Лактанцій
| Лактанцій | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
240[1] Roman Africad[2] | |||
| Помер |
320[3][4][1] Трір, Римська імперія[5] | |||
| Країна | Стародавній Рим | |||
| Діяльність | письменник, apologist, rhetorician | |||
| Сфера роботи | Апологетика, богослів'я і філософія | |||
| Мова творів | латина[6] | |||
| Magnum opus | De mortibus persecutorumd | |||
|
| ||||
 Лактанцій у Вікісховищі | ||||
Луцій Цецилій Фірміан Лактанцій (240 — 320 роки) — визначний християнський латинський письменник.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у м. Цирта (Нумідія) у поганській родині. Замолоду він викладав риторику в своєму рідному місті. Згодом на запрошення римського імператора Діоклетіана, Лактанцій став офіційним професором риторики у Нікомідії — тодішній резиденції імператора. З часом Лактанцій став учнем Арнобія, у 303 році прийняв християнство. Під час перебування у Нікомідії познайомився з майбутнім імператором Костянтином I. Після видання наказу імператора Діоклетіана, спрямованого проти християн, Лактанцій подав у відставку. Після цього він вів життя мандрівного вчителя. Після приходу до влади Костянтина Великого Лактанція знову запросили на державну службу. Він у 313 році став радником імператора, допомагав йому у питаннях віри та церкви, а у 317 році — вихователем імператорського сина Криспа. З цього часу він перебував із Криспом у м.Трір. Ймовірно там й помер у 320 році.
Творчість[ред. | ред. код]
Лактанцій написав низку апологетичних робіт, в яких пояснював християнство з точки зору, яка була б прийнятною для освічених людей. З цього моменту таку форма викладення матеріалу стала основною при написанні творів з релігійної тематики, захисті християнської віри проти критики поган. «Божественні установи» Лактанція є одним з перших прикладів систематичного викладу християнської думки. Після смерті він вважався єретичним, але під час доби Ренесансу з'явився новий інтерес до праць Лактанція. За його красивий й чіткий стиль Лактанція прозвали християнським Цицероном.
Твори[ред. | ред. код]
- «Божественні установи». 303—311 роки.
- «Про смерть переслідувачів». тут він доводить, що усі. хто переслідував християн, усі імператори та їх поплічники загибли страшною смертю.
- «Божественні справи». 303—304 роки.
- «Про гнів Бога».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Oxford Classical Dictionary — OUP, 2012. — ISBN 978-0-19-173525-7
- ↑ https://books.google.be/books?id=dOfCplxDzmwC&pg=PA457
- ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ https://books.google.be/books?id=dOfCplxDzmwC&pg=PA458
- ↑ Mirabile: Digital Archives for Medieval Culture — SISMEL – Edizioni del Galluzzo.
Джерела[ред. | ред. код]
- Lactantius' role is examined in detail in Elizabeth DePalma Digeser, The Making of a Christian Empire: Lactantius and Rome, 2000. (англ.)
|
Це незавершена стаття про християнство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
