Мадяризація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Мадяризація (від угор. magyar «угорець», «угорська мова») — перехід на угорську мову і засвоєння угорської культури неугорськими народами.

Термін «мадяризація» отримав найбільшу популярність в історіографії стосовно періоду 18671918, коли угорська верхівка розгорнула цілеспрямовану, амбітну та досить агресивну політику з асиміляції неугорських меншин на землях Угорського королівства. Головним об'єктом цієї політики були хорвати, з якими 1868 року було укладено угорсько-хорватську угоду про розподіл владних повноважень у Транслейтанії, але попри яке Будапешт протягом другої половини XIX століття намагався продовжувати в Хорватії політику мадяризації, а також словаки, трансільванські сакси, румуни, євреї, карпатські русини (українці), цигани, серби, з якими ніяких угод не укладали і ситуація яких була набагато гіршою порівняно з хорватами.

Політика мадяризації мала тимчасовий успіх, переважно в міській місцевості, але викликала масове невдоволення підкорених народів. Після розпаду Австро-Угорщини (і, зокрема, Угорського королівства — згідно з Тріанонським договором) на ряд незалежних держав угорські меншини в них стали об'єктом зворотної дискримінації.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]