Лоанґо

Лоанґо
Прапор
Дата створення / заснування	1550
Континент	Африка
Країна	Республіка Конго, Габон і  Ангола
Форма правління	монархія
Час/дата припинення існування	1883
Лоанґо у Вікісховищі

Лоанґо, або Королівство Лоанґо — ранньодержавне утворення народу вілі, яке склалось не пізніше XVI ст. на західному узбережжі Екваторіальної Африки, від гирла річки Квілу (річка) до річки Лоеме (на території сучасного Конго).

Історія

Королівство Лоанґо з'явилося у XIV столітті, у якості частини Королівства Конго. Між 1512 та 1570 роками від Королівства Конго відокремився народ фіоте, який населяв територію Лоанґо. Наприкінці XVI століття Лоанґо вибороло незалежність від Королівства Конго. У XVIII столітті держава була торгівельним та економічним центром Західної і Центральної Африки.

Священною столицею Лоанґо було велике селище Буалі (або Мбанза-Лоанґо), де розташовувалася резиденція нтіну, або малоанґо (верховного правителя). До смерті 1766 року Н'Ґангуе М'Вумбе панувала абсолютна монархія. З кінця XVIII ст. точилася боротьба між кланами Нката і Конді. В цей час за наказом Н'Ґангуе М'Вумбе Ніамбі розбудовується портове місто Діоссо. Близько 1840 року перемогу у міжклановій боротьбі за владу здобув клан Нката.

Дівчина Лоанґо

Головним зайняттям мешканців було підсічно-вогневе мотичне землеробство. У XVII—XVIII ст. на території Лоанґо процвітала работоргівля. У 1870-х рр. королівство розпалося на кілька незалежних державних утворень. 1883 року Мое Макосо Чінкосо визнав протекторат Франції. Після Берлінської конференції 1884—1885 рр. територія увійшла до складу Французького Конго.

Джерела

• Африка: энциклопедический справочник. Т.2. Москва. «Советская энциклопедия». 1987. -671с. с.74.