Любачівський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Любачівський район
Основні дані
Країна: СРСР СРСР, Flag of Ukrainian SSR (1937-1949).svg УСРР
Округа/Область: Львівська область
Утворений: 17 січня 1940[1]
Ліквідований: березень 1945
Населені пункти та ради
Районний центр: Любачів
Районна влада

Любачівський район — колишній район Львівської області, центром якого було місто Любачів

Територія та населення[ред.ред. код]

Станом на 1941 рік площа Любачівського району становила 300 квадратних кілометри де проживало 34054 особи. [2]

Історія[ред.ред. код]

10 січня 1940 року політбюро ЦК КП(б)У обговорило питання про створення ряду районів у складі Львівської області, в тому числі Любачівського району[3], а 17.01.1940 Президія Верховної Ради УРСР постановила ліквідувати повіти і утворити райони в складі західних областей[4].

Однак вже у 1941 році територію району зайняли війська вермахту. 22 липня 1944 року радянські війська оволоділи рядом районних центрів Львівської області, серед них і Любачевом та територією Любачівського району. [5]

У жовтні 1944 року до Польщі перейшли західні райони Львівської області, серед них і Любачівський.

Німецько-польська війна та входження території району до складу УРСР[ред.ред. код]

Територія майбутнього Любачівського району вже 7 вересня 1939 року потрапила у зону бойових дій, оскільки того дня Любачів бомбардували німецькі літаки, а 12 вересня німці окупували місто. В околицях Любачева відбувались жорстокі бої між німецької та польською армією. Зокрема тут потрапила в оточення 21-ша гірська піхотна дивізія генерала бригади Йозефа Кустреня, а сам генерал загинув. Втім, хоча війська вермахту взяли місто, однак вже 26 вересня 1939 року мусіли відступити, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова воно належало до радянської зони впливу. За кілька місяців місто стало центром Любачівського району. [6]

Німецька окупація[ред.ред. код]

22 червня 1941, з початком Радянсько-німецької війни, місто знову було окуповане німцями. В результаті цієї окупації була винищена велика частина єврейського населення Любачева (яке до війни було близько двох з шести тисяч мешканців). У 1942 році у Любачеві було утворено єврейське гетто. Вночі їх виганяли з гетто по 200 чоловік та розстрілювали біля села Дахнів. Кінець німецької окупації відбувся 22 липня 1944, коли у місто знов зайшли радянські війська. [7] [8]

Репресії та примусове переселення[ред.ред. код]

Хоча територія Любачівського району дуже нетривалий час входила до складу УРСР, однак цей період відзначився численними репресіями та примусовим переселенням мешканців. Зокрема примусово переселяли мешканців села Старе Брусно – у Струтин Золочівського району. [9]

Для проведення депортацій них акцій, які, зокрема проводились 10-13 лютого 1940 в області були створені спеціальні «трійки» на які були поділені оперативні дільниці. У Любачівську «трійку» входили Кононов, Петров, Пишкін. [10]

У січні 1940 року Постановою ЦК ВКП(б) було визначено 800-метрову смугу уздовж західної та південно-західної дільниці державного кордону СРСР. Села, або мешканців, які потрапляли у цю смугу підлягали виселенню. У Любачівському районі у смугу потрапило село Олешиці Старі, а його мешканців переселили в Ізмаїльську область. [11]

Діяльність УПА на території Любачівського району[ред.ред. код]

Любачівський район був одним із осередків активної діяльності ОУН та УПА. Зокрема на його території діяв курінь «Месники» який був створений у березні 1944 року у селі Гораєць Любачівського повіту. Серед його акцій бій з німецько-калмицькими підрозділами 15 травня 1944 року біля Нового Села Любачівського повіту, ряд інших боїв як з німецькими підрозділами, так і з військами НКВД. [12]

Об’єднання вихідців з Любачівщини[ред.ред. код]

Уродженці Любачівщини, які живуть у Львові об’єднані у суспільно-культурне товариство «Любачівщина». 19 березня 2013 року воно відзначило 20-річчя своєї діяльності. [13]

Примітки[ред.ред. код]