Лісіцин Василь Анатолійович
| Василь Лісіцин | |||
|---|---|---|---|
 Старший солдат | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
1 січня 1991 Скалівські Хутори | ||
| Смерть |
17 грудня 2019 (28 років) Мар'їнка | ||
| Громадянство |
 Україна | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 2018-2019 | ||
| Приналежність |
Україна | ||
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | ||
| Рід військ |
 Ракетні війська та артилерія | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
.svg){kind=small}
Васи́ль Анато́лійович Лісі́цин (1991—2019) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1991 року у селі Скалівські Хутори (Новоархангельський район, Кіровоградська область); виріс у прийомній родині.
24 квітня 2018-го призваний на військову службу, згодом підписав контракт. Старший солдат, водій-електрик, батарея безпілотних авіаційних комплексів дивізіону артилерійської розвідки 40-ї бригади. Відряджений до 28-ї бригади в зону боїв — на посаду механіка-водія механізованого відділення.
17 грудня 2019 року загинув в передвечірню пору поблизу міста Мар'їнка — від поранення у голову кулею снайпера. Того дня терористи здійснювали снайперський обстріл з напрямку Трудівських окупованого Донецька. Снайпер-терорист стріляв, прикриваючись маленькою дівчинкою, що гралася близько від його позиції — ворог знав, що українські військові не стрілятимуть туди, де може постраждати дитина.[2]
20 грудня 2019-го похований на Алеї Почесних воїнських поховань Рівнянського кладовища; в Кропивницькому оголосили День жалоби.[3].
Без Василя лишилася прийомна мама.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- Указом Президента України № 50/2020 від 11 лютого 2020 року, «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).[4].
- Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 17 грудня[5][6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ На Донеччині внаслідок ворожого обстрілу загинув боєць 28 омбр Василь Лісіцин. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 18 травня 2020.
- ↑ Ціною життя. Фото та історії героїв, що загинули в боях за Україну в грудні[недоступне посилання]
- ↑ У Кропивницькому попрощалися із загиблим у зоні ООС Василем Лісіциним. Архів оригіналу за 21 грудня 2019. Процитовано 18 травня 2020.
- ↑ Указ Президента України від 11 лютого року № 50/2020 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 17 грудня 2021.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 17 грудня на YouTube
Джерела[ред. | ред. код]
- Лісіцин Василь Анатолійович [Архівовано 26 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті
- Герої, яких забрала війна у квітні 2019-го. Згадаймо всіх поіменно [Архівовано 13 червня 2020 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Старші солдати (Україна)
- Народились 1 січня
- Народились 1991
- Померли 17 грудня
- Померли 2019
- Військовики 40-ї окремої артилерійської бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Нагороджені відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Новоархангельського району
- 40-ва окрема артилерійська бригада
- Померли в Мар'їнському районі
- Поховані в Кропивницькому