Миколай Радзивілл (Рудий)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Миколай Радзивілл
Народився1512
Київ, Київське воєводство, Велике князівство Литовське
Помер27 квітня 1584(1584-04-27)[1][2][3]
Вільнюс, Річ Посполита
ПохованняДубінгяйський замок
Країна Велике князівство Литовське
Річ Посполита
Діяльністьдипломат, політик
ТитулВеликий гетьман Литовський
ПосадаВеликий гетьман Литовський[4], воєвода Віленський[5], Троцький воєвода[6], староста ошмянськийd[7], Мозирський старостаd, Лідський старостаd, учасник виборів короля Польщіd, великий канцлер литовський[8], великий литовський підчаший[9], Ловчий великий литовський[10], борисовський старостаd і Великий гетьман Литовський[11]
Військове званнягенерал
Конфесіякальвінізм
РідРадзивілли
БатькоЮрій Радзивілл[12]
МатиБарбара Коланкаd
Брати, сестриAnna Elżbieta Radziwiłłd і Барбара Радзивілл
У шлюбі зKatarzyna Tomickad[12]
ДітиКшиштоф Радзивілл[12], Миколай VII Радзивілл[12] і Q121886709?[12]
Герб
Герб

Микола́й Радзиві́лл на прізвисько «Рудий» (лит. Mikalojus Radvila Rudasis, пол. Mikołaj Radziwiłł Rudy; 1512, Київ[13] — 27 квітня 1584, Вільнюс) — державний, військовий і політичний діяч Великого князівства Литовського. Представник литовського роду Радзивіллів гербу Труби. З 1547 року — князь Священної Римської імперії «на Біржах і Дубінках»)[14]. Швагер та довірена особа короля, великого князя Сигізмунда ІІ Августа[15].

Біографія

[ред. | ред. код]

Син великого гетьмана литовського Юрія Радзивілла «Геркулеса», брат польської королеви Барбари Радзивілл. Двоюрідний брат великого канцлера литовського Миколи Радзивілла «Чорного» (щоб не плутати тезок, двоюрідні брати отримали прізвиська «Рудий» і «Чорний»).

У 1547 році отримав від імператора Карла V титул князя. Здобув освіту за кордоном.

Одним з перших серед впливових магнатів прийняв кальвінізм, справив значний вплив на поширення й пропаганду реформаційних ідей. Запрошував закордонних вчених-протестантів, заснував вищу школу для кальвіністської молоді.

У 1569 році був противником Люблінської унії, прихильником збереження самостійности Великого князівства Литовського. Після смерти Сигізмунда II Августа був фактичним главою Великого князівства Литовського.

Був відомим полководцем. З 1561 року брав участь в Лівонській війні. Під час компанії короля Стефана Баторія взяв Венден, Великі Луки. Брав участь в облозі Пскова.

Його подвигам присвячена латиномовна поема «Радзивілліада» Яна Радвана.

Був похований правдоподібно влітку 1587 р.; за іншими даними, у 1588 р. в кальвінському зборі Дубинок.[16]

Посади

[ред. | ред. код]

Підчаший литовський в 1544—1551, ловчий великий литовський в 1546—1554, воєвода троцький у 1550—1566 і віленський у 1566—1579, великий гетьман литовський у 1553—1566 і з 1577, великий канцлер литовський у 1566—1579.

Родина

[ред. | ред. код]

У 1541 році Микола Радзивілл «Рудий» одружився з Катажиною Томицькою (пом. 1551), дочкою підкоморія каліського Яна Томицького. Діти:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Енциклопедія Брокгауз
  2. а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  3. а б Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 73, 150.
  4. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 150, 354.
  5. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 73.
  6. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 59.
  7. Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. I, Województwo wileńskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. RachubaWarszawa: Wydawnictwo DiG, 2004. — 764 с. — ISBN 83-7181-305-8
  8. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 161.
  9. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 290.
  10. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 236.
  11. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 150.
  12. а б в г д Radziwiłłowie herbu TrąbyWarszawa: Archiwum Główne Akt Dawnych, Wydawnictwo DiG, 1996. — 67 с. — ISBN 83-85490-62-0
  13. Radziwiłłowie (03) [Архівовано 10 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  14. Грицкевіч А. Радзівіл Мікалай
  15. тут Грушевський помилково назвав його Михайлом; М. Грушевський. Дмитро Байда-Вишневецький /| На переломі. — К.: Україна, 1994. — 352 с. — С. 289. — ISBN 5-319-01070-2/
  16. H. Lulewicz. Radziwiłł Mikołaj zwany Rudym h. Trąby (1512—1584)… S. 334

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Lulewicz H. Radziwiłł Mikołaj zwany Rudym h. Trąby (1512—1584) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — Tom XXX/2, zeszyt 125. — 193—384 s. — S. 321—335. (пол.)

Посилання

[ред. | ред. код]