Рекс Гаррісон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сер Реджинальд «Рекс» Кері Гаррісон
Рекс Харрісон.jpg
Народився 5 березня 1908(1908-03-05)
Huyton[d], Англія, Велика Британія
Помер 2 червня 1990(1990-06-02) (82 роки)
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[1]
Громадянство: Велика Британія Велика Британія
Рід діяльності: актор
Роки діяльності: 1930–1989
Дружина: Колет Томас (1934–1942)
Ліллі Палмер (1943–1957)
Кей Кендалл (1957–1959)
Рейчел Робертс (1962–1971)
Елізабет Гаррісон (1971–1975)
Мерсія Тінкера (1978–1990)
Діти: Ноель Гаррісон
Керрі Гаррісон
пасинки: Даміан Гаррісон
Джаред Гаррісон
Джемі Гаррісон
IMDb: ID ID 0001322
Нагороди:
Лицар-бакалавр
]]
Commons-logo.svg Сер Реджинальд «Рекс» Кері Гаррісон у Вікісховищі

Сер (титул) Реджинальд Кері Гаррісон (англ. Sir Reginald Carey «Rex» Harrison, Сер Реджинальд «Рекс» Кері Гаррісон, 5 березня 1908, Гайтон, Мерсісайд, Великобританія — 2 червня 1990, Нью-Йорк, США) — англійський актор театру та кіно, за головну роль у фільмі «Моя чарівна леді» нагорджений премією «Оскар»

Життєпис[ред.ред. код]

Юні роки[ред.ред. код]

Рекс Гаррісон, насправді його звали Реджинальд Керрі Гаррісон, ім'я «Рекс» він придумав для себе ще маленьким хлопчиком, коли дізнався, що латиною це ім'я означає «король», народився у Мерсісайді. Батьки — Едіт Марія та Вільям Реджинальд Гаррісон. Освіту він отримав у коледжі Ліверпуля.

Творча кар'єра[ред.ред. код]

Коли йому було 16 років, перше з'явився на театральній сцені у 1924 році, в тому ж таки Ліверпулі, після чого кар'єра пішла у гору[2]. Переїхав у 1930 році він з Ліверпуля в Лондон, тоді ж почав зніматися в кіно. Він грав на театральних підмостках Лондона. Його помітили, коли він грав у п'єсі Теренса Раттіґан «Французька без сліз» (en:French Without Tears) і це було його проривом.

У 1936 році дебютував на бродвейській сцені з виставою «Sweet Aloes». У британських фільмах Гаррісон в основному виступав у тіні більш знаменитих партнерів, таких як Вів'єн Лі, фільми «Буря в склянці води», «Тротуари Лондона».

У середині 1930-х років вперше виступив на Бродвеї. Театральна кар'єра Гаррісона перервалася під час Другої світової війни, коли він вступив на службу в Королівські військово-повітряні сили, досягнувши звання лейтенанта був звільнений.

Гаррісон у фільмі «Клеопатра».

Укладає у 1945 році семирічний контракт з «20th Century Fox»[3]. Знімався рідко, але влучно. Відхиляє головну роль у фільмі «en: 13 Rue Madeleine» (1947). Роль відійшла Джеймсу Кеґні. Після кількох вдалих картин його запам'ятали глядачі, до нього була доброзичлива преса, він привернув увагу голлівудських продюсерів. 1930 року дебютував Гаррісон в кіно у фільмі «Велика гра». Вже після фільму «Анна і Король Сіаму» (1946) він став справжнім «англійцем у Голлівуді».

З 1956–1958 виступу на Бродвеї з виставою «Моя чарівна леді». Але лише через 10 років, після театрального, а потім і кінематографічного тріумфу мюзиклу «Моя чарівна леді» (22 жовтня 1964 вийшов у прокат), Гаррісон стає зіркою світового рівня. Саме за роль чарівного Генрі Гіггінса, одержимого вченого та справжнього джентльмена, актор був удостоєний «Оскара». Гаррісон не володів хорошими співочими даними, тому музика була в цілому написана так, щоб протягом тривалого часу він міг говорити речетативом під музику, в цілому це визначалося як «розмова під музику» і з часом виділилося в окремий жанр. Відхиляє у 1956 році роль короля у фільмі «Король і я» і роль відійшла Юлу Бріннеру.

Рекс Гаррісон вважається великим комедійним актором, Ноель Коуард сказав:

Рекс Гаррісон є найбільшим тлумачем комедії у світі ... поруч зі мною!

Рексу Гаррісону також добре вдавалися і драматичні ролі. Його пам'ятають за чудову гру Юлія Цезаря у фільмі «Клеопатра» разом з Елізабет Тейлор у ролі Клеопатри (1963) і, не менш гарно він зіграв Папу Римського Юлія II у фільмі «Агонія і екстаз» у парі з Чарлтоном Гестоном, що грав роль Мікеланджело. Він також грає роль старіючого гомосексуаліста у парі з Річардом Бартоном, що грає роль його коханця у фільмі «Драбина» (Staircase, 1969). Він грає роль примхливого мільйонера у індійському фільмі «Діамант Шалімар» («Shalimar») (1978), поряд з індійською суперзіркою Дхармендра. У нього помітні ролі в фільмах «Річард Левине серце» (1954), в якому він грає історичну особистість шейха Салладіна та «Принц і жебрак» (1977).

З 1964 року Рекс Гаррісон фактично зробив вибір між знімальним майданчиком та театральною сценою — на користь останньої. Сліпий на одне око, осліп у результаті хвороби на кір, перенесеної у дитинстві, шульга, Рекс Гаррісон був не тільки блискучим актором, а й прославленим серцеїдом. Подібно Генріху VIII, він був одружений шість разів тільки офіційно, за інші ж (і численні) його романи, флірти і інтрижки він отримав прізвисько від преси «Сексі Рекс», котре ненавидів.

Був членом журі на Каннському фестивалі у 1965 році. Перш ніж стати великими друзями Рекс Гаррісон та Френк Сінатра побилися. Премію «Оскар» за «Мою чарівну леді», він присвятив своїм «двом істинним леді» — Одрі Гепберн (з якою він грав у кіно) та Джулії Ендрюс (з якою він грав на сцені).

У нього була репутація дуже різкої та грубої людини по відношенню до своїх шанувальників. Одного разу ввечері після чергового спектаклю «Моя чарівна леді» було дуже холодно і йшла зли́ва. Біля дверей театру стояла літня жінка, що тримала в руці програмку. Коли вона побачила що виходить Рекс Гаррісон, вона попросила дати їй автограф. Рекс грубо відповів їй, жінка була настільки вражена і розсерджена, що згорнула програмку і вдарила його нею по щоці. Стенлі Голлоуей, який вийшов за Рексом бачив все це.

25 липня 1989 Гаррісон отримав титул сера від королеви Єлизавети II на прийомі у Букінгемському палаці, в той час як оркестр грав музику з фільму «Моя чарівна леді». Отримати титул «Сер» було непросто, оскільки його не давали тим, хто жив за кордоном або хто був у шлюбі більше одного разу. І обидва ці правила Гаррісон порушив.

В 70-х роках Гаррісон продовжує виступати на Бродвеї. У 1989 році Гаррісон грає на Бродвеї у відродженій п'єсі Сомерсета Моема «Круг» до самої смерті, незважаючи на страждання від глаукоми та проблемами з пам'яттю. Помер Гаррісон через три тижні після своєї останньої появи на сцені як лорд Портеус у виставі «Круг».

Гаррісона з Лілі Палмер, 1950 рік, світлина Тоні Фрісселла

Платня Рекса Гаррісона у деяких фільмах:

«Анна і король Сіаму» — $ 4000 на тиждень;
«Клеопатра» — $ 300 000;
«Моя чарівна леді» — $ 250 000;
«Агонія і екстаз» — $ 250 000.

Особисте життя[ред.ред. код]

Особисте життя актора була насичене. Він був одружений 6 разів. У 1942 р він розлучився зі своєю першою дружиною Колет Томас і одружився на німецькій акторці Лілі Палмер наступного року. Вже через два роки по тому вони разом грали в театрі і кіно.

У 1947 році Рекс мав зв'язок з Керол Лендіс, що стало відомо широкій громадськості. Голлівуд звинувачував Рекса Гаррісона за самогубство Лендіс і в результаті Рекс втратив контракт з «20th Century Fox». Актриса все життя страждала від депресії і двічі намагалася покінчити життя самогубством. Її останньою любов'ю був Рекс Гаррісон. Він був одружений і не погодився розлучитися, щоб одружитися на Керол. 5 липня 1948 вони провели свою останню ніч разом, а на ранок Рекс Гаррісон знайшов свою кохану мертвою. Керол було всього 29 років.

У 1957 Рекс розлучається з Палмер, оскільки після самогубства Керол їх відносини стають напруженими. Потім був шлюб з британською актрисою Кей Кендалл. Фактично Кей була вже невиліковно хвора, коли вони одружилися. Він відчував ще надію на повторний шлюб з Лілі, але після смерті Кей, Лілі до нього не повернулася.

Гаррісона з Кей Кендалл (майбутня дружина), Джон Саксон та Сандра Ді у стрічці «Дебютантка мимоволі» (1958)

В 1962 Рекс одружився на акторці Рейчел Робертс, яка як і Лендіс, покінчила життя від передозування снотворного, потім була Елізабет Реєс-Вільямс, шлюб з якою закінчився розлученням. У 1978 році Гаррісон одружився на МерсіЇ Тінкера. Цей шлюб був щасливим до самої смерті Гаррісона.

Рекс Гаррісон помер від раку підшлункової залози, в Нью-Йорку, 2 червня 1990 року[4]. Після кремації Гаррісона, за його заповітом, частина попелу була розкидана у Італії в Портофіно і на могилу його колишньої дружини Лілі Палмер.

Шлюби і діти[ред.ред. код]

Фільмографія[ред.ред. код]

  • 1986 — Анастасія, або таємниця Анни / Anastasia: The Mystery Of Anna
  • 1982 — Час помирати / A Time to Die
  • 1979 — П'ятий мушкетер / Fifth Musketeer
  • 1979 — Ашанті / Ashanti
  • 1978 — Діамант «Шалімар» / Shalimar
  • 1977 — Принц і жебрак / Crossed Swords
  • 1969 — Сходи / Staircase
  • 1967 — Доктор Дуліттл / Doctor Dolittle
  • 1967 — Горщик меду / Honey Pot
  • 1965 — Агонія і екстаз / Agony and the Ecstasy
  • 1964 — Жовтий роллс-ройс / Yellow Rolls-Royce
  • 1964 — Моя чарівна леді / My Fair Lady[5]
  • 1963 — Клеопатра / Cleopatra — Юлій Цезар[6]
  • 1962 — Щасливі злодії / Happy Thieves, The … Jimmy Bourne
  • 1960 — Опівнічне мереживо / Midnight Lace
  • 1958 — Дебютантка мимоволі / Reluctant Debutante
  • 1955 — Відданий чоловік / Constant Husband
  • 1954 — Річард Левине Серце / King Richard and the Crusaders
  • 1952 — Ліжко / Four Poster, The
  • 1948 — Тільки ваш / Unfaithfully Yours
  • 1947 — Привид і місіс Мьюр / Ghost and Mrs. Muir
  • 1946 — Анна і король Сіаму / Anna and the King of Siam
  • 1946 — Спільна подорож / Journey Together
  • 1945 — Веселий привид / Blithe Spirit
  • 1941 — Майор Барбара / Major Barbara
  • 1940 — Нічний потяг до Мюнхена / Night Train to Munich
  • 1938 — Цитадель / Citadel
  • 1938 — Тротуари Лондона / Sidewalks of London
  • 1937 — Буря в склянці води / Storm in a Teacup
  • 1930 — Велика гра / The Great Game

Премії та нагороди[ред.ред. код]

Рекс Гаррісон володар двох зірок Голлівудівської Алеї Слави, одну — за його внесок в кіноіндустрію, а іншу за внесок у телеіндустрію. Він єдиний з акторів хто виграв обидві нагороди «Оскара» та «Тоні» за одну і ту ж зіграну роль на сцені і в кіно.

Джерела[ред.ред. код]

  • Donnelley, Paul (2003). Fade To Black: A Book Of Movie Obituaries (2 ed.). Omnibus Press. ISBN 0-7119-9512-5
  • Fleming, E. J. (2004). The Fixers: Eddie Mannix, Howard Strickling, and The MGM Publicity Machine. McFarland. pp. 223. ISBN 0-7864-2027-8
  • Golden, Eve; Kendall, Kim Elizabeth (2002). The Brief, Badcap Life of Kay Kendall. University Press of Kentucky. ISBN 0-8131-2251-1
  • Hadleigh, Boze (2001). The Lavender Screen: The Gay and Lesbian Films – Their Stars, Directors, and Critics (3 ed.) Citadel Press. ISBN 0-8065-2199-6
  • Harris, Mark (2008). Pictures at a Revolution: Five Movies and the Birth of the New Hollywood. The Penguin Press. ISBN 0-143-11503-0
  • Harrison, Rex (1975). Rex: An Autobiography. William Morrow. ISBN 0-688-02881-0
  • Parish, James Robert (2007). The Hollywood Book of Extravagance: The Totally Infamous, Mostly Disastrous, and Always Compelling Excesses of America's Film and TV Idols. * John Wiley and Sons. ISBN 0-470-05205-8
  • Roberts, David (2006). British Hit Singles & Albums (19th ed.). London: Guinness World Records Limited. ISBN 1-904994-10-5
  • Wapshott, Nicholas (1991). Rex Harrison: A Biography (1st ed.) Chatto & Windus. ISBN 0-701-13764-9
  • Harrison, Elizabeth, Love, Honour, and Dismay, London, 1976. ISBN 0-2977-7245-7
  • Eyles, Allen, Rex Harrison, London, 1985. ISBN 0-4910-3901-8
  • Moseley, Roy, with Philip and Martin Masheter, Rex Harrison: The First Biography, London, 1987; as Rex Harrison: A Biography, New York, 1987. ISBN 0-4500-6141-8
  • Walker, Alexander, Fatal Charm: The Life of Rex Harrison, New York, 1993. ISBN 0-3120-9284-9

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]