Очікує на перевірку

Бахматов Максим Ісанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ледокол Бахматов)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бахматов Максим Ісанович
Бахматов Максим Ісанович
Бахматов Максим Ісанович
радник Київського міського голови Віталія Кличка
20 вересня 2019 року — 20 липня 2020 року
ПрезидентЗеленський Володимир Олександрович
Прем'єр-міністрГончарук Олексій Валерійович
Керівний партнер інноваційного парку UNIT.City
11 квітня 2016 року — 3 вересня 2019 року
НаступникДомінік Піоте
Засновник і голова Офісу трансформації
Нині на посаді
На посаді з2019
Генеральний директор Національного експоцентру України Державного управління справами
8 червня 2015 року — 21 березня 2017 року
Член наглядової ради мережі кінотеатрів Multiplex
Нині на посаді
На посаді звересень 2018 року
Народився20 жовтня 1978(1978-10-20) (46 років)
Усть-Камчатськ, Камчатська область, РРФСР, СРСР
Відомий якпродюсер, підприємець, керівник, громадський діяч
КраїнаУкраїна
Alma materКиївський міжнародний університет
БатькоБахматов Ісан Адольфович, композитор, диригент
МатиСердцева Алла Григорівна, хореограф
 Медіафайли у Вікісховищі

Максим Ісанович Бахматов (творчий псевдонім — рос. Ледокол Бахматов, нар. 20 жовтня 1978 у місті Усть-Камчатськ Камчатського краю РРФСР) — засновник і голова Офісу трансформації, радник Київського міського голови (2019—2020), підприємець та новатор, керівний партнер інноваційного парку UNIT.City (2016—2019),[1] голова правління корпоративного акселератора Radar Tech, гендиректор ВДНГ (2015—2017).

У минулому — телеведучий, КВНщик (1996—2005), автор, продюсер і резидент українського Comedy Club (2006—2007).

У вересні 2018 року увійшов до складу наглядової ради мережі кінотеатрів Multiplex[2].

З 20 вересня 2019 року призначений радником Київського міського голови[3] зі стратегічних питань, інвестиційних питань, диджиталізації, інформаційних технологій, транспортної інфраструктури, архітектури та містобудування (на громадських засадах).

Життєпис

[ред. | ред. код]
2019 р.
2019 р.

Народився 20 жовтня 1978 року в місті Усть-Камчатськ Камчатського краю РРФСР. 1995 року закінчив середню школу № 84 у Львові.

2000 р. отримав диплом Київського міжнародного університету за спеціальністю "Міжнародна економіка"; у 2003-му — диплом МВА IMI.

Навчаючись в університеті, у 1998 році він починає працювати в компанії стільникового зв'язку МТС, пройшовши шлях від оператора call-центру до провідного експерта дилерської стільникової мережі. Потім, у 2002—2003 рр., працює директором з розвитку бізнесу в агентстві Leo Burnett, де реалізує проєкт iLeo, пов'язаний з CRM та data based marketing.

2003—2005 рр. — менеджер із продажу Samsung у країнах Балтії.

У 2005 році створив компанію UkrGameExport, яка займалася продюсуванням та просуванням комп'ютерних ігор.

У 2005 році він створює IT-компанію UkrGerman Enterprise (UGE) разом з колишнім однокласником Едуардом Зінгером. За 9 років UGE виросла у провідну компанію, серед клієнтів якої такі відомі фірми, як Panasonic, Sanyo, німецький Commerzbank, а також інші загальновідомі бренди. Влітку 2014 року UGE зацікавилася провідна українська софтверна компанія — SoftServe. Спільний проєкт був оцінений у понад $2 млн і став у 2014 році найсуттєвішим в сфері IT-ринку держави[4].

Державно-службова діяльність

[ред. | ред. код]
Зовнішні зображення
Єгор Лупан в парку
Він постійно у творчому пошуку
З соратниками по оновленню Експоцентру

18 червня 2015 року призначений виконувачем обов'язків генерального директора Національного експоцентру України Державного управління справами. У квітні 2016 року призначений Генеральним директором НЕУ[5].

Разом з командою Національного експоцентру України створив і реалізував попередню концепцію реорганізації комплексу[6][4][7][8].

21 березня 2017 року пішов з посади керівника експоцентру[9].

З квітня 2017 року став керуючим партнером інноваційного центру-містечка UNIT.City в Києві[10].

20 вересня 2019 року Київський міський голова Віталій Кличко підписав розпорядження про призначення Максима Бахматова радником мера на громадських засадах. 23 вересня, під час представлення Бахматова, Віталій Кличко назвав його «кризовим менеджером, який долучився до роботи в столичній владі»[11].

«Він тепер є моїм радником, а практично – одним із заступників. З широкими повноваженнями і серйозними завданнями»

— Віталій Кличко, мер Києва

Творчо-організаційна діяльність

[ред. | ред. код]

Зі студентських років захоплюється творчим напрямком клубів кмітливих та винахідливих. У 1996—2005 рр. — директор і капітан команд КВК «ДИПКОРПУС», Збірна Києва-Кіровограда, Збірна Києва «АЛЯСКА», які отримали в цей час різноманітні почесні творчі нагороди і титули: Чемпіон Києва 1998 року, Чемпіон Відкритої Слобожанської Ліги-2001, 2003. Чемпіон Вищої Української Ліги 2005 року.

З лютого 2006 року він береться за розвиток проєкту Comedy Club Ukraine, заробивши за перший рік діяльності близько $2,3 млн, що стало безпрецедентним явищем в українському шоу-бізнесі на той час.

У 2007 році Бахматов вийшов з проєкту для того, щоб займатися новими незалежними творчими телепроєктами[4].

Відомі телепроєкти

[ред. | ред. код]

Comedy Club

[ред. | ред. код]

2006 року з Артуром Джанібекяном, за прикладом російського телепроєкту Comedy Club, він створює компанію Comedy Club UA, у якій стає співвласником, генеральним продюсером та провідним резидентом. Розробляє власну творчу концепцію маркетингу та промоушену, відкриває вісім регіональних офісів компанії, яка нараховувала понад 100 працівників. За один рік Comedy Club UA заробив близько $2,3 млн. (при інвестиціях у 34 тис. дол.), що на той час стало безпрецедентним явищем в українському телебізнесі. Перші 22 випуски вийшли в ефір з 9 вересня 2006 року по 10 лютого 2007 року на телеканалі «Інтер». У другому сезоні було 14 випусків, які транслювалися на телеканалі «1+1» з 30 березня по 8 липня 2007 року. У цьому ж році, проєкт отримує почесну творчу нагороду «Золоте перо», як найкраще телевізійне розважальне шоу України.

У 2007 році між М. Бахматовим та його колегами по бізнесу виникають суперечності у творчих та організаційних питаннях. Задля прозорої оцінки фінансового стану проєкту, вперше в телепросторі України, для проведення вичерпного незалежного аудиту запрошують авторитетну міжнародну аудиторську компанію Ernst & Young . За результатами компетентної перевірки було встановлено, що станом на серпень 2007 року, компанія Comedy Club UA коштувала 1 560 000 $. При інвестиціях у 34 000 $, її обіг у 2006—2007 рр. становив 2 300 000 $, а прибуток — 540 000 $. Але, через суттєві розбіжності у творчих намаганнях, у 2007 році М. Бахматов виходить із компанії Comedy Club UA, щоб зайнятися власними творчими телепроєктами[12][13][14][15].

Ledokol Bakhmatov Group

[ред. | ред. код]

У 2008 році створює компанію Ledokol Bakhmatov Group. Того ж року — 2008-му — «Лєдокол Бахматов», спільно з дизайнером та 3D художником Олексієм Мартиненком, створює компанію NII VFX (3D-анімація і пост-продакшн студія), яка стає складовою частиною Ledokol Bakhmatov Group. Також у червні 2009 року він запрошує інвестора Мохаммада Захура і створює спільну компанію Ledokol Istil. В означеному творчому тандемі були створені відомі телепроєкти[16][17].

«Українці Афігенні»

[ред. | ред. код]

У вересні 2008 року на телеканалі ICTV в ефір щотижня починає виходити перше українське псевдодокументальне скетч-шоу «Українці Афігенні (UA)», у якому М. Бахматов виступає автором ідеї та головним продюсером. Матеріали подавалися глядачу як документальні, хоч усі вони були вигаданими. Через певний час шоу почало виходити на телеканалі ТЕТ[18][19].

«Шоу без назви»

[ред. | ред. код]

У жовтні 2009 року на телеканалі «K-1» вийшло іронічно-політичне «Шоу без назви» з Кузьмою Скрябіним. Головною локацією став старий гараж, де герої обговорювали новини та проблеми. Найпопулярнішими серед телеглядачів стали головні персонажі телешоу — Єгор Лупан та Петя Бампер, які виступали в ролі кандидатів у Президенти України. Під час прямої конференції в листопаді 2009 року президент Ющенко прокоментував висунення у президенти Лупана, сприйнявши його за справжнього кандидата. Після завершення виборчої компанії, Лупан проголосив, що іде з політики і проголосив себе королем України Лупаном І.

У грудні 2009 року творча команда Бахматова виводить на політичну арену кандидата у президенти України від неіснуючої партії «40 років без урожаю» Петю Бампера. Він виступає в ролі технічного кандидата Єгора Лупана, рядовим трактористом, звичайним хлопцем з села, який постійно вкрай негативно оцінює внутрішню політику України. Обидва вигадані персонажі мали значний успіх у телеглядачів[20][21][22][23][24][25].

«Булки»

[ред. | ред. код]

Восени 2009 року на телеканалі М-1 починає транслюватися перше в Україні щоденне іронічно-гумористичне кулінарне телешоу «Булки» з ведучою Валерією Бордо. Протягом 5 хвилин телеглядачу в гумористичній легкій подачі пропонувалися рецепти різноманітних страв. Загалом в ефір вийшло 250 випусків телешоу[26][27][28].

«П'ятниця. Вечір»

[ред. | ред. код]

1 квітня 2010 року на телеканалі «Україна» відбулася прем'єра шоу «П'ятниця. Вечір». Співведучим Максима Бахматова став відомий музикант Валерій Харчишин. Гостями першого випуску стали Савік Шустер, Іван Дорн та Влад Яма[29][30][31].

Благодійність

[ред. | ред. код]

Восени 2014 року БФ «Серця майбутнього» та Українська біржа благодійності провели проєкт «Частинка серця», зібравши кошти на дороговартісні кардіологічні операції у важкохворих дітей. Учасник проєкту мусив прожити місяць у вітрині магазину «Цитрус» на Хрещатику, популяризуючи збір коштів. Бахматова обрали серед 200 претендентів, за 33 дні проживання у вітрині, було зібрано 1,6 млн грн для проведення 32 операцій. Цей проєкт отримав значний резонанс і висвітлювався у ЗМІ[32][33][34].

У 2023 році заявив[35] про намір віддати особисте авто Porsche Panamera Turbo для участі у розіграші за донейт на закупівлю тактичної медицини та проведення антикорупційних розслідувань. Партнерами проєкту виступили Фонд "Птахи" Тати Кеплер, dobro.ua, Uklon.

Приватне життя

[ред. | ред. код]
  • Одружений, має трьох дітей.
  • Батько — Бахматов Ісан Адольфович — композитор, диригент.
  • Мати — Сердцева Алла Григорівна — хореограф.

Захоплення: плавання. Брав участь в аматорському чемпіонаті Європи з плавання у вересні 2013 року в Ейндговені[36].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ У меня нет политических амбиций. Я хочу делать крутые проекты. МАКСИМ БАХМАТОВ управляющий партнёр и лицо UNIT.City. Архів оригіналу за 12 грудня 2019.
  2. ↑ Сеть кинотеатров Multiplex создает свой совет директоров. Зачем это компании. AIN.UA (ru-RU) . Архів оригіналу за 15 січня 2019. Процитовано 14 січня 2019.
  3. ↑ Про призначення Бахматова М. І. Розпорядження міського голови від 20 вересня 2019 року № 813. Архів оригіналу за 12 грудня 2019.
  4. ↑ а б в Сайт Національного експоцентру України. Архів оригіналу за 28 червня 2015. Процитовано 25 червня 2015.
  5. ↑ Сайт Державного управління справами. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017.
  6. ↑ Максим Бахматов: "На ВДНХ не тратятся деньги из бюджета. Все делаем за счет своей прибыли и спонсорской поддержки". РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 15 січня 2019. Процитовано 14 січня 2019.
  7. ↑ Победить «совок» и заработать на идеях: главные достижения новой команды ВДНГ /«Сегодня», 20.01.2017/. Архів оригіналу за 4 березня 2017. Процитовано 3 березня 2017.
  8. ↑ Парк развлечений «Зима» на ВДНХ посетило почти 500 000 гостей /«Лиза»’/. Архів оригіналу за 27 грудня 2018. Процитовано 3 березня 2017.
  9. ↑ Бахматов і Яковер йдуть з ВДНГ /Українська правда/. Архів оригіналу за 23 березня 2017. Процитовано 21 березня 2017.
  10. ↑ Как выглядит первый в Украине инновационный городок /AIN.UA, 07.04.2017/. Архів оригіналу за 9 квітня 2017. Процитовано 8 квітня 2017.
  11. ↑ Віталій Кличко представив Максима Бахматова – як кризового менеджера, який долучився до роботи в столичній владі (+відео). Офіційний портал КМДА - Головна (укр.). Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 12 грудня 2019.
  12. ↑ Максим «Ледокол» Бахматов: Литвин от наших шуток напрягается, а Черновецкого аж прет /«Комсомольская правда в Украине», 14.03.2007./. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017.
  13. ↑ Сайт творчого конкурсу «Золоте перо»
  14. ↑ Смех за деньги /Контракты, 19.02.2008./. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017.
  15. ↑ Ледокол-Бахматов уходит из Камеди-клаб /Медиаклуб/[недоступне посилання з червня 2019]
  16. ↑ Максим Бахматов основал продакшн-компанию Ledokol Bakhmatov Group /Медиабизнес,17.10.2007./. Архів оригіналу за 04.02.2017. Процитовано 03.02.2017.
  17. ↑ ISTIL стала інвестором продакшн-комп. /Телекритика, 06.08.2009./. Архів оригіналу за 04.02.2017. Процитовано 03.02.2017.
  18. ↑ О проекте Украинцы Афигенные /Сайт ICTV /. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017.
  19. ↑ Бахматов запускает на ICTV проект Украинцы Афигенные /«Корреспондент», 12.09.20098/. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017.
  20. ↑ Голосуй за Лупана /«Корреспондент», 28.10.2009./. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017.
  21. ↑ Гумористична біографія Єгора Лупана /Обозреватель/. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017.
  22. ↑ Виктор Ющенко: «Я не сказал ни одного слова, обидного для россиян» /«Комсомольская правда в Украине», 11.11.2009./. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017.
  23. ↑ Відеовипуски «Шоу без назви» /UA/
  24. ↑ Петя Бампер — народный кандидат /«Корреспондент», 24.12.2009./. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017.
  25. ↑ Відео за участю Петі Бампера /Ютюб/. Архів оригіналу за 9 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017.
  26. ↑ Бахматов запустит ироничное кулинарное шоу для мужчин /«Корреспондент», 18.02.2009./. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017.
  27. ↑ Бахматов покажет шоу для настоящих мужчин /«Главред», 09.09.2009./. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 1 червня 2022.
  28. ↑ Випуски «Булки» /Ютюб/. Архів оригіналу за 9 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017.
  29. ↑ Съемки шоу "Пятница.вечер /Секунда/. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017.
  30. ↑ Ради Шустера Харчишин и Бахматов стали на каблуки /«Комсомольская правда в Украине»/. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017.
  31. ↑ Ледокол Бахматов устроит украинцам «Пятницу. Вечер» /Обозреватель/. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017.
  32. ↑ Шоумен Максим «Ледокол» Бахматов месяц проживет витрине магазина на Крещатике ради детей с пороком сердца /газета «Факты»/. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017.
  33. ↑ Двухлетнюю Софийку Решетняк с пороком сердца успешно прооперировали /газета «Факты»/. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017.
  34. ↑ Жизнь в витрине. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017.
  35. ↑ 🚙 TURBO Porsche ПанаМЕРА @Bakhmatov - виграй авто за донейт на такмед для бійців #ЗСУ (укр.), процитовано 7 лютого 2024
  36. ↑ Сайт чемпіонату змагань «Swimrankings» 1-6 вересня 2013

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Відеоматеріали

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бахматов_Максим_Ісанович&oldid=41707575