Маргарита Лейонгувуд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маргарита Лейонгувуд
Margareta Leijonhufvud.jpg
Народилася 1 січня 1516(1516-01-01)[1]
Gräfsnäsd, Вестерйотланд, лен Вестра Йоталанд, Швеція, Кальмарська унія
Померла 25 серпня 1551(1551-08-25)[2] (35 років)
Tynnelsö Castled, комуна Стренгнес, лен Седерманланд, Швеція[2]
·пневмонія
Поховання Кафедральний собор Уппсали[2]
Громадянство
(підданство)
Flag of Sweden.svg Швеція
Титул консорт-королева
Рід Ваза
Батько Erik Abrahamssond[2]
Мати Ebba Eriksdotter Vasad[2]
Брати, сестри  • Martha Leijonhufvudd, Sten Eriksson Leijonhufvudd і Abraham Eriksson Leijonhufvudd
У шлюбі з Густав I Ваза[2][3]
Діти Юган III[2], Catherine Vasad[2], Princess Cecilia of Swedend[2], Magnus, Duke of Östergötlandd[2], Princess Anna Maria of Swedend[2], Princess Sophia of Swedend[2], Єлизавета Шведська[2] і Карл IX Ваза[2][3]
COA family sv Leijonhufvud.svg

Маргарита Лейонгувуд (1 січня 1516 - 26 серпня 1551) — королева-консорт Швеції з 1536 по 1551 рік, друга дружина короля Швеції Густава I.

Біографія[ред. | ред. код]

Еффігія королеви Маргарити Лейонгувуд.
Надгробки Маргарити, Густава і його першої дружини Катерини (на віддалі) в Кафедральному соборі Уппсали .

Заміжжя[ред. | ред. код]

Маргарита Лейонгувуд була членом однієї з найвпливовіших і знатних родин Швеції. Вона була дочкою Еріка Абрагамссона Лейонгувуда, страченого в кривавій лазні Стокгольму, і Ебби Еріксдоттер Вази, родички короля. Вона була заручена зі Сванте Нільсоном, коли король вирішив одружитися з нею після смерті своєї першої дружини Катерини Саксен-Лауенбурзької. Її сім'я розірвала заручини заради шлюбу дочки з королем; її наречений одружився з її сестрою Марті Лейонгувуд.

В історії збереглися обставини заручин її сестри зі Сванте. Король побачив свою молоду королеву і її колишнього нареченого Сванте Нільсона разом наодинці, причому молодий чоловік стояв на колінах перед королевою. Король в люті запитав: «Що тут відбувається?!», на що королева Маргарита швидко відповіла: «Мій лорд Стуре просить у мене руки моєї сестри!», на що король так само швидко відповів: «Дозволяю!», таким чином, Сванте Нільсон спішно одружився з сестрою королеви Марті Лейонгувуд. По всій видимості королева Маргарита і Сванте Нільсон більше ніколи не робили нічого, що можна було б вважати неналежним.

У перші роки їхнього шлюбу мати Маргарити, Ебба, грала домінуючу роль в королівському дворі, що навіть король не наважився протистояти своїй свекрусі; однак її вплив не поширювався на політику.

Королева Швеції[ред. | ред. код]

Маргарита описувалася розумною і красивою жінкою. Шлюб вважався щасливим і немає свідчень, що король був їй невірний. Королеві Маргариті приписують значний вплив на монарха. Її вплив був належним для королеви-консорта - вона говорила з королем від імені інших людей. Вона була дуже активна в цьому відношенні і часто успішна, що визнав сам Густав, коли скоротив термін ув'язнення на її прохання[4]. Однак вона не використовувала свій вплив для досягнення будь-яких особистих цілей і не чинила на нього тиску більше, ніж це традиційно дозволялося для жінки її положення. Її поведінка контрастувала з поведінкою королеви Гунілли Юханссдоттер, яка втручалася в політику. Маргарита не вважалася політично активною[4].

Маргарита мала здатність контролювати темперамент монарха і діяла на нього заспокійливо. Їй вдавалося пом'якшувати покарання, що призначав чоловік, радила йому проявити милосердя і поблажливість - все це зробило її популярною в народі[5]. Вона робила пожертви абатству Вадстена, наслідуючи приклад матері, яка була благодійниця Вретського абатства[6]. Маргарита часто користувалася послугами знахарки, селянської дружини Бригіти Андерсдоттер, яку високо цінувала за її вміння. Вона часто її наймала для догляду за своєю сестрою Мартою та їхніми дітьми. Королева Маргарита присвятила своє життя домашнім обов'язкам і сімейному життю. Вона залишалася католичкою все своє життя, і їй було боляче робити одяг і штори з тканин, які король конфіскував у католицьких монастирів.

Монарх довіряв Маргариті. Він доручав їй наглядати за губернаторами королівських маєтків, судовими приставами або феодалами, щоб запобігти зловживання владою, яке могло привести до політичних хвилювань. У 1543 році він попросив її надіслати шпигунів в Седерманланд, щоб з'ясувати, чи правдиві чутки про повстання, що там планувалося[4]. На початку 1540-х років він доручив губернаторам королівських замків зберігати їх для неї від її імені, поки його син не досягне повноліття; це була обережність на випадок, якщо він помре, поки його спадкоємець був ще дитиною. У своєму наказі про спадкування 1544 року він заявив, що якщо він помре, коли його наступник буде ще неповнолітнім, Маргарита повинна стати регентом і правити разом з радою, що складається з дворян[4].

Смерть[ред. | ред. код]

Постійні вагітності Маргарити підірвали її здоров'я[5]. В серпні 1551 року вона і її діти здійснили прогулянку на човні по Меларену між Гріпсгольмом и Вестеросом, а після повернення до замку вона захворіла на пневмонію. Згідно з літописем Егідія Гірса, Маргарита на смертному ложі подякувала чоловіку за те, що він зробив її королевою, пошкодувала, що була цього не варта, і попросила своїх дітей не сваритися. Коли вона померла, король гірко її оплакував. Вважається, що після її смерті сталося сонячне затемнення[7].

Діти[ред. | ред. код]

У Маргарити Лейонгувуд і Густава Вази було десять дітей: п'ятеро синів і п'ятеро дочок. Двоє синів померли в дитинстві, а ще двоє стали королями Швеції.

  1. Юган III (1537-1592), герцог Фінляндії, король Швеції (1567-1592)
  2. Катаріна (1539-1610), дружина Едцарда II, графа Східної Фрісландії
  3. Сесілія (1540-1627), дружина Крістофа II, маркграфа Баден-Родемагерна
  4. Магнус (1542-1595), герцог Вестанстона (західна частина Естергетланду) і граф Даль (Дальсланд), психічно хворий
  5. Карл (1 544)
  6. Анна (1545-1610), дружина Георга Йоганна I, графа фон Фельденц
  7. Стен (1546-1547)
  8. Софія (1547-1611), дружина Магнуса II, герцога Саксен-Лауенбурга, який був племінником Катерини Саксен-Лауенбургської
  9. Єлизавета (1549-1597), дружина Крістофа, герцога Мекленбурзького
  10. Карл IX (1550-1611), герцог Седерманланду, Нерке, Вермланда і північного Вестерйотланду, регент Швеції (1599-1604), король Швеції (1604-1611)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Find a Grave — 1995.
  2. а б в г д е ж и к л м н п р Dahlbäck G. Margareta — С. 139.
  3. а б Kindred Britain
  4. а б в г Karin Tegenborg Falkdalen (2010). Vasadöttrarna (The Vasa Daughters). Falun: Historiska Media. ISBN 978-91-85873-87-6 (In Swedish)
  5. а б Wilhelmina Stålberg, P. G. Berg : Anteckningar om svenska qvinnor (Notes of Swedish women) (in Swedish)
  6. Carl Silfverstolpe: Vadstena klosters uppbörds- och utgiftsbok (The account-book of Vadstena Abbey) (Swedish)
  7. Söderberg, Bengt G. (1968). Slott och herresäten i Sverige. Södermanland. Första bandet. (Swedish). Malmö: Allhems förlag. с. 247–254. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Carl Silfverstolpe: Vadstena klosters uppbörds- och utgiftsbok (The account-book of Vadstena Abbey) (на шведській)
  • Wilhelmina Stålberg, PG Berg : Anteckningar om svenska qvinnor (Notes of Swedish women) (на шведській)
  • Karin Tegenborg Falkdalen (2010). Vasadöttrarna (The Vasa Daughters). Falun: Historiska Media. ISBN 978-91-85873-87-6 (на шведській)