Луговська Наталія Романівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наталія Луговська
Луговська Наталія Романівна
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержант
Луговська Наталія Романівна.jpg
Загальна інформація
Народження 21 березня 1971(1971-03-21)
м. Червоноград, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Смерть 3 травня 2022(2022-05-03) (51 рік)
м. Маріуполь, Донецька область
(загинула в ході російського вторгнення в Україну)
Національність українець
Військова служба
Роки служби 2020—2022
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Геральдичний знак - емблема МВС України.svg МВС України
Рід військ Emblem of the National Guard of Ukraine.svg Національна гвардія
Формування AZOV logo.svg Полк «Азов»
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Наталія Романівна Луговська  — молодший сержант окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» Національної гвардії України, учасниця російсько-української війни, що загинула в ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.

Життєпис[ред. | ред. код]

Наталія Луговська народилася 21 березня 1971 року в Червонограді на Львівщині. Після закінчення 9-ти класів середньої школи почала працювати поштаркою. Після закінчення школи навчалася у католицькому університеті в Польщі, де отримала фах психолога. З початком війни на Сході України вона активно волонтерила, бо син передував на фронті в зоні АТО. Працювала психологинею у реабілітаційному центрі воїнів АТО у Соснівці. Після загибелі сина Юрія вона вирішила продовжити його справу. У 2018 році разом з донькою, яка вийшла заміж за «азовця», Наталія переїхала в селище Ялту Донецької області. В 2020 році вона підписала контракт та стала військовою психологинею полку «Азов», де служили побратими її сина. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебувала у Маріуполі. Жінка працювала медиком, психологом, допомагала у роботі штабу. З часом вона опинилася в одному з бункерів «Азовсталі». 21 квітня отримала контузію. Разом з іншими жінками вона мала можливість покинути завод та вийти з «Азовсталі», але відмовилась. Наталія Луговська загинула в ніч з 2 на 3 травня 2022 року в результаті авіанальоту на «Азовсталь» разом з старшим солдатом полку Анастасією Куницькою. Її відкинуло до стіни їдальні, вона загинула моментально. Указом президента № 367/2022 24 травня 2022 року Наталія Луговська була посмертно нагороджена орденом «За мужність» III ступеня. Тіло загиблої мають ще ввезти на підконтрольну територію України[1][2][3][4][5][6] [7].

Родина[ред. | ред. код]

У загиблої залишилася 77-річна мати Параскевія Висоцька, донька Тетяна та двоє онучок (Віка (нар 2019), Ганна). Найменший онук Ілля народився у Запоріжжі 12 травня 2022 року незадовго після її смерті. Тетяна Ластович з дітьми, також були у Маріуполі. Їм уже після окупації вдалось вибратись з міста. Син Наталії Юрій «Баррет» Луговський (1994—2018) загинув 9 березня 2018 року під Водяним на Донеччині. Відомий азовець-снайпер назавжди залишився 23-літнім. Зять — головний сержант Олексій Ластович (також «азовець») загинув 21 квітня 2022 року[2].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[8]
  • Почесний громадянин Червонограда на Львівщині.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Бугайченко, Каріна (26 травня 2022). "Азовсталь — місце, де українці ще раз показали, що вони — сталеві" — історія дружини загиблого "азовця". Суспільне Новини (укр.). Процитовано 18 листопада 2022. 
  2. а б Жінка, яка настільки любила Україну, що віддала найцінніше – свою дитину, а потім своє життя. Як загинула психологиня “Азову” Наталія Луговська. Ехо Червонограда (укр.). Процитовано 18 листопада 2022. 
  3. Карбунар, Надія (7 жовтня 2022). Втратила на війні сина, зятя і загинула сама. Історія психологині «Азова» Наталії Луговської. Главком (укр.). Процитовано 18 листопада 2022. 
  4. Бабуся “Азову”: хоч би кісточки їхні привезли…. Новинароня (укр.). 7 липня 2022. Процитовано 18 листопада 2022. 
  5. Терещук, Галина (12 травня 2022). Втратила сина, зятя і сама загинула на війні. Історія психолога полку «Азов» Наталії Луговської із Червонограда. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 18 листопада 2022. 
  6. У МАРІУПОЛІ ЗАГИНУЛА ПСИХОЛОГИНЯ ПОЛКУ «АЗОВ» І МАМА ВОЇНА НАТАЛІЯ ЛУГОВСЬКА. Твоє місто (укр.). 5 травня 2022. Процитовано 18 листопада 2022. 
  7. У Маріуполі загинула психологиня полку Азов. НВ Україна (укр.). 5 травня 2022. Процитовано 18 листопада 2022. 
  8. Президент підписав ще кілька указів про відзначення військових державними нагородами. Новости Житомира (укр.). 26 травня 2022. Процитовано 18 листопада 2022. 

Джерела[ред. | ред. код]