Лівансько-ізраїльський конфлікт 2006

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лівано-Ізраїльський конфлікт
2006 року
частина
Арабо-Ізраїльського конфлікту
Tyre air strike.jpg
Курява над Тіром після ізраїльського бомбардування
Дата: 12 липня 2006 — зараз
(припинення вогню з 05:00 UTC, 14 серпня 2006)
Місце: Ліван та північний Ізраїль
Привід: Напад бойовіків Хізбалли на ізраїльський прикордонний пост, вбивсто 3 та захоплення 2 солдатів.
Результат: Поточний конфлікт. Припинення вогню досягнуте за резолюцією Ради безпеки ООН N1701.
Сторони
Flag of Hezbollah.gif Хізбалла Flag of Israel.svg Ізраїль Flag of Lebanon.svg Ліван
Командувачі
Гасан Насралла (Генеральний секретар) Ехуд Ольмерт (Прем'єр-міністр)
Ден Халюц (командувач)
М Кальпинський [1]
Уді Адам
Michel Sulaiman (CoS)
Військові сили
2 500-3 500 ~30 000
Втрати
Ополченців Хізбалла:
Вбито: 65 (за даними Хізбалли) [2]
біля 500 (за даними Ізраїлю)[3]

IDF says 570+ Hezbollah kills

21 захоплено
Ополченців Амаль:
8 вбито[4]
Ополченців НФВП:
1 вбито[5]

Ізраїльських солдатів:
118 вбито[6][7]

402 поранено
2 захоплено

Втрати серед мирного населення див. нижче
MiddleEast.A2003031.0820.250m.jpg
BritishMandatePalestine1920.png
Flag of Palestine - long triangle.svg
Dome in Jerusalem The Capital City Of Palestine
1 Palestine Pound 1939 Obverse.jpg
عملة فلسطينية معدنية.jpg
British Mandate Palestinian passport.jpg

Лівано-Ізраїльський конфлікт 2006 року відомий в Лівані як Липнева війна, а в Ізраїлі як Друга ліванська війна — військовий конфлікт в Лівані і північному Ізраїлі, перш за все між Хізбалою і Ізраїлем. Конфлікт почався 12 липня 2006 року, через два тижні після початку конфлікту Ізраїль — сектор Газа 2006, а закінчився припиненням вогню 14 серпня 2006 року.

Конфлікт почався з набігу і артобстрілу бойовиків Хізбали, який привів до захоплення двох і вбивства трьох ізраїльських солдатів. Ізраїль ініціював повітряну і морську блокаду Лівану, масивні авіанальоти на численні об'єкти інфраструктури Лівану, і наземне вторгнення до південного Лівану. Хізбалла почала численні ракетні напади на північний Ізраїль і зустріла Ізраїльську Армію на території Лівану блискавичними партизанськими нападами.

Конфлікт забрав життя більш ніж тисячі чоловік, здебільш громадянського населення Лівану, пошкодив інфраструктуру по всій території Лівану, витіснивши більш ніж мільйон ліванців з їх жител, припинив нормальне життя в усьому Лівані і північної частині Ізраїлю, в якій сотні тисяч ізраїльтян залишили свої домівки. Напади обох сторін на цивільне населення та інфраструктуру викликали гостру критику міжнародного співтовариства. Точні цифри втрат обох сторін ще не відомі і значно різняться в різних джерелах.

11 серпня Рада Безпеки Організації об'єднаних націй схвалила резолюцію номер 1701, яка вимагає припинення військових дій. 12 серпня ліванський уряд і Хізбалла схвалили це рішення, а 13 серпня те ж саме зробив уряд Ізраїлю. Перемир'я, що встановлюється рішенням і прийняте як Ліванським прем'єр-міністром Фуадом Сіньорой, так і ізраїльським прем'єр-міністром Ехудом Ольмертом, почало діяти 14 серпня о 8:00 за місцевим часом. Проте, ще нема підтвердження, що Хізбалла збирається роззброїтися на південь від річки Літтані, як того вимагає резолюція.

Передумови[ред.ред. код]

BaalbekTempleJupiter2.jpg
Ця стяття є частиною серії
Історія Лівану
Ліван в давнину
Правління арабів та мамлюків
Новий час
Незалежний Ліван
Громадянська війна
Після громадянської війни
Кедрова революція
Лівано-ізраїльська війна 2006
Ліван

Масова втеча палестинців з Ізраїлю після арабо-ізраїльських війн 1949 та 1967 років, як і масове вигнання палестинців з Йорданії в 1971 після подій Чорного вересня, привели до напливу сотень тисяч палестинців до Лівану, в результаті чого баланс релігійних конфесій Лівану був порушений — шиїти стали найбільшою релігійною групою. Громадянська війна в Лівані (1975—1990) була прискорена, якщо не викликана, цим напливом. Палестинські організації почали затяжну прикордонну війну з Ізраїлем, деякі ліванські організації, перш за все Хізбалла, підтримали їх та призвали до знищення Ізраїлю. В результаті, Ізраїль вторгся до Лівану в 1982 з ціллю знищення Організації визволення Палестини (ОВП), але був вимушений відступити під міжнародним тиском, залишивши тільки невеличку буферну зону уздовж кордону. Деякі з ліванських груп були союзниками Ізраїлю, такі як Армія Південного Лівану; деякі мали спільні інтереси, такі як Амаль, але інші знаходилися в гострій конфронтації з ним, як Хізбалла. Проте громадянська війна закінчилася і коли більшість фракцій склали зброю в 1989—1991, Хізбалла відмовився і продовжила конфронтацію. У 2000 році Ізраїль був вимушений відступити з буферної зони, але Хізбалла та багато сил в Лівані все ще висувають претензії на невеличку територію Ферм Шеба, які все ще знаходяться під ізраїльським контролем.

Після виводу Ізраїлем військ з південного Лівану у 2000 та розформування Армії Південного Лівану, значна частина її зброї та укріплень біли захоплені Хізбаллой. Протягом наступних шести років південь країни майже повністю контролювався силами Хізбали, яка знаходила багато добровольців серед місцевого шиїтського населення. Вона користувалася підтримкою Сирії та Ірану та охоче давала притулок представникам палестинських організацій, які слідували спільній цілі боротьби з Ізраїлем. Хізбалла продовжила напади на Ізраїль, вимагаючи повернення Ферм Шеба та свободи для громадян Лівану в ізраїльських в'язницях, Періодично між ізраїльськими військами та силами Хізбалли спалахували перестрілки, де обидві сторони намагалися відповідати обстрілами у відповідь на будь-які ворожі дії супротивника. Декілька обмінів ув'язнених все ж таки було влаштовано між двома сторонами.

У Лівані після Кедрової революції політична ситуація стала досить нестабільною. Блок 14 березня або Мученика Рафіка Харірі, який одержав перемогу на виборах 2005 року, ставив своїми цілями протистояння сирійському впливу та роззброєння ополчень. Але у парламенті сформувалася впливова опозиція, сформована з шиїтських партій Хізбалля та Амаль та послідовників генерала Мішеля Ауна, який намагався не допустити ізоляції Хізбалли. Ряд важливих постів у кабінеті міністрів дістався опозиції — зокрема міністрами праці та зовнішніх відносин стали члени Хізбалли. Через слабкість такого кабінету, блоку Харірі не вдавалося в значній мірі здійснити передвиборні обіцянки, перш за все роззброїти формування Хізбалли та поставити всю територію Лівану під контроль урядових військ.

26 травня 2006 в результаті терористичного акту на території Лівану було вбито лідера палестинської організації «Ісламський джихад» Махмуда Маджуба. Головна підозра впала на Ізраїль, і хоча той відкинув звинувачення, Хізбалла почала перестрілку, яку зуміли припинити спостерігачі ООН.

Хід війни[ред.ред. код]

Карта ударів сторін під час Лівано-Ізраїльського конфлікту

12 липня Хізбалла здійснила нову атаку, у якій біло захоплено двох та вбито трьох ізраїльських солдат, ще 5 загинули у спробах звільнити захоплених. Генеральний секретар Хізбалли Гасан Наслалла запропонував Ізраїлю обміняти полонених на членів Хізбалли — в'язнів ізраїльських тюрем. Ізраїль відповів початком широкої військової операції проти Хізбалли та Лівану. Уряд Лівану та урядові війська практично не приймали участі у військових діях, не маючи можливості підтримати ані іноземне вторгнення, ні дії Хізбалли. При цьому, через досить різні політичні погляди, заяви представників уряду щодо конфлікту також досить різнилися.

З ціллю встановлення повної блокади Лівану та припинення можливих поставок озброєння до Хізбалли із Сирії, ізраїльська авіація розбомбила основні автодороги, мости та аеропорти Лівану. З ціллю знищення керівників та баз Хазбалли значні авіаудари наносилися по житловим районам багатьох ліванських міст, переважно в районах населених шиїтами — тобто півдня Лівану, південного Бейруту та долини Бекаа. Хізбалла відповіла ракетними обстрілами міст на півночі Ізраїлю. 23 липня Ізраїль почав наземне вторгнення до Лівану, ставлячи ціллю знищення позицій Хізбалли на південь від річки Літані.

Припинення вогню[ред.ред. код]

11 серпня Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію 1701 (вступила до сили 16 серпня), згідно з якою починається припинення вогню, Ізраїль повинен вивести війська із Лівану, на території південного Лівану Хізбалла повинна роззброїтися, а ця зона — контролюватися ліванськими урядовими військами та контингентом з 15 тис. солдат ООН.

Результати війни[ред.ред. код]

У результаті війни загинуло більш ніж 1200 ліванців (з яких 74 — члени Хізбалли за її власним оцінками або від 180 до 530 за оцінками Ізраїлю), 119 солдат та 44 інших громадянина Ізраїлю. Економічний збиток Лівану по оцінкам уряду країни перевищив 6 млрд доларів. В результаті військових дій підтримка Хізбалли серед населення Лівану значно зросла, згідно з даними «Бейрутського центру досліджень та інформації» 25 серпня 2006 року біля 87% опитуваних підтримали боротьбу Хізбалли з Ізраїлем (проти 58% у лютому). Це зробило майже неможливим активне роззброєння Хізбалли урядовими військами. Навіть активний прихильник роззброєння Хізбалли прем'єр-міністр Фуад Сіньора заявив що «Ліван не ворог Хізбаллі» і що роззброєння повинно бути добровільним.

Станом на вересень 2006 положення резолюції 1701 продовжує повільно здійснюватися, але через відмову Хізбалли роззброюватися, перспективи її повного здійснення, як і політичні перспективи Лівану, залишаються неясними.

Примітки[ред.ред. код]