Легкі крейсери типу «Тайгер»
| Легкі крейсери типу «Тайгер» | ||
|---|---|---|
| Tiger-class cruiser | ||
 | ||
| Британський легкий крейсер «Тайгер» на якірній стоянці до перетворення на вертольотоносець | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | легкі крейсери | |
| Попередній клас | Типу «Мінотавр» | |
| Наступний клас | відсутній | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} Велика Британія
| |
| Належність |  Королівський ВМФ Великої Британії
| |
| На честь | Головний корабель типу п'ятнадцятий носій відповідного ім'я у складі Королівського флоту | |
| Корабельня |
| |
| Замовлено | 3 | |
| Закладено | 3 | |
| Спущено на воду | 3 | |
| На службі | 1959-1979 | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 11700 тонн 12 080 тонн (як вертольотоносець) | |
| Довжина | 169,3 м | |
| Ширина | 20 м | |
| Осадка | 7 м | |
| Бронювання | Пояс: 83–89 мм Палуба: 51 мм Траверси: 51 мм Артилерійські погреби: 83 мм Башти: 25–51 мм Шпангоут: 38–51 мм | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 4 × парових турбіни Parsons 4 × парових котли Admiralty | |
| Гвинти | 4 | |
| Потужність | 80 000 к.с. | |
| Швидкість | 31,5 вузли (58,3 км/год) | |
| Дальність плавання | 8 000 миль (15 000 км) на швидкості 16 вузлів (30 км/год) | |
| Екіпаж | 716 офіцерів та матросів (885 на вертольотоносцях) | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 4 (2 × 2) × 152-мм гармат | |
| Торпедно-мінне озброєння | 6 (2 × 3) × 533-мм торпедних апаратів TR-4 | |
| Зенітне озброєння | 6 (3 × 2) × 76-мм зенітних гармат | |
| Авіація | 4 вертольоти (як вертольотоносці) | |
Тип «Тигр» — три британських військових кораблів 20-го століття та останніх артилерійські крейсери Королівського флоту.
Будівництво[ред. | ред. код]
Будівництво трьох крейсерів типу «Мінотавр» (під назвами «Блейк», «Дефенс» і «Беллерофонт») почалося під час Другої світової війни, але через післявоєнну економію, Корейську війну та зосередження і пріоритетом забезпечення Королівських ВПС над надводним флотом, корпуси залишилися незавершеними. З огляду на зміну пріоритетів і фінансових обмежень, у листопаді 1954 року було схвалено завершення їх будівництва на основі модифікованої конструкції[1], і три кораблі – «Тайгер», «Лайон» і «Блейк» – почали входити у стрій з березня 1959 року.
Перетворення на вертольотоносці[ред. | ред. код]
У січні 1964 року через відкладення програми ескортних крейсерів крейсери типу «Тайгер» були схвалені для переобладнання в вертольотоносні крейсери.[2] Спочатку вони мали нести чотири гелікоптери Westland Wessex для амфібійних операцій і протичовнової оборони, і планувалися до дій на «схід від Суецу», потім чотири Westland Sea King для протичовнових операцій.
Переобладнання «Блейк» і «Тайгер», проведене між 1965 і 1972 роками, було дорожчим і більш тривалим, ніж очікувалося. Тож оскільки Казначейство Великої Британії виступало проти переобладнання кожного крейсера, модифікація «Лайона» була скасована, і він був утилізований у 1975 році, ставши донором запчастин для решти кораблів типу.[3]
Доля проєкту[ред. | ред. код]
Описані в одній книзі як «потворні та непотрібні гібриди»[4] після конверсії та з обмеженнями у робочій силі, ресурсах та за наявності кращих кораблів, «Тайгер» і «Блейк» були виведені з експлуатації наприкінці 1970-х і поміщені в резерв. «Блейк» був утилізований у 1982 році, а «Тайгер» – у 1986 році.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Brown, David K; Moore, George (2012). Rebuilding the Royal Navy: Warship Design since 1945. Barnsley, UK: Seaforth Publishing. с. 23—29. ISBN 978-1-84832-150-2.
- ↑ Hobbs, David (2015). The british carrier strike fleet after 1945. Barnsley [England]: Seaforth Publishing. с. 264. ISBN 978-1-84832-171-7.
- ↑ Colledge, James Joseph; Warlow, Ben (2006). Ships of the Royal Navy: the complete record of all fighting ships of the Royal Navy from the 15th century to the present (вид. New rev. ed.). London: Chatham Publ. с. 93. ISBN 978-1-86176-281-8.
- ↑ Smith, Peter C.; Dominy, John R. (1981). Cruisers in action: 1939-1945. London: Kimber. с. 241. ISBN 978-0-7183-0218-4.