеоценозу; встановлення реакцій компонентів і біогеоценозу в цілому на стихійні впливи і госп. діяльність людини; вивчення стійкості біогеоценозів та їх регуляторних механізмів; дослідження взаємозв'язків та взаємодій як між сусідніми, так і між більш далекими біогеоценозами, які забезпечують єдність біогеосфери та її вагомих частин.

Вирішити ці завдання можливо лише при участі в дослідження широкого кола фахівців (ботаніків, зоологів, фізіологів, мікробіологів, ґрунтознавців, кліматологів, біохіміків та ін.; ці завдання потребують тривалих сроків досліджень, використання досліду (як в природних умовах, так і на моделях), широкого застосування кількісних методів вивчення, використання математичного аналізу і статистичної обробки даних. Від успішного вирішення завдань Б. залежать: можлива точність прогнозування наслідків втручання людини в хід природних процесів; можливість спрямованої регуляції зв'язків і взаємодій компонентів біогеоценозу для одержання найбільш високого і вигідного господарчого ефекту (гол. чином підвищення біол. продуктивності); вибір шляхів господарського використання матеріально-енергетичних ресурсів біогеосфери та її частин. Особливо істотне значення Б. для практики лісового і сільського господарства. З'ясоване також її важливе методологічне значення для вивчення середовища життя людини на Землі і для космонавтики, захисту промислових виробів, продуктів харчування, кормів від ушкодження біол. компонентами біосфери, для охорони природи та ін. Б. тісно пов'язана з ландшафтознавством, ґрунтознавством, кліматологією, біоценологією, мікробіологією, біогеохімією тощо.

Література[ред.ред. код]

  • Сукачёв В. Н., О географической среде в лесном производстве, Л., 1940;
  • Основы лесной биогеоценологии, под ред. В. Н. Сукачёва и Н. В. Дылиса, М., 1964;
  • Дылис Н. В. Основы биогеоценологии. (Учебное пособие для географических специальностей университетов). М., 1978—151 с.
  • Программа и методика биогеоценологических исследований, под ред. В. Н. Сукачева и Н. В. Дылиса, М., 1966;
  • Идеи биогеоценологии в лесоведении и лесоразведении: к 125-летию со дня рождения акад. В. Н. Сукачёва / [отв. ред. С. Э. Вомперский]; Ин-т лесоведения РАН. — М.: Наука, 2006. — 260 с.
  • Проблемы биогеоценологии. М. Наука. 1973. 232 с.


Екологія Це незавершена стаття з екології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.