Манастирський Антін Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 6 грудня 2012, заснована на цій версії.
Монастирський Антон Іванович
Файл:Manastyrsky Antin Autoportrait 1919.jpg
Автопортрет
Народився2 листопада 1878
с. Завалів (зараз Підгаєцького району Тернопільської області)
Помер15 травня 1969
Львів, УРСР
ПохованняЛичаківський цвинтар[1]
Країна Австро-Угорщина
 Польська Республіка
 СРСР
Місце проживанняЛьвів
Діяльністьхудожник
Alma materКраківська академія мистецтв
Жанрпортрет
Брати, сестриМанастирський Витовт Іванович
ДітиМанастирський Вітольд Антонович
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора

Анті́н Іва́нович Манасти́рський (*2 листопада 1878, Завалів, Підгаєцького району Тернопільської області — †15 травня 1969, Львів) — український художник, живописець і графік.

Біографія

Антін Манастирський народився 2 листопада 1878 року в селі Завалів, нині Підгаєцького району Тернопільської області в сім'ї поштового урядовця.

З дитинства виховувався у атмосфері духовності та любові до рідного краю. Особливе значення для маленького Антіна мала народна пісня, яка запала в серце майбутнього художника. Довгі роки життя пісня супроводжувала і надихала митця творити.

Освіту добував у школі Станіславова, Львівській художньо-промисловій школі, а згодом навчався у Краківській академії красних мистецтв.

У 1900 році «Товариство для розвою руської штуки», членом якого був Антон Манастирський, виставляє його перші живописні твори. З того часу в Антіна Івановича і розпочалося активне творче життя. Він малює цілу галерею високодуховних творів — пейзажі, тогочасну злободенну дійсність, картини з історії народу, сатиру тощо.

Жив і працював Антін Манастирський у Львові.

Помер А. Манастирський 15 травня 1969 року у Львові. Похований у родинному гробівці на Личаківському цвинтарі, поле № 5.[2] 1978 року на будинку на вулиці Кармелюка, 9 у Львові, де у 1941–1969 роках проживав Антін Манастирський, встановлено меморіальну таблицю авторства скульптора Еммануїла Миська.[3] Ім'ям художника названо вулицю у Тернополі.

Творчість

Пам'ятна таблиця на фасаді будинку № 9 на вулиці Кармелюка у Львові, де проживав Антін Манастирський.

Поєднання народнопісенної творчості з майстерністю пензля дало неповторні роботи. Сам художник писав: «Все життя я мріяв, щоб думи мої, які я втілював у своїх картинах, були близькі і зрозумілі народові». У своїх поетичних картинах за мотивами народних пісень Антін Іванович виявив себе талановитим художником.

Пісня та поезія були невичерпним джерелом натхнення Антіна Манастирського, про що свідчать численні твори, позначені виразним впливом народного мелосу. У творчій спадщині художника є ряд картин, безпосередньо пов'язаних з народною пісенністю. Вони мають назви, взяті з рядків народних пісень. Це такі полотна як «Ой під гаєм, гаєм», «Ой одна, я одна», «Ой там, під горою», «Засвіт встали козаченьки», «Ой ходила дівчина бережком» тотожні з українськими піснями. Використання народнопісенних мотивів у художній творчості визначає індивідуальну манеру мистецького мислення А. Манастирського. У згаданих композиціях виражені витончена пластичність, художній ритм, поетичність, які в мистецтві створюються не копіюванням пісенно-поетичних образів, а перетворенням їх у нову художню цілісність.

Файл:Kozak.gif
Запорожець

До найкращих творів у портретному жанрі слід віднести полотна «Портрет матері», «Портрет тестя», «Портрет Т. Г. Шевченка», «Автопортрет», «Запорожець», «Паламар», «Дідусь із Смерекова».

Велику популярність мали і його твори «На водопої», «На могилі», «Ой під гаєм, гаєм», «Прощавайте, товариші», «Вчора і сьогодні», «Розвідники» та багато інших.

З великим трепетом художник ілюстрував численні книжки, зокрема «Милу книжечку» (1925 р.) Іванни Блажкевич.

Значний доробок Манастирського, але є у нього і роботи присвячені духовному мистецтву. У національному заповіднику Давній Галич є відреставрована Успенська церква, іконостас якої виконаний Манастирським. Також, він виконав ікони іконостасу у с. Літятин на Бережанщині (1939)[джерело?].

Понад дві тисячі робіт у спадщині цього митця. Сьогодні вони зберігаються у музеях Львова, Києва, Полтави, Дніпропетровська, Миколаєва, у приватних колекціях. Діяльність Антона Івановича Манастирського була високо оцінена, у 1953 році йому присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв УРСР, а в 1957 році — народного художника України.

Примітки

Шаблон:Портал мистецтво

  1. ↑ Криса Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 157. — ISBN 978-966-8955-00-6
  2. ↑ Криса Л., Фіголь Р. Торосевич Теодор // Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 163. — ISBN 966-8955-00-5..
  3. ↑ Львів. Туристичний путівник. — Львів : Центр Європи, 2004. — С. 355. — ISBN 966-7022-09-9.

Література

  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 6, К., 1981, стор. 342
  • Островський Г. Антон Іванович Манастирський., К., 1958 (укр.)
  • Антон Манастирський., К., 1980 (фотоальбом) (укр.)
  • Манастирський А. І. По Франковій дорозі. (Спогади художника про зустріч з письменником) // Живі традиції., К., 1985, стор. 112—113 (укр.)
  • Антін Манастирський (1878 — 1969) — укр. живописець, народн. художник України //Лупій Г. Львівський історико-культурний музей-заповідник «Личаківський цвинтар»: Путівник. — Львів, 1996, стор. 267 (укр.)
  • Батіг М. Волошки в житі: До 100-річчя від дня народження А. Манастирського // Жовтень. — 1988. — № 10, стор. 129 — 130 (укр.)
  • Герета І. Художники Тернопільщини кінця ХІХ — ХХ ст.: Антін Манастирський // Тернопіль. −1994. — № 2 — 3, стор. С. 4 — 5 (укр.)
  • Гриб А. Славним землякам [Виставка до 110-річчя А. І. Манастирського і М. І. Паращука] // Вільне життя. — 1988, 31 груд.
  • Молчанова Л. Утверджуючи красу життя: (Творчість А. Манастирського) // Образотворче мистецтво., 1988. — № 5, стор. 14-16.
  • Мистецтво живопису на західноукраїнських землях (Творчість художника А. Манастирського) // Жаборюк А. А. Український живопис останньої третини XIX ст. — поч. XX ст., К., 1990. стор. 268 — 276.
  • Натхненний співак Карпат: До 120-річчя від дня народження Антіта Манастирського // Календар знаменних і пам'ятних дат’ 98, К., 1998. IV кв., стор. 20-26
  • Рубан В. Український портретний живопис другої половини XIX — початку XX ст., К.: «Наукова думка» 1986
  • Теліщук Г. Я мріяв, щоб думи мої були близькі народові //Свобода, 1998, 12 груд. (Славетні імена)
  • Савак Б. Щедра палітра земляка: (До 110-річчя від дня народження А. І. Манастирського) //Вільне життя. — 1988. — 2 лист.
  • Манастирські — укр. живописці: Батько і син. Антін Іванович М. (02. 11. 1878 — 15. 05. 1969) //Митці України: Енциклопед. довідник. — К., 1992. — С. 385.
  • Манастирський В. Благословляв красу України: У Львові відкрито художньо-меморіальний музей Антіна Манастирського //За вільну Україну. — 1991. — 13 квіт.
  • Сивобородько М. Вшанували пам'ять земляка: (У Бережан. краєзнав. музеї відбувся літ.-мистецький вечір, присвяч. 110-й річниці А. Манастирського) //Вільне життя. — 1989. — 12 берез.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Манастирський_Антін_Іванович&oldid=11108868