Перейти до вмісту

Тисменичани

Координати: 48°46′17″ пн. ш. 24°39′52″ сх. д. / 48.77139° пн. ш. 24.66444° сх. д. / 48.77139; 24.66444
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Тисменичани
Герб Прапор
Церква святої Параскеви
Церква святої Параскеви
Церква святої Параскеви
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Івано-Франківський район
Тер. громада Івано-Франківська міська громада
Код КАТОТТГ UA26040190140018768 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Перша згадка 1377 (648 років)
Населення ▼ 2746 (31.12.2024)[1]
Площа 26.916 км²
Густота населення 114.1 осіб/км²
Поштовий індекс 78410
Телефонний код +380 3475
Катойконіми тисменичáнці
тисменичáнець
тисменичáнка
Географічні дані
Географічні координати 48°46′17″ пн. ш. 24°39′52″ сх. д. / 48.77139° пн. ш. 24.66444° сх. д. / 48.77139; 24.66444
Середня висота
над рівнем моря 		317[2] м
Водойми р. Бистриця-Надвірнянська, Селянка
Відстань до
обласного центру 		19 км
Відстань до
районного центру 		19 км
Найближча залізнична станція Тисменичани (зупинний пункт)
Місцева влада
Адреса ради 78410, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, с. Тисменичани, вул. М. Грушевського, 54
Вебсторінка Тисменичанський СО
Староста Баланюк Сергій Іванович[3]
Карта
Тисменичани. Карта розташування: Україна
Тисменичани
Тисменичани
Тисменичани. Карта розташування: Івано-Франківська область
Тисменичани
Тисменичани
Мапа
Мапа

CMNS: Тисменичани у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Тисменичáни — село в Україні, у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області. Входить до Івано-Франківської міської ради. Населення становить 2746 осіб.

Географічні відомості

[ред. | ред. код]

Село розташоване на рівнині, посередині між обласним центром Івано-Франківськом та районним центром Надвірною. Площа села складає приблизно 2,6 км у довжину та 2,4 км у ширину. Через село проходить шосейна дорога Т 0906: в одному напрямку вона веде до Івано-Франківська, в іншому — до курортного містечка Яремче, а звідти — до Ворохти та Закарпаття. Відстань від села до Івано-Франківська та Надвірної становить 19 км.

Обабіч села проходить залізниця, якою щодня курсують поїзди за маршрутами Львів — Рахів та Івано-Франківськ — Ясіня. Також проходять товарні потяги до нафтопереробного заводу у Надвірній та до лісокомбінатів у Делятині та Ворохті.

Через село протікає річка Селянка, а неподалік — річка Бистриця-Надвірнянська. По обидва боки села простягаються ліси, багаті на гриби, малину, терен, шипшину та калину. У мальовничих куточках цих лісів влітку та восени тисменичани знаходять чудовий притулок і можливість для відпочинку.

Компасна роза Похівка Забережжя Братківці Компасна роза
Горохолина Пн Камінне
Зх    Тисменичани    Сх
Пд
Грабовець Цуцилів Волосів

Історія

[ред. | ред. код]
Тисменичани на мапі 1779—1783 рр. Фрідріха фон Міґа (пол. Tysmenieczany).

Згадується у 1377 році.

Назва утворена семантичним способом від катойконіма тисменичани — «вихідці (переселенці) із м. Тисмениця». Вона вказує на людей, які започаткували село й проживали в ньому.

За народним переказом, село заснували втікачі зі спаленого татарами містечка Тисмениця, які сховалися від ворогів у густих непрохідних лісах, що проростами колись на теперішній його території[4][5].

Тисменичанці брали активну участь у визвольній війні 1648—1654 років[6].

У межах села виник хутір Буковина.

Населення

[ред. | ред. код]

За даними 1880 року, населення села становило 1815 осіб, з яких: 1699 греко-католиків, 41 римо-католик, 88 іудеїв, 11 представників інших віросповідань; За національністю: 1723 українці, 42 поляки, 74 німці. 24 мешканці проживали на маєтковій території[7].

За даними на 1 січня 1939 року, населення села становило 3070 осіб, серед яких: 2830 українців, 10 поляків, 20 польських колоністів, 130 латинників, 60 євреїв та 20 німців й інших[8].

За даними «Історії міст і сіл УРСР» (1962), населення села становило 2298 осіб[6].

Мова

[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису України 2001 року[9]
Мова Кількість Відсоток
українська 3064 99.77 %
російська 5 0.17 %
польська 1 0.03 %
інші/не вказали 1 0.03 %
Усього 3071 100 %

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Загинули у боротьбі за Україну

[ред. | ред. код]
  • Горбейчук Дмитро Васильович (1983—2022) — військовослужбовець Збройних сил України, учасник російсько-української війни (2014—2022). Загинув 19 грудня 2022 року в селі Яковлівка Донецької області.
  • Козак Володимир Петрович — військовослужбовець Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Загинув 22 квітня 2023 року під час проходження навчання, у нього не витримало серце[10].
  • Кучерак Василь Іванович — військовослужбовець Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Загинув 6 лютого 2023 року під час мінометного обстрілу поблизу м. Авдіївка[11].
  • Кушнірчук Володимир Миколайович — військовослужбовець Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Загинув 25 січня 2023 року біля села Білогорівка на Донеччині[12].
  • Лукач Любомир Васильович — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Загинув 22 жовтня 2022 року у бою на Донеччині[13].
  • Чуйко Степан Степанович (1998—2022) — сержант Національної гвардії України, учасник російсько-української війни. Загинув 4 березня 2022 року при обороні Маріуполя. На той час командир групи швидкого реагування.
  • Балагурак Гнат Мар'янович «Левко» (1917—1944) — чотовий УПА, загинув у 1944 році біля с-ща Богородчани.
  • Барбак Дмитро Васильович «Сур» (1925—1945) — вояк УПА, загинув у 1945 році, місце смерті невідоме.
  • Гаврильчук Дмитро Федорович «Липей» (1923—1946) — керівник кущової ОУН, загинув у 1946 році у Тисменичанах.
  • Гіушкар Василь «Гулак» (1912—1948) — заступник станичного ОУН с. Камінне, загинув 6 лютого 1948 року у Тисменичанах.
  • Дидичин Дмитро Васильович «Дмитро» (1930—1950) — стрілець боївки кущової ОУН, загинув 16 жовтня 1950 року у с. Крихівці.
  • Ілів Микола Дмитрович «Довбуш» (1922—1950) — станичний ОУН, загинув 5 березня 1950 року у Тисменичанах.
  • Кушнірчук Василь Онуфрійович «Зозуля» (1924—1948) — охоронець станичної ОУН, загинув 27 лютого 1948 року у Тисменичанах.
  • Пленюк Микола Іванович «Буковинець» (1923—1949) — український військовик, хорунжий УПА, командир сотні «Лебеді» куреня «Дзвони» зі складу ТВ-22 «Чорний ліс», провідник Лисецького районного проводу ОУН. Загинув 24 липня 1949 року в с. Нова Гута.
  • Римар Дмитро Миколайович «Ластівка» (1923—1950) — референт СБ Лисецького райпроводу ОУН, загинув 24 липня 1950 року у Тисменичанах.
  • Стефурак Микола Юрійович «Летун», «Бистрий», «Левко» (1923—1950) — референт СБ Надвірнянського надрайпроводу ОУН, загинув 19 березня 1950 року біля с. Зелена.
  • Фітковський Василь Михайлович (1924—1945) — вояк УПА, загинув у 1945 році у Тисменичанах.
  • Хімей Федір Васильович «Поважний» (1922—1947) — станичний ОУН, загинув 11 серпня 1947 року у Тисменичанах.

Джерело: «Реабілітовані історією»: книга друга[14].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ С. Баланюк (31 грудня 2024). Звіт старости Тисменичанського СО (PDF). Тисменичани. Процитовано 23 вересня 2025.
  2. ↑ weather.in.ua
  3. ↑ Івано-Франківська міська рада. Тисменичанський СО — староста. www.mvk.if.ua. Процитовано 23 вересня 2025.
  4. ↑ Габорак М. М. (2014). Назви населених пунктів Івано-Франківщини. Етимологічний словник-довідник (PDF). Івано‑Франківськ: Місто НВ. с. 328. Процитовано 13 вересня 2025.
  5. ↑ Габорак М. М. (2013). Топонімія Покуття та деяких прилеглих територій: етимологічний словник‑довідник (PDF). Івано‑Франківськ: Місто НВ. с. 795. Процитовано 13 вересня 2025.
  6. ↑ а б Історія міст і сіл Української РСР. Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим. 1962. Процитовано 23 вересня 2025.
  7. ↑ Tyśmieniczany // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 724. (пол.)
  8. ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 = Ethnic groups of the South-Western Ukraine (Halyčyna-Galicia) 1.1.1939: нац. статистика Галичини / Володимир Кубійович; vorwort G. Stadtmuller. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — С. 84. — ISBN 3-447-02376-7.
  9. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  10. ↑ У лікарні помер військовослужбовець Володимир Козак. 24 квітня 2023. Процитовано 23 вересня 2025.
  11. ↑ На війні загинув прикарпатець Василь Кучерак. galychyna.if.ua. 9 березня 2023. Процитовано 23 вересня 2025.
  12. ↑ Володимир Кушнірчук. memorial.ua. 23 січня 2023. Процитовано 23 вересня 2025.
  13. ↑ На війні загинув прикарпатець Любомир Лукач. galychyna.if.ua. 29 жовтня 2022. Процитовано 23 вересня 2025.
  14. ↑ Реабілітовано історією: Івано-Франківська область (PDF) (вид. Книга друга). Івано-Франківськ: Місто НВ. 2004. Процитовано 23 вересня 2025.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тисменичани&oldid=46257011