Лідія Фой

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лідія Фой
Lydia Foy.jpg
Народився 23 червня 1947(1947-06-23) (72 роки)
Ірландія
Громадянство
(підданство)
Flag of Ireland.svg Ірландія
Діяльність стоматолог
Alma mater Університетський коледж Дубліна

Лідія Анніс Фой - ірландська трансгендерна жінка, що відзначилась своїм внеском у гендерне визнання в Ірландії. У 1992 році Фой мала операцію по зміні статі, і почала 20-річну боротьбу, щоб її свідоцтво про народження відображало її гендерну ідентичність. У 2007 році Верховний Суд Ірландії постановив, що відповідні положення Закону Республіки Ірландії були несумісні з Європейська Конвенція з прав людини, але до лютого 2013 закон не був змінений і Фой відкрила нові правові провадження для виконаня рішення за 2007 рік. Станом на 15 липня 2015 року в Ірландії був прийняти  пройшов Білль про гендерне визнання 2014.[1]

Ранні роки та шлюб[ред. | ред. код]

Лідія Фой - стоматолог у відставці з Ати, графство Кілдер. Народилась у приватній лікарні в Мідлендсі, Ірландія.[2][3] При народженні офіційно зареєстрована як чоловік з ім’ям Донал Марк.[4] Фой виховували як хлопчика,[5] з п'ятьма братами й сестрою.[4] З раннього дитинства Фой усвідомлювала свою "жіночність". Це тривало протягом навчання в інтернаті коледжа Клонгоуз Вуд з 1960 по 1965 рік. Отримавши атестат, Фой почала навчання у підготовчому медичному відділенні в Університетському коледжі в Дубліні, але через рік перейшла у стоматологічне відділення. У 1971 році Фой закінчила навчання зі ступенем бакалавра в галузі стоматологічної хірургії і розпочала практику в якості лікаря-стоматолога.[4] У 1975 році, мешкаючи у Атлоні, Фой зустріла Анну Нотон у музичному товаристві. Нотон була секретарем із Клари, графство Оффалі, та була на вісім років молодша.[3] Вони заручилися та одружились в церкві святих Петра і Павла в Горсліпі[3] 28 вересня 1977 року.[4] У пари народилось двоє дітей, у 1978 та 1980 році.[4]

Зміна статі[ред. | ред. код]

У 1980-ті роки Фой почала страждати від фізичних і психологічних розладів, які загострилися в серпні і вересні 1989 року, коли у неї стався нервовий зрив. Після психіатричної консультації[6] їй поставили діагноз транссексуальність і призначили курс гормонального лікування. Фой консультувалася ще з двома психіатрами в Англії, які поставили діагноз гендерної дисфорії. Після цього Фой почала свій перехід від чоловічої до жіночого статі з електролізу, хірургічного збільшення грудей, операції на носі і адамовому яблуці, а також хірургічної зміни голосу. 25 липня 1992 Фой зазнала повної хірургічної зміни статі у Брайтоні, Англія. Це включало в себе видалення деяких зовнішніх і внутрішніх статевих тканин і хірургічної реконструкції вульви.

Комітет з питань охорони здоров’я Східної Ірландії покрив £3,000 від вартості операції.

Після того Фой продовжила жіноче життя. Вона покинула сімейний будинок у 1990 році, а судове рішення про розлучення було видане 13 грудня 1991 року. Спочатку Фой мала умовний доступ до дітей, які жили під опікою матері, але у травні 1994 року окружний адміністративний суд заборонив його.

Фой, яка юридично змінила своє ім'я в листопаді 1993 року, змогла отримати паспорт, водійські права, медичну картку, а також виборчі картки на нове прізвище. Однак, їй відмовили у проханні змінити стать в її свідоцтві про народження.[6][7]

Перша судова справа[ред. | ред. код]

Фой розпочала судове провадження у квітні 1997 року,[8] для того щоб оскаржити відмову Генерального Секретаря видати їй нове свідоцтво про народження. Інтереси безробітньої Фой представляли правозахисники безкоштовного юридичного консультаційного центру (FLAC). В основі її судового позову було твердження про те що «Закон про народження та смерть» (Ірландія) 1863 року не виправдав практики застосування виключно біологічних показників, наявних на момент народження, для визначення статі у цілях реєстрації.[9] За словами Фой, вона народилася як "жінка з вродженою інвалідністю", і помилка в реєстрації її статі у свідоцтві про народження була не лише незручною для неї, але й могла перешкоджати її конституційним правам, оскільки вона не змогла б вийти заміж.[9]

Справа дійшла до Вищого суду в жовтні 2000 року. Колишня дружина Фой та їхні доньки заперечували її заяву, стверджуючи, що це може "негативно вплинути на їхнє правонаступництво та інші права".[2]

Рішення було відкладене майже на два роки до 9 липня 2002 року, коли суддя Ліам МакКечі відхилив позов Лідії Фой, заявивши, що Фой народилась чоловіком на основі медичних та наукових доказів, і, відповідно, реєстрацію не можна змінити. Однак він висловив стурбованість позицією транссексуалів в Ірландії та закликав уряд терміново переглянути це питання.[2][10][11]

Друга судова справа[ред. | ред. код]

Лише через два дні після винесення рішення проти Фой Європейський суд з прав людини у Страсбурзі заслухав подібний випадок (Гудвін проти Великої Британії). Крістін Гудвін, британська транссексуалка, стверджувала, що відмова Великої Британії дозволити їй внести зміни до її свідоцтва про народження і вийти заміж за жінку, порушує Європейську конвенцію з прав людини.[12] Суд заявив, що уряд Великої Британії порушив статтю 8 та статтю 12 конвенції.[13] У відповідь на це Велика Британія прийняла закон про визнання гендеру 2004 року, який передбачає правове визнання трансгендерних осіб на їх нову або набуту статі та видачу нових свідоцтв про народження, що відображають таку стать.[8]

У 2005 році Апеляційний суд повернув справу Фой у Вищий суд Ірландії для її подальшого розгляду.[14] У той самий час Ірландія прийняла Закон Європейської конвенції про права людини 2003 року, для того щоб збільшити вплив Європейської конвенцію з прав людини в ірландському законодавстві. Спираючись на це, у листопаді 2005 року Фой подала ще одну заяву на отримання нового свідоцтва про народження, і коли вона була відхилена, у січні 2006 року розпочала нове судове провадження у Вищий суд, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини у справі Крістін Гудвін. Ці провадження були закріплені за попередньою справою, і справу знову заслухав суддя Ліам МакКечі.[15]

19 жовтня 2007 року суд визнав порушення Ірландією Європейської конвенції з прав людини і вирішив видати першу декларацію через несумісності між ірландським та європейським правом. За словами судді Ліама МакКечі, положення статті 8 конвенції про захист права Фої на повагу до приватного життя були порушені, коли держава не змогла "забезпечити" значне визнання "її жіночої ідентичності". Він також висловив розчарування у нездатності Ірландського уряду вжити будь-яких заходів для покращення становища транссексуалів після його попереднього рішення у 2002 році.[16][17][18]

Вплив на закон[ред. | ред. код]

Хоча ці питання були порушені в парламентських дебатах,[19][20] ніяких постанов не було ухвалено. Декларація про несумісність не може впливати на внутрішнє законодавство, але надає урядові повноваження примирити ірландське та європейське законодавство.[21] 5 січня 2009 року Томас Хаммарберг, Комісар Ради Європи з питань прав людини, виступив з заявою щодо спільноти транссексуалів та, зокрема, Фой, та проголосив, що "немає жодних виправдань тому, що наразі ця спільнота не має повних і безумовних прав людини".[22]

Урядові зміни[ред. | ред. код]

Оскарживши постанову від 2007 року, 21 червня 2010 року уряд Ірландії відкликав своє звернення і створив міжвідомчу комісію з правового визнання транссексуалів.[23] Звіт цієї консультативної групи з визнання гендерних питань був опублікований у липні 2011 року, та мав законодавчі рекомендації для забезпечення юридичного визнання тренссексуалів.[24]

Згідно звіту, основними вимогами для визнання трансгендерноті мала бути операція по зміні статі, а також впроваджено психіатричний діагноз «Розлад гендерної ідентичності». Обов’язковим було розірвання шлюбу, маючи на увазі, що одружені трансгендерні люди мають розлучитись перш ніж змінити гендер для того що уникнути одностатевих шлюбів, які на той момент були заборонені.

Розпочинаючи доповідь консультативної групи, тодішній міністр соціального захисту Джоан Бертон заявила, що уряд запровадить законодавство про визнання гендеру найближчим часом.[25]

Через рік, у вересні 2012 року, виступаючи на конференції трансгендерів Європи в Дубліні, вона повторила свою обіцянку приділити першочергову увагу запровадженню законодавство про визнання гендерної проблематики та заявила, що направить законопроект до комітету парламенту для обговорення в найближчі кілька місяців. Однак, до лютого 2013 року законопроект так і не розглянули.

Третя судова справа[ред. | ред. код]

27 лютого 2013 року правозахисники безкоштовного юридичного консультаційного центру (FLAC) оголосили, що Фой ініціює нове провадження у Ірландському Вищому суді, вимагаючи від уряду надати їй нове свідоцтво про народження, що визнає її жіночу стать, а також наголошуючи на тому що невиконання цієї вимоги після стількох років принижує її, та порушує її право на ефективний захист в рамках Європейської конвенції про права людини та Конституції Ірландії.[26]

Зрештою, у липні 2013 року уряд представив законопроект, і, після чисельних дебатів і поправок, Біль про визнання гендеру був прийнятий у липні 2015 року.

У вересні 2015 Лідія Фой отримала сертифікат про визнання гендеру, а через тиждень нове свідоцтво про народження.

Інші досягнення[ред. | ред. код]

У 1997 році Лідія виросла у своєму саду найбільшу у світі наперстянку.[27]

У 2011 році вона стала головною героїнею документальної передачі на RTÉ Radio 1 "Моє ім'я - Лідія Фой".[28]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Legal Gender Recognition in Ireland : Gender Recognition : TENI. www.teni.ie. Архів оригіналу за 2017-08-01. Процитовано 2016-05-09. 
  2. а б в Dentist in new court battle to be called a woman. Irish Independent. 18 April 2007. Процитовано 27 February 2009. 
  3. а б в Quigley, Maeve (14 July 1992). I was so desperate to be a woman I used to wear my wife's dresses as.... Sunday Mirror. Процитовано 27 February 2009. [недоступне посилання з 01.01.2018]
  4. а б в г д Courts Service of Ireland. Foy -v- An t-Ard Chláraitheoir & Ors. Процитовано 27 February 2009. 
  5. Lydia's fight goes on. Carlow Nationalist. 22 July 2002. Архів оригіналу за 26 October 2008. Процитовано 27 February 2009. 
  6. а б Transsexual takes Court case to change birth cert (I. Examiner). Press For Change. Архів оригіналу за 15 February 2009. Процитовано 27 February 2009. 
  7. Ireland: Gender change on birth cert sought (Irish Times). Press For Change. Архів оригіналу за 15 February 2009. Процитовано 27 February 2009. 
  8. а б Ireland violated transsexual's right to new birth certificate under EU law, judge rules. International Herald Tribune. 19 October 2007. Процитовано 27 February 2009. 
  9. а б Campaigning for respect and equality for ALL trans people. Press For Change. Процитовано 27 February 2009. [недоступне посилання з квітень 2019]
  10. Transsexual fails in High Court bid. RTÉ News. 9 July 2002. Процитовано 27 February 2009. 
  11. Foy v. An t-Ard Chlaraitheoir & Ors 2002 IEHC 116. 9 July 2002. Процитовано 27 February 2009. 
  12. State to appeal judgment in Foy case to Supreme Court. The Irish Times. 1 April 2008. Процитовано 27 February 2009. 
  13. ECHR Portal HTML View. Процитовано 27 February 2009. 
  14. Transgender dentist continues legal fight. RTÉ News. 17 April 2007. Процитовано 27 February 2009. 
  15. "Foy v. An t-Ard Chlaraitheoir & Others [2007] IEHC 470" (http://www.bailii.org/ie/cases/IEHC/2007/H470.html). 19 October 2007
  16. "Foy v. An t-Ard Chlaraitheoir & Others" 2002 IEHC 116" (http://www.bailii.org/ie/cases/IEHC/2002/116.html). 9 July 2002.
  17. Judge says State did not recognize female identity of woman. The Irish Times. 20 October 2007. Процитовано 27 February 2009. 
  18. "Foy v. An t-Ard Chlaraitheoir & Others [2007] IEHC 470" (http://www.bailii.org/ie/cases/IEHC/2007/H470.html).
  19. Dáil Éireann – Volume 640. 6 November 2007. Архів оригіналу за 7 June 2011. Процитовано 27 February 2009. 
  20. Dáil Éireann – Volume 647 – Passports Bill 2007: Report Stage. 19 February 2008. Архів оригіналу за 7 June 2011. Процитовано 27 February 2009. 
  21. Birth registration laws facing repeal after transgender ruling. Irish Independent. 15 February 2008. Процитовано 27 February 2009. 
  22. Thomas Hammarberg: "Discrimination against transgender persons must no longer be tolerated". ILGA Europe. Процитовано 27 February 2009.  [недоступне посилання з 01.10.2010]
  23. Smith, Jamie (21 June 2010). State drops transgender challenge. The Irish Times. Процитовано 11 July 2010. 
  24. Report of the Gender Recognition Advisory Group. Department of Social Protection. 15 June 2011. Процитовано 17 January 2017. 
  25. Ring, Evelyn (15 July 2011). Gender recognition legislation move 'a step along the way'. Irish Examiner. Процитовано 27 January 2017. 
  26. "Transgender woman to sue over birth certificate delay" (http://www.irishtimes.com/newspaper/ireland/2013/0227/1224330566731.html). 'Irish Times'. 27 February 2013. Retrieved 2 March 2013. "Dentist in new gender legal bid" (http://www.irishexaminer.com/ireland/dentist-in-new-gender-legal-bid-223996.html). Irish Examiner. 28 February 3013. Retrieved 2 March 2013.
  27. Our world-beaters. Irish Independent. 24 November 2004. Процитовано 6 July 2011. 
  28. My name is Lydia Foy. RTÉ Radio. Процитовано 6 July 2011.