Пер Вальо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пер Вальо
швед. Per Wahlöö
Per Wahloo.jpg
Ім'я при народженні Пер Фредрік Вальо
Псевдо Peter Wahloo
Народився 05 серпня 1926
Теле, Швеція
Помер 22 червня 1975
Мальме, Швеція
·злоякісна пухлина
Поховання Sankt Pauli mellersta kyrkogårdd[1]
Громадянство Швеція Швеція
Національність Швед
Діяльність прозаїк
Мова творів шведська
Роки активності 19591975
Напрямок детективна проза, наукова фантастика
Жанр детектив
Magnum opus Мартін Бек
Батько Waldemar Wahlööd
У шлюбі з Inger Wahlööd і Май Шевалль[2]
Премії Літературна премія від газети «Свенска даґбладет», Премія Едгара Алана По, Велика жовта премія міста Каттоліка

Пер Фре́дрік Вальо[3], або Пер Фре́дрік Вале́[4] (швед. Per Wahlöö; 5 серпня 1926(19260805), Теле, лен Галланд, Швеція — 22 червня 1975, Мальме, Швеція) — шведський прозаїк, журналіст і перекладач.

Біографічні дані[ред. | ред. код]

Пер Фредрік народився в сім'ї Вальдемара і Карін (дівоче прізвище Свенссон) Вальо. Закінчивши 1946 року Лундський університет, працював для різних часописів як журналіст у галузі кримінальних та соціальних проблем. У 1950-х роках Вальо провадив активну політичну діяльність, і 1957 року його депортували з франкістської Іспанії. Перш ніж у 1959 році стати професійним літератором, він написав ряд теле- і радіоп'єс, був відповідальним редактором кількох журналів.

1961-го Пер Фредрік познайомився з Май Шевалль, коли вони працювали для видань, що друкувались у тому самому видавництві. Був тоді одружений із Інґер Вальо, а Май жила одинокою, маючи дочку. Зійшовшись у поглядах на життя, наступного року Пер і Май почали жити разом. Удвох редагували літературний журнал «Періпео», а після народження синів Тетса та Єнса стали співавторами. Кожне з двох батьків писало олівцем свій наперед визначений уривок твору, а відтак кожне друкувало на машинці цей уривок (не свій), а отже, водночас і редагувало. У такий спосіб від (1963-го до 1975 року постав цикл із десяти детективних повістей — переважно з життя поліції, у яких головним героєм був Мартін Бек, стокгольмський офіцер відділу вбивств. Вважаючи сьогоденним ідеалом суспільно-політичний лад у НДР, подружжя по-художньому відображало свою марксистську платформу, критикувало шведську соціал-демократичну модель держави та суспільства. Книжки мали успіх, їх переклали багатьма мовами, екранізували для кіно та телебачення й озвучили як радіоспектаклі. У 1971 році Шведська академія детективу зробила честь Май Шевалль і Перу Вальо, заснувавши літературну премію імені Мартіна Бека.

Плідну співпрацю перервала смерть Пера Вальо, яку спричинила тяжка хвороба підшлункової залози.

Творчість[ред. | ред. код]

Ранні твори Пера Вальо відзначаються лівою радикальністю та гострою драматичністю. Як і в дебютній «Божій козі» (1959), у них ідеться про соціальну несправедливість. До науково-фантастичних трилерів належать «Убивство на 31-му поверсі» (про Німеччину в майбутньому) і «Сталевий стрибок» (про смертельну чуму у Швеції). Герой обох творів — головний інспектор Єнсен. «Вантажівка» (1962), «Завдання» (1963), «Генерали» (1965) — це твори, що відображають думку Вальо про диктатуру чи то в Іспанії, чи то десь у Латинській Америці, чи то у вигаданій країні.

Розпочавши спільну працю, подружжя, зі слів Пера Вальо, поставило за мету «використовувати кримінальні романи як скальпель, що розпанахує черево ідеологічно пауперизованого суспільства й сумнівного в моральному плані так званої заможної держави буржуазного кшталту».

Перші написані спільно три твори — «Розанна» (історія зґвалтованої і вбитої у Швеції американської дівчини), «Людина, що канула в безвість» і «Людина на балконі» — позначені доброю орієнтацією в поліційній рутині. У них з'являються головні постаті циклу — солідний, методичний, невдаха в подружньому житті Мартін Бек, колишній парашутист Леннарт Колльберг, що ненавидить насилля й відмовляється носити зброю, відлюдькуватий Ґунвальд Ларссон, Ейнар Ренн — виходець із північношведської провінції, і два рядові поліцаї — Крістіанссон та Квант, неодмінна комічна пара. Бек має себе за «впертого й логічного, цілковито спокійного». Він живе в тісному помешканні з жінкою Інґою та двома дітьми. У наступних книжках Мартін має роман із поблажливою Реєю Нільсен.

У «Поліцаї-реготуні» йдеться про розслідування вбивства восьми пасажирів стокгольмського автобуса. Наприкінці «Замкненої кімнати» Шевалль і Вальо виявляють свою симпатію до грабіжника банків, але засуджують сексуальне насильство. У «Вбивці поліцаїв» Леннарт Кольберг, будучи соціалістом, відмовляється від дальшої служби, а остання книжка — «Терористи» — пройнята гірким розчаруванням авторів (передусім на той час уже смертельно хворого Пера) у можливостях розвитку так званого ситого буржуазного суспільства. За своє трагічно коротке життя Пер Вальо встиг ще написати працю про поліційні методи у Швеції, США, СРСР та Великій Британії й перекласти шведською детективні романи Евана Гантера й політичний трилер Ноела Бена про кремлівські оборудки.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Himmelsgeten (1959, nyutgåvan 1967 med titeln Hövdingen) — «Божа коза» (видання 1967 р. має назву «Отаман»)
  • Vinden och regnet (1961) — «Вітер і дощ»
  • Lastbilen (1962) — «Вантажівка»
  • Uppdraget (1963) — «Завдання»
  • Det växer inga rosor på Odenplan (1964) — «На Уденплані не ростуть троянди»
  • Mord på 31:a våningen (1964) — «Убивство на 31-му поверсі»
  • Generalerna (1965) — «Генерали»
  • Roseanna (1965) — «Розанна» (разом із Май Шевалль)
  • Mannen som gick upp i rök (1966) — «Людина, що канула в безвість» (разом із Май Шевалль)
  • Mannen på balkongen (1967) — «Людина на балконі» (разом із Май Шевалль)
  • Den skrattande polisen (1968) — «Поліцай-реготун» (разом із Май Шевалль)
  • Stålsprånget 1968 — «Сталевий стрибок»
  • Brandbilen som försvann (1969) — «Зник пожежний автомобіль» (разом із Май Шевалль)
  • Polis, polis, potatismos! (1970) — «Мент, мент, лягавий мент!» (разом із Май Шевалль)
  • Den vedervärdige mannen från Säffle (1971) — «Мерзотник із Сеффле» (разом із Май Шевалль)
  • Det slutna rummet (1972) — «Замкнена кімната» (разом із Май Шевалль)
  • Polismördaren (1974) — «Убивця поліцаїв» (разом із Май Шевалль)
  • Terroristerna (1975) — «Терористи» (разом із Май Шевалль)

Сценарії фільмів[ред. | ред. код]

  • Flygplan saknas (1965) — «Бракує літака»
  • Morianerna (1965) — «Маври»
  • Nattmara (1965) — «Нічний кошмар»
  • Mördaren — en helt vanlig person (1967) — «Убивця — цілком звичайна особа»
  • Mannen i skuggan (1978) — «Людина в тіні»

Українські переклади[ред. | ред. код]

Екранізовані твори[ред. | ред. код]

Пер Вальо[ред. | ред. код]

  • UPPDRAGET — The Assignment, 1977, режисер Матс Арен (Mats Arehn)
  • POLIS, POLIS, POTATISMOS! — Незаконченный ужин, 1979, режисер Яніс Стрейч (Jānis Streičs)
  • MORD PÅ 31:A VÅNINGEN — Гибель 31 отдела, 1980, режисер Пеетер Урбла (Peeter Urbla)
  • MORD PÅ 31:A VÅNINGEN — Kamikaze, 1989, режисер Вольф Ґремм (Wolf Gremm)

Пер Вальо і Май Шевалль[ред. | ред. код]

  • DEN SKRATTANDE POLISEN — The Laughing Policeman, 1973, режисер Стюарт Розенберґ (Stuart Rosenberg)
  • DEN VEDERVÄRDIGE MANNEN FRÅN SÄFFLE — The Abominable Man, 1976, режисер Бу Відерберг (Bo Widerberg)
  • MANNEN SOM GICK UPP I RÖK — The Man Who Went Up in Smoke, 1980, режисер Петер Бачо (Péter Bacsó)
  • ROSEANNA — Roseanna, 1993, режисер Данієль Альфредсон (Daniel Alfredson)
  • MANNEN PÅ BALKONGEN — The Man on the Balcony, 1993, режисер Данієль Альфредсон (Daniel Alfredson)
  • BRANDBILEN SOM FÖRSVANN — The Fire Engine That Disappeared, 1993, режисер Гайо Ґіс (Hajo Gies)
  • POLIS, POLIS, POTATISMOS! — Murder at the Savoy, 1993, режисер Пелле Берглунд (Pelle Berglund)
  • DET SLUTNA RUMMET — The Locked Room, 1993, режисер Якоб Бейл (Jacob Bijl)
  • POLISMÖRDAREN — Cop Killer, 1994, режисер Пітер Кеґлевіц (Peter Keglevic)
  • TERRORISTERNA — Stockholm Marathon, 1994, режисер Пітер Кеґлевіц (Peter Keglevic)

Серіал «Beck»

  • Lockpojken — «Хлопчик-приманка» (27 червня 1997)
  • Spår i mörker — «Слід у пітьмі» (31 жовтня 1997)
  • Mannen med ikonerna — «Чоловік з іконами» (17 грудня 1997)
  • Vita nätter — «Білі ночі» (27 лютого 1998)
  • Öga för öga — «Око за око» (27 березня 1998)
  • Pensionat Pärlan — "Пенсіонат «Перлина» (8 квітня 1998)
  • Monstret — «Чудовисько» (20 травня 1998)
  • Moneyman — «Товстосум» (3 червня 1998)
  • Hämndens pris — «Ціна помсти» (27 червня 2001)
  • Mannen utan ansikte — «Людина без обличчя» (7 листопада 2001)
  • Kartellen — «Блок» (12 грудня 2001)
  • Sista vittnet — «Останній свідок» (4 січня 2002)
  • Enslingen — «Відлюдько» (16 січня 2002)
  • Okänd avsändare — «Невідомий адресант» (13 лютого 2002)
  • Annonsmannen — «Оповісник» (20 березня 2002)
  • Pojken i glaskulan — «Хлопчина у скляній кулі» (10 квітня 2002)
  • Skarpt läge — «Сутуга» (28 червня 2006)
  • Flickan i jordkällaren — «Дівчина в льосі» (12 листопада 2006)
  • Gamen — «Гриф» (19 листопада 2006)
  • Advokaten — «Адвокат» (26 листопада 2006)
  • Den svaga länken — «Слабка ланка» (23 березня 2007)
  • Den japanska shungamålningen — «Японське співоче мальовидло» (6 червня 2007)
  • Det tysta skriket — «Мовчазний крик» (19 вересня 2007)
  • I Guds namn — «Во ім'я Бога» (10 жовтня 2007)
  • I stormens öga — «Посеред бурі» (26 серпня 2009)
  • Levande begravd — «Живцем похований» (27 грудня 2009)

Нагороди й відзнаки[ред. | ред. код]

  • Літературна премія від газети «Свенска даґбладет» — 1965
  • Премія Едгара Алана По (від американської організації авторів кримінальних романів) — 1971 (за «Поліцая-реготуна»)
  • Велика жовта премія міста Каттоліка (італійська) — 1973 (за «Поліцая-реготуна»)
  • У 1987 роман «Розанна» ввели у список «100 найкращих книжок кримінального і детективного жанру» («100 Best Crime & Mystery Books») Генрі Кітінга
  • У 1995 «Поліцай-реготун» посів друге місце в категорії «романів, у яких реалістично зображено роботу поліції» із списку «100 найкращих романів кримінального жанру» асоціації «Детективні письменники Америки» (Mystery Writers of America)
  • У 2008 редакція газеты «TimesOnLine» поставила Май Шевалль і Пера Вальо на 15-те місце в переліку найвидатніших письменників-детективів усіх часів, назвавши цю подружню пару «матір'ю й батьком північного кримінального роману»

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]