Молодків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Молодків
Molodkiv coat of arms.png Molodkiv flag.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Надвірнянський район
Рада/громада Молодківська сільська рада
Код КОАТУУ 2624083701
Основні дані
Засноване 1474 (письмова згадка), 1609?
Населення 2629
Площа 14 км²
Густота населення 187,79 осіб/км²
Поштовий індекс 78424
Телефонний код +380 03475
Географічні дані
Географічні координати 48°39′40″ пн. ш. 24°29′04″ сх. д. / 48.66111° пн. ш. 24.48444° сх. д. / 48.66111; 24.48444Координати: 48°39′40″ пн. ш. 24°29′04″ сх. д. / 48.66111° пн. ш. 24.48444° сх. д. / 48.66111; 24.48444
Місцева влада
Адреса ради вул.Т.Г.Шевченка, 60, с.Молодків, Надвірнянський р-н, Івано-Франківська обл., 78424, тел. 0-3475-68-3-80
Карта
Молодків. Карта розташування: Україна
Молодків
Молодків
Молодків. Карта розташування: Івано-Франківська область
Молодків
Молодків
Мапа

Моло́дків (Molodkiv) (колишні назви — пол. Mlothkowa, Melokowa, Molotkowa, Молоткувъ, Mołotków, Molodkowa. До 1991-го року — Молодьків) — село Надвірнянського району (а до 1996-го Богородчанського району) Івано-Франківської області, центр сільської Ради (секретар Ганна Олексіївна Климчук).

Розташування[ред. | ред. код]

Розташоване між річками Бистрицею-Надвірнянською і Бистрицею-Солотвинською, за 15 км від райцентру, за 7 км від залізничної станції Надвірна. Межує з селами Гвізд, Пнів, Битків, Бабче, Старуня. Якщо їхати з Надвірни чи Богородчан через Гвізд, то через село Молодків проходить дорога в напрямі до населиних пунктів — Долина, Стрий, Дрогобич. Власне то відрізок дороги обласного значення — О090103. Найближчі автошляхи національного значення — Н09 та Н10.

Історія села[ред. | ред. код]

Документи[ред. | ред. код]

Акти Гродські і Земські[ред. | ред. код]

!!! Гіпотеза: Дуже ймовірно, що село Молоткова (як і ряд інших сіл на той час, наприклад Задвіря чи Коропець) було королівщиною (поселення належало королю лат. «ab antiquo») в Галицькому повіті (Галицькій землі) Руського воєводства, якою від імені короля Польщі управляв хтось із шляхтичів з іменем Ян Кола (не виключено що і Ян (?-1438), і Ян (?-1472)).[1] В записах тому XII часто йдеться про село Лисець, яке було у володіннях шляхтичів Кола, але в 1474 є запис.

На даний момент дослідження історії села, той запис і є першою письмовою згадкою.

Датується 10 січня 1474 року (том XII)[2][3], про Молодків, як — село "Млоткова" (в оригіналі Mlothkowa) разом з селом Лисець.

1474 рік - перша письмова згадка села Молодків (в формі запису назви села як Mlothkowa)

Переклад:

Вельможного Maginfico Якобо з Бучача, каштеляна галицького юридично додано на правах возного (пол. ministeriał або woźny, лат. ministerialis) до наданих для інтромісії(посідання) сіл, званими Лисець і Млоткова домінії/власності Коли [Яна Коли] а також [додано до] власного напису/підпису власності Якоба Каштеляна Галицького.

!!! До Гіпотези: Якщо останній Кола, Ян помер в 1472му, році, тоді сходиться, що в 1474 р. село Лисець було вільне від власника. А тому що в записі 1474-го фігурує також Молоткова, то гіпотеза приводить до висновку, що і Молоткова була власністю Колів. На разі нема даних про Молоткову раніше 1474 р., але в 1446 р. Ян Кола Старший (пом. 1472) взяв участь в розподілі маєтків[4] батька Яна Кола (пом. 1438) і як наслідок Далеїв та Лисець відійшли у спільне володіння Яном Кола середнім "Ярославом" та Яном Кола молодшим. Молоткова не фігурує, а значиить мусіла бути передена Колам десь раніше, до 1446-го року.

Примітки до латинського запису:

  • Згідно вступу до тому XII Актів Гродських і Земських, вертикально перекреслена буква "a", означає запис польської букви ą (оу, ом). Подібних перекреслень в актах є дуже багато. У випадку з селом, то можна припустити, що "в народі" село називали Молоткова або Млоткова довгий час, і люди звикли, а коли село набуло стану містечка, то в офіційних документах вже мало записуватись як Molotkow або Mlotkow. Друковані записи (систематизовані переклади з рукописів) актів гродських і земських опубліковані 1887 — го року.
  • Буква th означає тверду букву т, бо в інших словах так само (Mathwey, Tlusthobabi, Lithphinow). Тобто на звук, в народі люди тоді чули як млоТкова, і аж ніяк не млоТЬкова.
  • Чи оригінально була таки мЛОткова чи мОЛОткова, то ймовірність більша, що все таки була Молоткова, бо статистично більше таких записів. Крім того, в актах гродських і земських дуже багато помилок запису слів і навіть змінених позиціях букв в слові (наприклад Гнат/Ігнат мав записуватись як Iсhnat або Ihnat, але були записи Hinahat). І навіть одне й те саме слово в той самий рік, на тій же самій сторінці могли писатись по різному (Kuropatwa, Kwrptwe).
  • Інтромісія — легальне заволодіння, отримання власності над нерухомістю згідно з вироком суду. Оголошення інтромісії відбувалось в публічному місці. нп. на ринку, там де було багато свідків. Тому, якщо 10 січня був судовий вирок, то потім факт заволодіння Молотковою новим власником, мало бути десь повідомлено в селі.

Варто мати все це на увазі, аналізуючи та приймаючи рішення, а "якою ж таки первинною формою називалось наше село?"

Георафічний словник Королівства Польського[ред. | ред. код]

В словнику, село згадуєтсья декілька разів:

  1. в томі I (друк в 1880)[5] згадуєтсья що до гр-кат. парафії в с. Бабче входили Маркова та Молотків.
  2. в томі VI (друк в 1885)[6], вказано як село Mołotków. Були варильні солі, які закриті в 1821-му році. Власником більшої частини села був Włodzimierz Wilczyński.
  3. в томі XI (друк в 1890)[7] як Mołotków, згадується в списку Солотвинської римо-кат. парафії.
  4. в томі XV (друк в 1902)[8], наш Молотків вже не згадуютсья, але згадуються:
    • інший Mołotków, однойменне село, вказано також як Mołodków. Тепер відоме як Молотків (Тернопільскої області, gm. Białozórka).
    • Mały Mołodków тепер відоме як Великий Молодьків, який до 1921 року мав назву Молодків Осичний.
Люстрації[ред. | ред. код]
  • Люстрація 1661-го року згадує Молоткову під аліасом "Слобода" в якій на той час було 30 "слободянів". Згадуєтсья також, що та "Слобода" почалась 2 роки тому (тобто 1658-го). В ті час, тиких "слобідок" з вільними людьми з інших місцевостей було дуже багато.
  • Люстрація староства галицького за 1765 р. свідчить, що тут було 40 селянські поселення. Подається детальний опис на латинській мові що було в селі, зокрема парафія греко-католицька.
  • Люстрація староства галицького за 1767 р. свідчить, що тут було 43 селянські господарства (халупи). Подається детальний опис на польській мові що було в селі, з якими селами межували та перелік відрахувань панщини.
Земельні метрики (кадастри)[ред. | ред. код]


Походження назви села[ред. | ред. код]

Перш за все, слід відмітити, що є ряд інших однойменних чи етимологічно подібних сіл:


Теорія 1 - Легенда[ред. | ред. код]


Про походження назви села існує легенда записана від Миколи Ільковича Кисляка,1928 р.н. В ній розповідається, що пастух із с.Старуня, шукаючи овець, яких загубив, натрапив у мальовничій долині між гір на джерело з солоною водою-сировицею. Виварювання солі було дуже прибутковою справою. Тому кілька молодих сімей із старого села Старуня оселились біля джерела сировиці і заснували село, яке назвали Молодків — поселення молодих людей.


Теорія 2 - не підтверджена[ред. | ред. код]

В польській соляній копальні в місті Вєлічка, поклади солі почали експлуатувати у 80-х роках XIII століття. І герб на будинку-шибі у Вєлічці містить два навхресні молотки.

Wieliczka 2015 - вигляд герба на будинку

А ось як приклад георафічної карта 1923 року (хоча мають і більше старіщі польські карти), яка вказує позначенням, що в селі Молодків (Mołotków) був діюча копальня воску (ймовірно, що на 1923 рік, це вказується копальня озокериту).

Карта 1923-го року, де вказано позначкою у вигляді молотків наявність копальні.

Там біля "Kop. wosku" (в районі границі з с. Старуня і річки "Великий Лукавець" та пагорба "Бзовач") є позначка у вигляді двох перехресних молотків.

1923 Mołotków znaki.png

Якби були перевернуті, то б означало, що копальня існує, але не діюча.


Отож такі документальні дані, наводять на теорію, що назва села від самого його створення несла в собі головну зайнятість населення — соляний промисл. Люди працювали для збільшення багацтв тодішньої Польщі. Слово "село" на пол. мові — wieś (жіночого роду), деколи кажуть також "вьоска", а отже Mołotkowa (вона) — вьоска, де люди працюють молотками для видобування солі. Могло бути так, що створена як вьоска Mołotkowa, а потім, коли отримала статус містечка, на картах почали писати як Mołotków.

Гійом Боплан працюючи над картою для польського короля в 1645-1650 роках, мандрував по Русі і коли відвідував Галицькі землі, то місцевість записав в себе на карті як Melokowa.

На карті Боплана 1650-го року село записане як Melokowa
На карті Боплана 1650-го року (інша версія) село записане як Melokowa.
Melokowa, Markowa, Babczen, Bidekow та інші сусідні місцевості на карті Боплана (1650 рік)

Літературно-історичні згадки села Молотків в польських джерелах[ред. | ред. код]

В польській історичній повісті "Під штандарами Собєскєго", розповідаєтсья про елементи польсько-турецької війни 1672-1676, коли королем Польщі був Ян III Собеский. Події відбуваються в 1676 році, і по хронології відомих битв, події описуються між часом облоги Теребовлі, битвою під Войнолвим та завершальною битвою піж Журавином. І вже починаючи з 5 розділу[9] згадуєтсья не тільки Молотків, а й сусідні села (Надвірна, Битків, Осмолода, Манява).

Цитата з повісті:

Wreszcie umyślił coś, bo począł plan swój obu pułkownikom tłumaczyć szepcząc tajemniczo i ostrzem szabli coś kreśląc na deskach podłogi, raz po raz powtarzając:

 — Hej, szerokie tam pole pod Mołotkowem!

 Panowie Łyskowski i Strzetelski tylko cmokali głośno i w szable trzaskali z wielkiej ochoty, ale po chwili posmutnieli i spytali:

 — Ale jakżeż waszmość, panie rotmistrzu, ściągniesz tam ordyńców?

 Pan Jerzy nic im na to nie odpowiedział, tylko w dłonie klasnął, a gdy wbiegł Olko Czarnecki, spytał go:

 — Czy nie ma tu w bliskości jakiej zagrody szlacheckiej?

 Pacholik pomyślał chwilę i odparł:

 — A jest! W Bitkowie siedzą panowie SitarscyKlemens i Grzegorz, co to maź kołową warzyć umieją i po jarmarkach rozwożą...

 — Dobra! — ucieszył się rotmistrz. — Skoczno, chłopie, do pana Bidzińskiego i powiedz mu, by duchem konia osiodłał i pędził do Bitkowa z rozkazem, by Sitarscy uzbroili czym tylko można górali i pod Mołotków pchnęli. Niech się wataha zaczai w zaroślach wiklinowych nad rzeką i niech Sitarscy komendę wezmą nad wierchowińcami, a gdy się bitwa zacznie, niech wnet wypadną. Po wiedz im, że całą zdobycz, jaka przy Tatarach się znajdzie, oddaję tym ludziom.

Власне нема сумніву, що йдеться в повісті саме про наше село Молотків (а не однойменне в Тернопільській обл.). Цитата з повісті:

 Chorągwie powracały drogą do Mołotkowa.

Górale zbierali obiecaną im zdobycz i obciążeni nią ciągnęli do swoich osedków, wsi i szałasów.

 W Mołotkowie powitał rycerzy stary pan Gnoiński, bo rodzinne to było jego gniazdo, bodaj od Jagiełłowych jeszcze czasów, i na popas zapraszał, dragonów obiecując po wsi rozstasować i ugościć uczciwie.

 Podczas wieczerzy pułkownicy i pan Jerzy opowiadali gospodarzowi i jego małżonce o przebiegu wyprawy przeciwko czambułowi agi Kasima i o chytrości wojennej rotmistrza.

 Wszyscy byli weseli, oczy płonęły ogniem bojowej ochoty i dumy zwycięskiej; tylko pan Jerzy [Berezowski] milknął nagle, a wtedy twarz jego stawała się smutna i oczy patrzyły z ponurą rozpaczą.

 Spostrzegła to pani Gnoińska i wzrokiem wskazała sędziwemu proboszczowi mołotkowskiemu na młodego rycerza.

Враховуючи, що повість, все таки є літературна праця, то все ж таки історична, виникає питання, що ж то за пан Гноїнський (Gnoiński) був в Молоткові в 1676-му році? Треба дослідити, чи дійсно був такий пан, і чи отримав він за часів короля Ягайла село чи землі Молоткови.

Далі цитата з повісті:

Długo się tak modlili, klęcząc obok siebie, proboszcz mołotkowski i rotmistrz [Jerzy] Berezowski, pogromca agi Kasima, wana Czorocha i Dżambałona.

 Gdy powstali wreszcie, ksiądz przeżegnał rycerza i nic już do siebie nie mówiąc powrócili do dworu państwa Gnoińskich.

Pan Jerzy [Berezowski] bez sprzeciwu dał się księdzu zaprowadzić na plebanię, gdzie pachniało miodem, woskiem, rumiankiem i macierzanką. Prawie ciemno było w izbie, gdyż tylko przed krucyfiksem wiszącym na ścianie pełgało małe światełko w lampce oliwnej.

Отож, 1676 рік, згідно повісті Осендовського, польська хоругва драгунів, після перемоги над татарами десь на полонині між Битковом, Бабчем, Манявою і Молотковою, приходять на двір/маєток в селі Молотків там їх місцевий пан Гноїнський приймає. Крім того пробощ місцевий закликав ротмістра до плебанії, а отже церква тоді мусіла бути католицька, точніше парафія католицька, і костел напевно в Солотвині. Даними географічного календаря на 1882 рік парафія в Солотвині підтверджується[6].

В 1739 році в селі діяли опришки Довбуша.

Солеварний промисел[ред. | ред. код]

У Молодкові був великий господарський комплекс з виробництва солі. У центрі села було кілька шиб (криниць) з яких черпали високоякісну сировицю. Біля однієї такої криниці працювало від 2-8 веж (варилень), де виварювали мілку і топкову сіль. Тут же знаходились склади, кузня. Завдяки соляному промислу Молодків у XV-XVII ст. мав статус містечка.

Цитата з реферату "Добуток та використання солі в Коломиї"[10]:

Оскільки Коломия стала основним на Покутті солеторговим містом, по реалізації солі, то відповідно збиралося з солеторгівців і мито. В 1710—1720 pp. з Солотвинської і Печеніжинської солеварень “брали сіль” вінницькі коломийці. Дві групи чумаків-коломийців із Бара постійно купували сіль в Ланчині.

Припущення: Саме через зв'язки з людей з села Молотков(а) на Покутті, пізніше спричинили утворення села Молотків в Тернопільскоій області та Молотківці в Вінницькій області. Це як здогадка, що люди виїхали і там оселились.

Польські магнати часто здавали соляні бані в оренду. У 1770 році соляна баня в Молодкові належала каштеляновій Кам'янця-Подільського пані Катажині Косаковській. На той час вона була найбільш заможною землевласницею і у її володіннях було 4 міста і 47 сіл[11]. У 1783 році на варіння солі була запроваджена державна монополія і молодківський соляний промисел припинив своє існування. Але і на початку XXI ст. молодківчани та жителі навколишніх сіл залюбки користуються сировицею, яку черпають з криниці, що збереглася у центрі села.

Знідно "Wykopaliska Starunskie" (1914) є карта, де вказано джерело солі в селі Mołotków.

На 1885 рік, польський географічний словник подає інформацію[6], що варильні солі, були закриті 1821-го року.

Wykopaliska Starunskie[12] подає інформацію на 1914 рік про місце знаходження джерела солі.

Школа[ред. | ред. код]

Згідно з австрійськими джерелами у 1857 році у с. Молодків заснована парафіяльна школа, в якій навчалось 32 дітей. Вона знаходилась у спеціально збудованому приміщенні, де тепер молокоприймальний пункт. Історія зберегла і прізвище першого вчителя — пан Початко. 1904 р. школа реорганізована у двокласну. Освіта обов'язкова. Батьки, які не пускали дітей до школи, сплачували штраф. Після Першої світової війни члени сільського товариства «Просвіта» побудували на території сучасної школи хату-читальню, а пізніше віддали під школу.

У 30-х роках молодківчани їздили у Солотвин на мітинги протесту проти навчання польською мовою. Вчителі Катерина Цибикова і Стефанія Садовська брали активну участь у громадському житті села, у діяльності «Просвіти». На запрошення «просвітянців» село відвідала відома українська письменниця Ольга Кобилянська. У 1936 р. перед молодківською дітворою відкрила свої двері нова двоповерхова школа, збудована за сприяння польської влади, місцевої поміщиці пані М.Матковської та з допомогою громади села. Школі присвоїли ім'я II Бригади Польських Легіонів. Директорувала тоді Софія Роса (Лябеда). Будували її «на совість». До цього часу тут не проводили жодного капітального ремонту, тільки косметичні. Дах, стіни, стеля, вікна, двері, підлога — ще з тих часів. Якщо уважно придивитися, на стінах можна знайти сліди від німецьких і мадярських осколків. Підвальні приміщення були надійним захистом для багатьох людей у часи воєнного лихоліття.

Після Другої світової війни школа уже семирічна. Очолював її Василь Козарук. За зв'язки з УПА його арештували. На жаль, про подальшу його долю жителям Молодкова не відомо. У 1960 р. — школа восьмирічна, а з 1 вересня 1997 р. — ЗОШ І-ІІІ ступенів. Навчання у школі тривало постійно: у часи польського панування, німецької окупації, радянську добу. Звісно, кожна влада використовувала школу як знаряддя своєї диктатури. Вчилося те і вчилося так, як того хотіла та чи інша влада.

Чисельність учнів у перші роки заснування школи була незначною. З роками вона зростала. Загалом за період існування школи з її стін вийшло понад 3,5 тис. випускників, змінилося 17 директорів. У наш час школа І-ІІІ ступенів.

Культурне та церковне життя[ред. | ред. код]

З 1784 року село має метрики (згідно даних шиматизму та географічного словника). Отже в цьому році була збудована церква св.Георгія. 1873 року споруджена нова церква св.Богородиці, яка була спалена 17 березня 1948 року енкаведистами. З 1888 року по 1936 роки парохом с.Молодків був Михайло Садовський. Він і його родина мали великий вплив на громадське життя села. З ініціативи священика на початку ХХ ст. в селі було створено читальню товариства «Просвіти». Дочки Михайла Садовського Орися та Стефанія були активними членами товариства «Просвіта». Стефанія вчителювала у місцевій школі. Зять священика Олександр Бойцун — відомий громадський і політичний діяч, професор Станіславської гімназії часто бував у Молодкові, допоміг відновити діяльність читальні товариства «Просвіти» після першої світової війни, привозив літературу, ходив з молодківчанами колядувати.

На цвинтарі Молодкова збереглася могила священика Михайла Садовського, його дружини Іванни та сина Омеляна-Ярослава.

Молодків був одним з осередків активного громадського життя краю. Крім «Просвіти» в селі діяли пожежно-рахункове товариство «Січ» (пізніше «Луг»), «Доріст», Союз українок. На початку 30-х років XX століття в селі побувала відома письменниця Ольга Кобилянська.

Національно-просвітницька діяльність «Просвіти», «Лугу», «Союзу українок» не пройшла марно. 1937 року в Молодкові створюється підпільна організація ОУН. До неї входили Василь Миколайович Бойчук, Дмитро Павлович Янцюк, Степан Соломон, Дмитро Михайлович Кисляк, Василь Шибістий. В цей час в селі поширюються і комуністичні ідеї. Створюється осередок КПЗУ. Його членами були Михайло Лазарук, Василь Дричак, Михайло Худецький, Михайло Іванович Попович, Михайло Васильович Мандзюк. Останній був обраний делегатом на з'їзд у Львові в 1939 році, де вирішувалось питання про приєднання Західної України до УРСР.

Міжвоєнне лихоліття[ред. | ред. код]

Під час І-ї світової війни на території села 29 жовтня 1914 року відбулася жорстока битва між польськими легіонерами, які воювали на стороні Австро-Угорської імперії, і російськими козаками. 200 вбитих польських вояків поховано в братській могилі, на якій споруджений пам'ятник. Ці воєнні дії відзначаються на Могилі Невідомого Солдата в Варшаві, написом на одній із таблиць: „MOŁOTKÓW 29 X 1914”.

В кінці 1942 року — на початку 1943 року в селі формується боївка УПА.

В 19441945 р.р. воїни УПА з Молодкова та навколишніх сіл робили напади на Солотвинське КДБ, під-час яких деяким арештованим вдавалося втекти. В 1945 р. курінь Різуна напав на Надвірну. В сотні Діброви в цьому поході брали участь і вихідці з Молодкова. На жаль провокаторська діяльність кагебістів, що проникла в лави молодківських партизан під псевдонімом «Віктор» затьмарила героїчну боротьбу воїнів УПА трагічною загибеллю невинних людей — цілих родин Миколи Кисляка, Івасика.

Радянські часи[ред. | ред. код]

10 лютого 1950 року відбулися збори громадян, на яких було оголошено про створення колгоспу ім. Молотова. Почалася ще одна трагічна сторінка в житті молодківчан. Зароблене роками важкою працею майно і землю забирали для спільного господарювання. Так, в Миколи Івановича Кисляка забрали коня, весь реманент, млин. В Олени Лундяк — коня, реманент, стодолу. А потім довелося працювати в колгоспі майже задарма. За один трудодень видавали 100 грам стоколоси (відходів від зерна).

У 19601970 рр. на базі колгоспу було створене допоміжне господарство Солотвинського лісокомбінату.

19701973 рр. молодківські землі входять до колгоспу ім. Руднєва (с. Старуня).

1974 року села Молодків, Бабче, Маркова об'єднані в один колгосп «17 вересня».

Сучасне життя села[ред. | ред. код]

Після здобуття Україною незалежності в селі відновлюється діяльність товариства «Просвіта».

21 вересня 1992 року освячено новозбудовану церкву Різдва Пресвятої Богородиці.

У 1992 році колгосп «17 вересня» припинив своє існування та та утворилося нове підприємство ЗАТ «Нива» яке проіснувало до 20 січня 2001 року.

В Молодкові споруджено груповий збірний пункт нафти й газу, сюди надходить нафта по трубопроводах з навколишніх сіл: Космач, Старуня, Пнів.

У селі є загальноосвітня школа I—III ступенів, фельдшерсько-акушерський пункт на 2 кабінети, Вуйко-Дуб, народний дім, бібліотека. Село газифіковане, наявне вуличне освітлення.

На території села зареєстровані дві церкви: УГКЦ «Різдва Пресвятої Богородиці», отець Микола Дем’янчук, та ПЦУ «Різдва Пресвятої Богородиці», митр. прот. Богдан Волочій.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. F.Kiryk. Kola (Koło) Jan z Dalejowa h. Junosza (zm. 1543) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków, 1967. — tom ХІІІ/2, zeszyt 57. — S. 286. (пол.)
  2. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.355, №3623 (лат.)
  3. В.Грабовецький. Нариси історії Прикарпаття. Т.1 с. 123.
  4. Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 10. — S. 344.
  5. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom I. strona 66, Babcze, 1880 r. 
  6. а б в Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom VI. strona 651, Mołotków, 1885 r. 
  7. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XI. strona 6, Mołotków, 1890 r. 
  8. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XV, cz. 2, strona 350, Mołotkow (pow. Krzemieniecki, gm. Białozorka), 1902 r. 
  9. Ossendowski, Ferdynand (1938). Pod sztandarami Sobieskiego. https://pl.wikisource.org/wiki/Pod_sztandarami_Sobieskiego/ca%C5%82o%C5%9B%C4%87 (polska). Pobudka. 
  10. Добуток та використання солі в Коломиї (реферат). 
  11. Сіреджук, Петро (2012). Чисельність населення Прикарпаття в останній сверті ХVІІІ ст. (українська). Івано-Франківськ: Прикарпатський націон альний університет імені Василя Стефаника. с. 9. 
  12. Wykopaliska Starunskie (polska). 1914. 


Посилання[ред. | ред. код]