Лигачова-Чернолуцька Наталія Львівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лигачова-Чернолуцька Наталія Львівна
Natalia Lyhachova.jpg
Народилася 5 січня 1962(1962-01-05) (58 років)
Владивосток, СРСР
Діяльність журналістка
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Звання
Заслужений журналіст України

Ната́лія Льві́вна Лигачо́ва-Чернолу́цька (нар. 5 січня 1962(19620105), Владивосток, Російська РФСР, СРСР (нині — Росія)) — шеф-редакторка інтернет-видання «Детектор медіа» (з 2015 року).[1] Член правління МФ «Відродження» (з 2015 року). Голова правління ГО «Детектор медіа» (з січня 2004 року; у 2004—2016 роках організація мала назву ГО «Телекритика»; 27 квітня 2016 року ГО «Телекритика» змінила назву на «Детектор медіа»[2]).

У минулому шеф-редактор інтернет-видання «Телекритика»[3] (20012015), директор ТОВ «Телекритика» (20062015).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 5 січня 1962 року в місті Владивосток у Росії.

1965 року разом із родиною переїхала до міста Нікополь, Дніпропетровської області, де проживала рідня мами, Алли Лігачової (19282010).

Кар'єру журналіста розпочала в 1984 році в Держкомтелерадіо УРСР. [4]

Родина[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

Київський державний університет ім. Т. Шевченка, факультет журналістки (19791984).

Кар'єра[ред. | ред. код]

  • 19841992 — редактор відділу соціологічних досліджень, редактор головної редакції кінопрограм, співавтор програм «Все про кіно», «Кіно без гри», Держтелерадіо УРСР, Державна телерадіомовна компанія України.
  • 19921995  — оглядач, заступник редактора відділу культури, газета «Киевские Ведомости».
  • 1995 — позаштатний кореспондент газети «Дзеркало тижня».
  • 1996 — редактор відділу світської хроніки, журнал «Натали».
  • 1996 — оглядач відділу культури, газета «День».
  • 19972000 — редактор відділу ЗМІ та громадської думки, газета «День».
  • 20002001  — заступник головного редактора, газета «День».[4]
  • 20012015 — шеф-редактор інтернет-видання про українські медіа «Телекритика». Сайт початково створено за фінансового сприяння Посольства США в Україні та міжнародної громадської організації «Інтерньюз-Україна», згодом протягом перших кількох років, сайт фінансово підтримували Фонд «Національний інститут демократії» (США), Фонд «Відродження» та інші західні грантодавці. З 2011 року входить до групи компаній «1+1» (до того — до медіа-холдингу «Главред-медіа»).[5]
  • 2006 — донині — засновник і голова правління ГО «Детектор медіа» (у 20062015 мало назву ГО «Телекритика»).
  • 2015 — донині — шеф-редактор інтернет-видання про українські медіа «Детектор медіа».[4]

Членство в урядових та громадських установах[ред. | ред. код]

Нагороди і визнання[ред. | ред. код]

  • Заслужений журналіст України (з червня 2007 року).
  • Internews Netvork «Лідерство в ЗМІ» (США, 2008 рік)
  • Премія ім. Герда Буцеріуса «Вільна преса Східної Європи» (2011 рік, премія Фонду «Час» імені Ебелін і Герда Буцеріуса, Гамбург та Фонду «Свобода слова», Осло).
  • Учасник рейтингу «100 найвпливовіших жінок України» (журнал «Фокус», 2006, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011, 2012 роки).
  • Нагрудний знак Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення «За розбудову телерадіоінформаційного простору України» (? рік).
  • премії Національної спілки журналістів України ім. І. Лубченка (2013).
  • Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016).[7]

Книги[ред. | ред. код]

Наталія Лигачова є співавтором, редактором та упорядником книжок:

  1. «Журналістська осінь-2002. Дискусія про тиск та політичну цензуру в українських медіа» (2003).
  2. «Телебачення спецоперцій. Маніпулятивні технології в інформаційно-аналітичних програмах українського телебачення: моніторинг, методи визначення та засоби протидії» (2003).
  3. «Інформаційні війни. Моніторинг теленовин та медіатехнологій під час президентської кампанії-2004 в Україні» (2005).
  4. «Журналістська революція-2004. Події, люди, дискусії» (2005).
  5. «Джинсова» свобода. Роль медіа у парламентській виборчій кампанії-2006" (2006).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Редакція порталу Detector Media - Детектор медіа
  2. ГО "Детектор медіа" - Детектор медіа
  3. Починаючи з 2001 року, існувало інтернет-видання Телекритика; у 20042010 роках також виходив друкований журнал «Телекритика»
  4. а б в Наталія Лигачова: «Ми пишемо, щоб змінити»
  5. Лигачова розповіла, через що йде з “Телекритики” - ІМІ, 13.10.2015
  6. Члени – Незалежна медійна рада. mediarada.org.ua (uk). Процитовано 2018-08-15. 
  7. Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»

Інтернет-представництва[ред. | ред. код]