Май Шевалль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Май Шевалль
швед. Maj Sjöwall
Maj Sjöwall 01.jpg
Май Шевалль у Бремені 2009 р.
Народилася 25 вересня 1935(1935-09-25) (85 років)
Стокгольм, Швеція
Померла 29 квітня 2020(2020-04-29)[1][2][3] (84 роки)
Ландскруна, лен Сконе, Швеція
Громадянство Швеція Швеція
Національність шведка
Діяльність письменниця, журналістка і перекладачка
Мова творів шведська
Роки активності від 1963 і досі
Напрямок реалізм
Жанр детективна проза
Magnum opus The Laughing Policemand і The Man on the Balconyd
Батько Will Sjöwalld
Премії Премія імени Едґара По, Велика жовта премія міста Каттоліка, «Золотий револьвер»

CMNS: Май Шевалль у Вікісховищі

Май Ше́валль, (швед. Maj Sjöwall; 25 вересня 1935, Стокгольм, Швеція — 29 квітня 2020, Ландскруна) — шведська письменниця, журналістка і перекладачка.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася в сім'ї Віллі та Марґіт Шеваллів. Май вивчала графіку та журналістику, була репортером і художнім редактором у кількох газетах та журналах. З 1954-го по 1959 р. працювала у видавництві О́лена і Окерлунда, з 1959-го по 1961 р. — у видавництві Вальстрема і Відстранда, а з 1961-го по 1963-й — в поліграфічному концерні «Ессельте».

1961-го Май Шевалль познайомилася з Пером Валее, таким самим завзятим марксистом, як і вона сама, а наступного року вийшла за нього заміж. Після народження двох синів (Тетса і Єнса) почали писати разом. Робили це, «вклавши дітей спати». Крім того, редагували літературний журнал «Періпео». Від 1963 р. аж до смерти чоловіка в 1975 році вони удвох створили цикл із десяти детективних повістей, переважно з життя поліції, в яких головним героєм виступав Мартін Бек, стокгольмський офіцер відділу вбивств. Автори висловлювали свої ліві політичні погляди, критикуючи шведську соціал-демократичну модель держави та суспільства. Книжки мали успіх, їх переклали багатьма мовами, екранізували для кіно та телебачення й озвучили як радіоспектаклі. У 1971 році Шведська академія детективу зробила честь подружжю, заснувавши літературну премію імени Мартіна Бека.

Овдовівши, Май Шевалль написала ще кілька детективів — загалом невдалих. Згодом спільно з голландцем Томасом Моссом вона видала роман «Жінка, схожа на Ґрету Ґарбо», а з німцем Юрґеном Альбертсом стала співавторкою двох творів його рідною мовою — «Гороховий суп спалахує» та «Останній курець». Упродовж багатьох років Май Шевалль здебільшого перекладає шведською мовою детективи зарубіжних письменників.

У кіносеріалі про Мартіна Бека Май Шевалль залучали до виконання епізодичних, так званих камеоролей. У фільмі «Стокгольмський марафон» вона стріляла з пістолета на старті бігунів, а в «Людині на балконі» зіграла роль учительки.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Roseanna (1965) — «Розанна» (разом із Пером Валее)
  • Mannen som gick upp i rök (1966) — «Людина, що канула в безвість» (разом із Пером Валее)
  • Mannen på balkongen (1967) — «Людина на балконі» (разом із Пером Валее)
  • Den skrattande polisen (1968) — «Поліцай-реготун» (разом із Пером Валее)
  • Brandbilen som försvann (1969) — «Зник пожежний автомобіль» (разом із Пером Валее)
  • Polis, polis, potatismos! (1970) — «Мент, мент, лягавий мент!» (разом із Пером Валее)
  • Den vedervärdige mannen från Säffle (1971) — «Мерзотник із Сеффле» (разом із Пером Валее)
  • Det slutna rummet (1972) — «Замкнена кімната» (разом із Пером Валее)
  • Polismördaren (1974) — «Убивця поліцаїв» (разом із Пером Валее)
  • Terroristerna (1975) — «Терористи» (разом із Пером Валее)
  • Kvinnan som liknade Greta Garbo (1990) — «Жінка, схожа на Ґрету Ґарбо» (разом із Томасом Россом)
  • Erbsensuppe flambiert (2003) — «Гороховий суп спалахує» (разом із Юрґеном Альбертсом)
  • Sista resan och andra berättelser (2007) — «Остання подорож і інші оповідання» (з використанням матеріалів Пера Валее)
  • Der letzte Raucher (2009) — «Останній курець» (разом із Юрґеном Альбертсом)

Переклади[ред. | ред. код]

  • Gordon Parks: «Kunskapens träd» (The learning tree) (разом із Пером Валее) (Lindqvist, 1965)
  • Noel Behn: «Brevet till Kreml» (The Kremlin letter) (разом із Пером Валее) (Norstedt, 1967)
  • Ed McBain: «Hämnden» (Killer's payoff) (разом із Пером Валее) (PAN/Norstedt, 1968)
  • Poul Ørum: «Bara sanningen» (Kun sandheden) (Gidlund, 1976)
  • Harry Mark Petrakis: «Hämndens dagar» (Days of vengeance) (Bra böcker, 1985)
  • T. Jefferson Parker: «Lögnare skall brinna» (Laguna heat) (разом із Оке Шеваллем) (Norstedt, 1987)
  • Robert B. Parker: «Kidnapparna» (God save the child) (разом із Оке Шеваллем) (Hammarström & Åberg, 1988)
  • Anne Holt: «Saliga äro de som törsta …» (Salige er de som tørster) (Norstedt, 1995)
  • Olav Hergel: «Flyktingen» (Flygtningen) (Piratförlaget, 2006)
  • Gretelise Holm: «Ministermordet» (Nedtælling til mord) (Piratförlaget, 2008)
  • Anne Holt: «Frukta inte» (Pengemannen) (разом із Марґаретою Єрнебранд) (Piratförlaget, 2010)

Українські переклади[ред. | ред. код]

Екранізовані твори[ред. | ред. код]

  • DEN SKRATTANDE POLISEN — The Laughing Policeman, 1973, режисер Стюарт Розенберґ (Stuart Rosenberg)
  • DEN VEDERVÄRDIGE MANNEN FRÅN SÄFFLE — The Abominable Man, 1976, режисер Бу Відерберг (Bo Widerberg)
  • MANNEN SOM GICK UPP I RÖK — The Man Who Went Up in Smoke, 1980, режисер Петер Бачо (Péter Bacsó)
  • ROSEANNA — Roseanna, 1993, режисер Данієль Альфредсон (Daniel Alfredson)
  • MANNEN PÅ BALKONGEN — The Man on the Balcony, 1993, режисер Данієль Альфредсон (Daniel Alfredson)
  • BRANDBILEN SOM FÖRSVANN — The Fire Engine That Disappeared, 1993, режисер Гайо Ґіс (Hajo Gies)
  • POLIS, POLIS, POTATISMOS! — Murder at the Savoy, 1993, режисер Пелле Берглунд (Pelle Berglund)
  • DET SLUTNA RUMMET — The Locked Room, 1993, режисер Якоб Бейл (Jacob Bijl)
  • POLISMÖRDAREN — Cop Killer, 1994, режисер Пітер Кеґлевіц (Peter Keglevic)
  • TERRORISTERNA — Stockholm Marathon, 1994, режисер Пітер Кеґлевіц (Peter Keglevic)

Серіал «Beck»

  • Lockpojken — «Хлопчик-приманка» (27 червня 1997)
  • Spår i mörker — «Слід у пітьмі» (31 жовтня 1997)
  • Mannen med ikonerna — «Чоловік з іконами» (17 грудня 1997)
  • Vita nätter — «Білі ночі» (27 лютого 1998)
  • Öga för öga — «Око за око» (27 березня 1998)
  • Pensionat Pärlan — "Пенсіонат «Перлина» (8 квітня 1998)
  • Monstret — «Чудовисько» (20 травня 1998)
  • Moneyman — «Товстосум» (3 червня 1998)
  • Hämndens pris — «Ціна помсти» (27 червня 2001)
  • Mannen utan ansikte — «Людина без обличчя» (7 листопада 2001)
  • Kartellen — «Блок» (12 грудня 2001)
  • Sista vittnet — «Останній свідок» (4 січня 2002)
  • Enslingen — «Відлюдько» (16 січня 2002)
  • Okänd avsändare — «Невідомий адресант» (13 лютого 2002)
  • Annonsmannen — «Оповісник» (20 березня 2002)
  • Pojken i glaskulan — «Хлопчина у скляній кулі» (10 квітня 2002)
  • Skarpt läge — «Сутуга» (28 червня 2006)
  • Flickan i jordkällaren — «Дівчина в погребі» (12 листопада 2006)
  • Gamen — «Гриф» (19 листопада 2006)
  • Advokaten — «Адвокат» (26 листопада 2006)
  • Den svaga länken — «Слабка ланка» (23 березня 2007)
  • Den japanska shungamålningen — «Японське співоче мальовидло» (6 червня 2007)
  • Det tysta skriket — «Мовчазний крик» (19 вересня 2007)
  • I Guds namn — «Во ім'я Бога» (10 жовтня 2007)
  • I stormens öga — «Посеред бурі» (26 серпня 2009)
  • Levande begravd — «Живцем похований» (27 грудня 2009)

Нагороди й відзнаки[ред. | ред. код]

  • Премія імени Едґара По (від американської організації авторів кримінальних романів) — 1971 (за «Поліцая-реготуна»)
  • Велика жовта премія міста Каттоліка (італійська) — 1973 (за «Поліцая-реготуна»)
  • У 1987 роман «Розанна» ввели у список «100 найкращих книжок кримінального і детективного жанру» («100 Best Crime & Mystery Books») Генрі Кітінґа
  • У 1995 «Поліцай-реготун» посів друге місце в категорії «романів, у яких реалістично зображено роботу поліції» із списку «100 найкращих романів кримінального жанру» асоціації «Детективні письменники Америки» (Mystery Writers of America)
  • Норвезька літературна премія «Золотий револьвер» — 2006
  • У 2008 редакція газеты «TimesOnLine» поставила Май Шевалль і Пера Валее на 15-те місце в переліку найвидатніших письменників-детективів усіх часів, назвавши цю подружню пару «матір'ю й батьком північного кримінального роману»
  • Велика премія Яна Мюрдаля — 2013

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]