Мадярони

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Мадяро́ни — зневажлива назва закарпатської етнокультурної групи, як правило — духовенства та інтелігенції[1], яка має відверту угорську орієнтацію, відмовилася від власної мови, культури, релігії, сприяє мадяризації українського населення. Мадярони вважають українців Закарпаття окремою «русинською» нацією[2] й у 1918-1940-х роках відстоювали ідею приєднання Підкарпатської Русі до Угорщини. Діти мадяронів зазвичай вже вважали себе мадярами, а не українцями. Так, сини мадярона Івана Куртяка були виховані в угорському дусі, належали до мадярської шовіністичної молодіжної організації «Левенте» та вважали себе угорцями[3].

Історія

Термін «мадярони» та «мадяронство» виник у ХІХ — першій половині ХХ ст. в руському (українському) середовищі, означав національну зраду й використовувався для позначення змадяризованих русинів (українців).

Основним чинником виникнення мадяронів була мадяризація, яку проводила угорська влада. В Угорському королівстві були створені такі умови життя та психологічний клімат для національних меншин, які змушували останніх, часто наперекір особистим принципам та переконанням, адаптуватися до нових умов життя шляхом відречення від власної національної культури, мови, політичних, релігійних та інших поглядів. В угорському соціумі, якому притаманний високий рівень нетерпимості по відношенню до немадярських національностей, лише відмова від своєї народності, визнання себе мадяром та «патріотична» діяльність, як правило, давали можливість отримати освіту, зберегти чи зайняти високу посаду й просуватися по кар'єрній драбині, або просто мати засоби для існування[4][5]. Формуванню в українців комплексу меншовартості та переходу до мадяронів сприяла не лише шовіністична політика угорської влади, але й негативні риси менталітету та поведінка самих угорців, які на побутовому рівні у спілкуванні з українцями постійно намагалися показати свою вищість, підкреслити простакуватість, неосвіченість закарпатців, обзивали їх «дикунами-рушняками», «дурними русинами»[6], «смердючими рутенами», «свинями», а то й взагалі не вважали за людей[7]. Зверхнє ставлення мадярів було характерне не лише до українців, але й інших слов'янських народів, а також німців[8]. Відомий закарпатський будитель Олександр Духнович писав:

У них (мадярів) всі народи – бидло, скоти, тільки один мадяр був людиною», «хто не мадяр, той і не людина»[9].

Діти мадяронів як правило ставали також мадяронами. Так, сини Івана Куртяка навчалися у мадярській гімназії в Комарно (тепер Словаччина), були виховані в угорському дусі й належали до мадярської шовіністичної молодіжної організації «Левенте»[10]. Один із священиків у Лаборці, говорив: «Я русин тільки в церкві, а вийшовши із церкви – мадяр»[11].

У часи перших українських визвольних змагань мадярони проводили діяльність проти приєднання Закарпаття до Західноукраїнської Народної Республіки[12].

Під час Другої світової війни мадярони тісно співпрацювали з угорським урядом, нападали на січовиків[13], брали участь у катуваннях та розстрілах вояків «Карпатської Січі»[14].

Мадяронами також називають зденаціоналізованих словаків, які виступають за повернення до складу Угорщини принаймні східної частини Словаччини. Місцеві мадярони вважають себе окремим від словаків народом — слов'яками. Ще у ХІХ столітті слов'яцькі активісти працювали над кодифікацією гірських східно-словацьких діалектів в окрему літературну мову. Винахідники слов'яцтва зберігали лояльність до Будапешта і не підтримували панслов'янські захоплення інших словацьких діячів[15].

«Угро-руська народна рада»

9 листопада 1918 року в Ужгороді мадяронами було утворена «Угро-руська народна рада» (Рада рутенів Мадярії), на чолі з каноніком Мукачівської греко-католицької єпархії Симеоном Сабовим (1863—1929). Угро-руська народна рада прийняла «Меморандум», в якому заявила, що угро-руський народ приєднується до своєї батьківщини-Угорщини й виступає за недоторканість її території[16].

Основною мадяронською партією на Закарпатті був підтримуваний Угорщиною «Автономно-землеробський союз», заснований у 1924 році мадяроном Іваном Куртяком. В народі цю партію звали куртяківською, а її послідовників – куртяківцями. По смерті її засновника 1933 року керівництво партії перебрав редактор партійної газети «Русскій Вѣстникъ» — Андрій Бродій[17].

До мадяронів належали Олександр Бонкало, Антоній Годинка, Андрій Бродій, Олександр Ільницький, Іван Гарайда, Іван Куртяк, Степан Фенцик та інші.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Михайло Драгоманов. Австро-руські спомини. 1867-1877
  2. ↑ А. І. Чуткий. Становище українських земель під владою Чехословаччини
  3. ↑ Карпатська Україна — історія, якою маємо пишатися
  4. ↑ Шандор В. Закарпаття. Історично-правовий нарис від ІХ ст. до 1920 / Вікентій Шандор. – Нью-Йорк: Карпатський Союз, 1992. – С. 97
  5. ↑ ПетроСміян. Революційний та національно-визвольний рух на Закарпатті кінця ХІХ – початку XX ст. / П.К. Сміян. – Л.: Вид-во Львівського університету, 1968. – С. 67
  6. ↑ З угорської Руси // Буковина. – Чернівці. – 1895. – Ч. 2.
  7. ↑ Гнатюк В. Угроруська мізерія // Житє і слово. – Львів. – 1897. – Т. 6. Кн. 1. – С. 54.
  8. ↑ Лихутин М.Д. Записки о походh въ Венгрію въ 1849 году / М.Д. Ли- хутин. – Москва: Типографія А.И. Мамонтова и К, 1875. – С. 85-86(рос.)
  9. ↑ Загадковий Духнович. Олександр Гаврош
  10. ↑ Карпатська Україна — історія, якою маємо пишатися
  11. ↑ «Изъ Угорской Руси» // Слово. – Львів. – 1862. – Ч. 3.
  12. ↑ Як Закарпаття приєднували до ЗУНР
  13. ↑ Єфремов Сергій. Бої 14-15 березня 1939 року на Карпатській Україні
  14. ↑ Угорський терор в Карпатській Україні навесні 1939 року Меморіальний музей тоталітарних режимів «Територія Терору»
  15. ↑ «Народ слов'яки» або словацькі мадярони
  16. ↑ Гай-Нижник П., Яремчук В. На шляху до Української державності в Закарпатті // Збірник наукових праць НДІ українознавства. Київ, 2008. Т. ХХІІ. С. 300—319.
  17. ↑ Ковнер: Пам'ять антиукраїнського терору. ІV

Джерела

Посилання

  • Стратегія протидії угорському впливу. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 26 жовтня 2018. Процитовано 26 жовтня 2018.
  • Угорський вплив на Закарпатті. Частина 1. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 22 жовтня 2018. Процитовано 26 жовтня 2018.
  • «Народ слов’яки» або словацькі мадярони. http://likbez.org.ua/. Лікбез. Історичний фронт. 13 травня 2017. Процитовано 26 жовтня 2018.
  • Угорський терор в Карпатській Україні навесні 1939 року
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мадярони&oldid=23623325