Населення Республіки Конго

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Населення Республіки Конго M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 4,755 млн осіб
Густота 13,5 особи/км²
Коефіцієнт міграції 5,9 ‰
Природний рух
Природний приріст 2 %
Народжуваність 35,85 ‰
Смертність 10 ‰
Смертність немовлят 57,92 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 41,33 %
 • 15–64 років 55,67 %
 • старіші за 65 років 3 %
Середня тривалість життя 58,79 року
 • чоловіків 57,64 року
 • жінок 59,98 року
Статева структура
загалом 1,01 чол./жін.
при народженні 1,03 чол./жін.
до 15 років 1,02 чол./жін.
15–64 років 0,97 чол./жін.
після 65 років 0,78 чол./жін.
Етнічні групи
Нація конголезці
Мови
Офіційна французька

Населення Республіки Конго. Чисельність населення країни 2015 року становила 4,755 млн осіб (125-те місце у світі)[1]. Оцінка кількості населення цієї держави враховує ефекти зайвої смертності через захворювання на СНІД. Чисельність конголезців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 35,85 ‰ (20-те місце у світі), смертність — 10 ‰ (45-те місце у світі), природний приріст — 2 % (50-те місце у світі) .

Природний рух[ред. | ред. код]

Відтворення[ред. | ред. код]

Народжуваність у Республіці Конго, станом на 2015 рік, дорівнює 35,85 ‰ (20-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 4,68 дитини на одну жінку (22-ге місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 44,7 % (станом на 2012 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 19,7 року, медіанний вік для жінок — 20-24 року (оцінка на 2012 рік)[1].

Смертність в Республіці Конго 2015 року становила 10 ‰ (45-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 2 % (50-те місце у світі)[1].

Вікова структура[ред. | ред. код]

Віково-статева піраміда населення Республіки Конго, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Республіки Конго становить 19,7 року (191-ше місце у світі): для чоловіків — 19,6, для жінок — 19,9 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 58,79 року (200-те місце у світі), для чоловіків — 57,64 року, для жінок — 59,98 року[1].

Вікова структура населення Конго, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 41,33 % (991 327 чоловіків, 973 745 жінок);
  • молодь віком 15—24 роки — 17,48 % (415 282 чоловіка, 415 817 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 34,12 % (819 204 чоловіка, 803 061 жінки);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 4,08 % (95 755 чоловіків, 98 295 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 3 % (62 332 чоловіка, 80 278 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред. | ред. код]

Розселення[ред. | ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 13,5 особи/км² (217-те місце у світі)[1].

Урбанізація[ред. | ред. код]

Республіка Конго високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 65,4 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 3,22 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Браззавіль (столиця) — 1,888 млн осіб, Пуент-Нуар — 969,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].


Міграції[ред. | ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 5,9 ‰ (197-ме місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці[ред. | ред. код]

Станом на 2016 рік, в країні постійно перебуває 8,55 тис. біженців з Руанди, 28,6 тис. з Центральноафриканської Республіки, 12,29 тис. з Демократичної Республіки Конго[1]. У той самий час у країні, станом на 2015 рік, налічується 7,8 тис. внутрішньо переміщених осіб через громадянську війну 1992 року[1].

Республіка Конго є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[2].

Расово-етнічний склад[ред. | ред. код]

Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
конго
  
48%
санга
  
20%
мбочі
  
12%
теке
  
17%
європейці та інші
  
3%

Головні етноси країни: конго — 48 %, санга — 20 %, мбочі — 12 %, теке — 17 %, європейці та інші — 3 % населення[1].

Українська діаспора[ред. | ред. код]

Мови[ред. | ред. код]

Мови Республіки Конго (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
французька
  
%
лінгала
  
%
монокутуба
  
%
кіконго
  
%

Офіційна мова[3]: французька. Інші поширені мови: лінгала і монокутуба — лінгва франка, кіконго та інші.

Релігії[ред. | ред. код]

Релігії в Республіці Конго (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
33.1%
протестанти
  
19.9%
християни
  
22.3%
мусульмани
  
1.6%
кімбангісти
  
1.5%
інші
  
8.1%
атеїсти
  
11.3%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 33,1 %, протестантизм — 19,9 %, салютизм — 2,2 %, інші течії християнства — 22,3 %, іслам — 1,6 %, кімбангізм — 1,5 %, інші — 8,1 %, не сповідують жодної — 11,3 % (станом на 2010 рік)[1].

Освіта[ред. | ред. код]

Рівень письменності 2015 року становив 79,3 % дорослого населення (віком від 15 років): 86,4 % — серед чоловіків, 72,9 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 6,2 % ВВП країни, станом на 2010 рік (39-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 11 років, для хлопців — до 11 років, для дівчат — до 11 років (станом на 2012 рік).

Середня і професійна[ред. | ред. код]

Вища[ред. | ред. код]

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,1 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2007 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 5,2 % ВВП країни (179-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 57,92 ‰ (24-те місце у світі); хлопчиків — 62,97 ‰, дівчаток — 52,71 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 442 випадків на 100 тис. народжень (16-те місце у світі)[1].

Республіка Конго входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред. | ред. код]

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, малярія, гарячка денге, сказ, шистосомози (станом на 2016 рік)[1].

2014 року було зареєстровано 80,7 тис. хворих на СНІД (46-те місце в світі), це 2,75 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (22-ге місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 4,4 тис. осіб (34-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 9,7 % (163-тє місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 12,3 % (оцінка на 2015 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред. | ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 95,8 % населення в містах і 40 % в сільській місцевості; загалом 76,5 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 20 %, в сільській місцевості — 5,6 %, загалом по країні — 15 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 0,05 км³ на рік, або 13,99 тонни на одного мешканця на рік: з яких 69 % припадає на побутові, 26 % — на промислові, 4 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище[ред. | ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 86,2 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 79,4 %; частка осіб похилого віку — 6,8 %, або 14,7 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2011 року перебувало 46,5 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 2,1 %, верхній дециль — 37,1 % (станом на 2005 рік)[1].

Станом на 2013 рік, у країні 2,6 млн осіб не має доступу до електромереж; 42 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 62 %, у сільській місцевості — 5 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 362 тис. унікальних інтернет-користувачів (171-ше місце у світі), що становило 7,6 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред. | ред. код]

Загальні трудові ресурси 2013 року становили 1,807 млн осіб (124-те місце у світі)[1]. 252,17 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (25 % загальної кількості) 2005 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2012 року дорівнювало 53 % працездатного населення (202-ге місце у світі)[1].

Кримінал[ред. | ред. код]

Торгівля людьми[ред. | ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Республіки Конго докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act's) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[4][5].

Гендерний стан[ред. | ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,97 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,78 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред. | ред. код]

Населення Республіки Конго[6]
Рік Населення Зміна
1950 808 000
1960 1 014 000 +25.5%
1970 1 335 000 +31.7%
1980 1 798 000 +34.7%
1990 2 389 000 +32.9%
2000 3 136 000 +31.3%
2010 4 043 000 +28.9%

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах The Republic of the Congo : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  3. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  4. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  5. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  6. (англ.) Population Division of the Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat, World Population Prospects: The 2010 Revision.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]