Мартинюк Сергій Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мартинюк Сергій Якович
Сергій Мартинюк.jpg
Народився 10 серпня 1962(1962-08-10) (59 років)
Крижовлин, Балтська міська громада, Подільський район, Одеська область, Українська РСР, СРСР
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Національність українці[1]
Діяльність прозаїк, публіцист, поет, політик, громадський діяч
Alma mater Військова академія (м. Одеса)
Членство Національна спілка письменників України, Національна спілка журналістів України, Національна спілка краєзнавців України, Спілка офіцерів України і Національна Федерація Самбо України
Військове звання капітан
Партія НРУ і Українська народна партія
Нагороди
Медаль «За жертовність і любов до України»

Сергій Якович Мартинюк (літературний псевдонім Світогор Лелеко, нар. 10 серпня 1962(19620810) року, с. Крижовлин, Балтський район, Одеська область) — український прозаїк, публіцист, поет, журналіст, краєзнавець, громадський і політичний діяч, меценат. Член Національної Спілки Письменників України. Член Національної Спілки Журналістів України. Член Національної Спілки Краєзнавців України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 10 серпня 1962(19620810) року у селі Крижовлин, Балтський район, Одеська область.

Сергій і Марія Мартинюки

Закінчив Одеське вище військове командне артилерійське училище в 1983 році. Служив в Німеччині та Зеленому Клині (Російська Федерація). В 1988 році військове звання «капітан» отримав достроково. У 1991 році в зв'язку із скороченням звільнений у запас[2].

З 2010 по 2014 рік був народним депутатом Балтської районної ради 6 скликання[3]. Подав понад 500 депутатських запитів, звернень, пропозицій. В 2012 і 2014 роки балотувався в народні депутати України по мажоритарному виборчому округу № 137. Довірена особа кандидата на пост Президента України Василя Куйбіди у ТВО № 139 на позачергових виборах Президента України у 2014 році[4].

У 2015 році балотувався до Київської міської ради[5].

Працював радником голови Федерації профспілок України[5][6]. Станом на грудень 2019 працює генеральним директором підприємства Дирекція управління майном НСПУ[7].

Одружений, дружина Мартинюк (Орещук) Марія Михайлівна. Мають двох доньок.

Творчість[ред. | ред. код]

Пише прозу, публіцистику, вірші, п'єси.

Є засновником альманаху «Балтське коло»[8][9], і мистецького проекту «Моя перша поетична збірка». У 2015 році — заснував Балтський літературний осередок Ліги Українських письменників ім. П. Чубинського[10][11].

Автор і видавець книг:

  • «Здобули волю — здобудемо долю», Сергій Мартинюк, книга, Видавництво ТОВ МВП «Ананьївська друкарня», Балта, 2007, ISBN 966-96093-9-0
  • «З Україною в серці», Сергій Мартинюк, книга, Видавництво ТОВ МВП «Ананьївська друкарня», Балта, 2008, ISBN 966-8437-01-4
  • «Пишаюся, що я Українець» рос. «Горжусь, что я Украинец» (2 видання, 2010, 2012) Сергій Мартинюк, книга, Луцьк, Видавництво ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2010, ISBN 978-966-361-473-1[12]
  • «Я Українець і маю розум переможця» (2 видання, 2011, 2013)
  • Народжені перемагати. Проза, поезії, п'єси / Сергій Мартинюк. — Київ: Видавництво «Український пріоритет», 2018. — 144 с. ISBN 978-617-7398-95-9[13][14][15]
  • «Маю честь бути Українцем», книга, Сергій Мартинюк (Світогор Лелеко) — Київ: ТОВ «Видавничий дім АртЕк», 2020, ISBN 978-617-7814-42-8[16][17]
  • «Того, хто йде, важко спинити», книга, Сергій Мартинюк (Світогор Лелеко) — Київ: ВЦ «Просвіта», 2020, ISBN 978-617-7201-85-3[18]
  • «Пишаюсь, що я — Українець, або Лелеки рідним гніздам не зраджують» — Київ: ТОВ «Видавничий дім АртЕк», 2021. — 404 с. ISBN 978-617-8043-23-0

Публікується в газетах: «Народна трибуна»[19], «Ваш інтерес»[20][21], «Чорноморські новини»[22][23][24][25], «Одеські вісті», «Літературна Україна», «Слово Просвіти», часописах «Перевесло»[26], «Україна молода»[27],"Рідна віра"[28][29], «Регіон бандерівський»[30] та інших.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Член НСПУ з жовтня 2018 року. Член Ревізійної комісії Київської міської організації НСПУ[7].

Член Національної Спілки Краєзнавців України та Національної Спілки Журналістів України[31].

З грудня 2008 року член Обласної асоціації Волинських письменників[7].

З червня 2014 року один із засновників і член Ліги Українських письменників імені П.Чубинського[7].

Має козацьке військове звання «Генерал-осавул УК», є отаманом Балтського окремого округу Чорноморського козацького округу (ЧКВ), заступником отамана ЧКВ.

Учасник Помаранчевої революції 2004 року та Революції гідності 2013—2014 років[6]. Організатор першого Євромайдану в рідному місті Балта[7].

Є засновником і директором благодійної організації Благодійний медичний фонд «Лелеко»[6]. Фонд був заснований у квітні 2014 року. Завдання — допомога в оздоровленні і реабілітації майданівцям, добровольцям, воякам. За 2014—2016 роки фонд «Лелеко» посприяв, допоміг, направив на реабілітацію 550 осіб[32][33].

Голова Ревізійної комісії Національної Федерації Самбо України[34].

Голова Бучанської районної організації ВГО «Спілка офіцерів України»[35]. Обраний 17 липня 2021 року заступником голови Київської обласної організації Спілки офіцерів України[джерело?]. Обраний на 26 з'їзді ВГО СОУ (24 липня 2021 року) членом Центрального проводу ВГО Спілки офіцерів України.[36]

Відзнаки[ред. | ред. код]

В 2013 році був номінований Одеською регіональною Академією Наук (ОРАН) і ОСІДУ РУНВіри на здобуття Шевченківської премії, за книгу «Горжусь, что я Украинец» — (рік видання 2012, Львів)[26].

Лауреат в номінації «Проза» обласного конкурсу «Мій Шевченко», присвяченого 200-річчю з Дня народження Великого Кобзаря м. Одеса (2014)[джерело?]

Лауреат XX загальнонаціонального конкурсу «Українська мова — мова єднання» (за альманах «Балтське коло»; 2019)[38].

Лауреат Всеукраїнської літературної премії ім. В. Юхимовича (2019) за книгу «Народжені перемагати, або краще померти стоячи, ніж жити на колінах»[39][40].

Дипломант літературної премії імені Юрія Яновського за книгу «Маю честь бути Українцем» у номінації «Мала проза» (2020)[джерело?].

Лауреат Літературної премії «Благовіст» Національної Спілки Письменників України (2020), за книгу «Маю честь бути Українцем»[41].

Лауреат Літературно — мистецької відзнаки імені Валерія Нечипоренко (2020) за книгу «Маю честь бути Українцем»[42].

Лауреат Літературної премії імені Володимира Сосюри за 2021 рік.[43]

Лауреат літературно-наукового конкурсу імені Воляників-Швабінських за праці, видані у 2020 році (друга премія, за книгу «Маю честь бути українцем»)[44].

Див. також[ред. | ред. код]

  • Фундатор (один із трьох) видання і автор післямови «Поважаймо рідну Україну», «Дорогі Балтяни, земляки» до книги Віктора Поліщука «Україна на шляху до Незалежності» (2 книги, ISBN 966-8437-08-0), Видавництво ТОВ МВП «Ананьївська друкарня», м. Ананьїв, 2009 р.[джерело?]
  • Фундатор і автор передмови до книги Юрія Шелудченко «Шекспир жил, Шекспир жив, Шекспир будет жить или тысяча уроков психологу, философу и политику из произведений В. Шекспира» (ISBN 978-966-8990-16-8), Кодимська районна друкарня, м. Балта, 2010 р.[джерело?]
  • За підтримки Б. О. Благодійний медичний фонд «Лелеко» в рамках проєкта «Моя перша поєтична збірка» видана збірка поезій Михайло Боярка «З Україною в серці гарячім» (ISBN 978-966-8063-79-7), Видавництво Міленіум, Київ, 2019 р., Передмова Сергія Мартинюка.[45]
  • Фундатор видання і автор післямови «Від душі» до книги Василя Мойсюка «Шлях до людей» (ISBN 978-966-8063-79-7), Видавництво «Міленіум», Київ, 2019[джерело?]
  • Фундатор видання і автор післямови «Книга читає нас…» Народного артиста України Анатолія Демчука «Український пересмішник. Сторінки історії», (ISBN 978-966-136-693-9), Видавництво «Фенікс», Київ, 2019 р.[джерело?]
  • Фундатор видання і автор передмови до книги Олександра Мазуренка «Із Донецька — Україною. Дев'ять з половиною тисяч километрів на милицях», (ISBN 978-616-7656-68-4), Видавництво «Альтернатива Друк», Київ, 2020 р.[46]
  • Редактор, член редакційної ради і автор післямови книги Віталія Тарасенко «Футбол і профспілки. Історія профспілкового руху в Україні», (ISBN 978-617-7814-33-6), Видавничий дім «АртЕк», Київ, 2020 р.[джерело?]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://chornomorka.com/archive/21436-21437/a-2787.html
  2. Зборовський, Анатолій. Cтати нацією переможців. ukrnationalism.com (uk-ua). Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021. 
  3. Склад депутатських фракцій в Балтській районній раді шостого скликання. podilsk-rada.odessa.gov.ua. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021. 
  4. Довірені особи кандидата на пост Президента України у регіоні; Куйбіда Василь Степанович, Одеська область. www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021. 
  5. а б Мартинюк Сергій Якович — вся правда Біографія, Балотування, Фракції, Декларація. chesno.org. Архів оригіналу за 9 грудня 2019. Процитовано 9 грудня 2019. 
  6. а б в Сергій Мартинюк: “Того, хто йде, важко спинити” | НСПУ (ru-RU). Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021. 
  7. а б в г д е ж Сергій Мартинюк — прозаїк, публіцист, поет | Жінка-УКРАЇНКА. www.ukrainka.org.ua. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021. 
  8. Розкрутили Балтське коло – Слово Просвіти (укр.). Архів оригіналу за 27 липня 2019. Процитовано 8 листопада 2021. 
  9. …А задуму – десять літ | Одеські Вісті — газета Одеської обласної ради. web.archive.org. 13 грудня 2019. Процитовано 8 листопада 2021. 
  10. За сприяння Б.О. «Благодійний медичний фонд «Лелеко» створено Балтський осередок Ліги українських письменників ім. Павла Чубинського | | ЛЕЛЕКО (укр.). Архів оригіналу за 9 грудня 2019. Процитовано 8 листопада 2021. 
  11. Липень 2019 – Сторінка 4 – Слово Просвіти (укр.). Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021. 
  12. Я Українець і маю розум Переможця // Одеська обласна газета «Чорноморські новини». — № 068-069 (21436-21437), 31 серпня 2013. Архівовано з джерела 13 грудня 2019. Процитовано 13 грудня 2019.
  13. П. Швець. Цих днів не змовкне слава // «Літературна Україна». — № 43-44, 29 листопада 2018.
  14. Петро Швець (31 січня 2019). Цих днів не змовкне слава. Слово Просвіти. Архів оригіналу за 13 грудня 2019. 
  15. Світлана Чорна (4 грудня 2019). У товаристві «Знання» відбулася творча зустріч з Сергієм Мартинюком, автором книги «Маю честь бути українцем!». Голос України. Архів оригіналу за 5 грудня 2019. Процитовано 6 січня 2020. 
  16. ВОЛЯ НАРОДУ: громадсько-політичний портал - "Маю честь бути Українцем", - нова книга учасника двох Майданів Сергія Мартинюка. volianarodu.org.ua. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 8 листопада 2021. 
  17. Маю честь бути Українцем – Слово Просвіти (укр.). Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 8 листопада 2021. 
  18. ВОЛЯ НАРОДУ: громадсько-політичний портал - "Маємо відродити українську націю з розумом переможців", - Сергій Мартинюк. volianarodu.org.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 8 листопада 2021. 
  19. Відзначили почесними грамотами ветеранів журналістської справи.. ТРК "Балинформкомпания", город Балта (ru-RU). 6 серпня 2020. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021. 
  20. Сергій Мартинюк (№ 44 (371) 28 жовтня 2011) «В ім'я гідності ми маємо бути МИ» — газета Ваш інтерес.
  21. Сергій Мартинюк (№ 49 (376) 2грудня 2011) «Ми звинувачуємо» — Ваш інтерес — незалежний інформаційно діловий тижневик.
  22. Сергій Мартинюк (№ 31 (21201), 14 квітня 2011) «Заради майбутнього» газета Чорноморські новини — громадсько — політична газета.
  23. Сергій Мартинюк (20 серпня 2011) «Пліч-о-пліч за Рідне» — газета Чорноморські новини.
  24. Сергій Мартинюк (№ 75-76 (21235-21236) 24 вересня 2011) "Операція «Тендер» — газета Чорноморські новини.
  25. Сергій Мартинюк (№ 41 (21305) 26 травня 2012) «Кінець кріпацтву в Саражинці» — газета Чорноморські новини.
  26. а б Сергій МАРТИНЮК: «Я не граю в Гідність — я живу з Гідністю» – Слово Просвіти (укр.). Архів оригіналу за 9 грудня 2019. Процитовано 8 листопада 2021. 
  27. Сергій Мартинюк (25 липня 2008) «Нема на вас Гонти» — газета Україна молода.
  28. Світогор Лелеко «Балта рунвірівська» часопис «Рідна Віра» № 23 (60), м. Київ 11013 р. Д.
  29. Сергій Мартинюк «Людина без обличчя, або монахиня» часопис «Рідна Віра» № 1 м. Київ 11019 р. Д.
  30. Сергій Мартинюк «Місто в небезпеці», часопис "Регіон бандерівський № 2(6) м. Нововолинськ 2010
  31. Заклик до творення еліти.. Інтелект нації (укр.). 19 січня 2021. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021. 
  32. http://www.fpsu.org.ua/napryamki-diyalnosti/informatsijna-robota/10236-profspilki-i-blagodijniki-nadayut-dopomogu-vojinam-ato-ta-timchasovo-peremishchenim-osobam
  33. Архівована копія. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 9 квітня 2020. 
  34. Федерация Самбо Украины - Самбо притягує творчість. sambo.net.ua. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021. 
  35. ITV (15 жовтня 2021). Для учасників військово-патріотичної гри «Джура» в Ірпені провели семінар (фото). ITV (ru-RU). Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021. 
  36. ВОЛЯ НАРОДУ: громадсько-політичний портал - "Книга, яка насичує великим духом українства", - у Києві відбулась презентація нового твору Сергія Мартинюка. volianarodu.org.ua. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021. 
  37. України, Федерація професійних спілок. Вітаємо!. Федерація професійних спілок України (uk-ua). Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021. 
  38. БАЛТЯНИ – ЛАУРЕАТИ XX ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНОГО КОНКУРСУ «УКРАЇНСЬКА МОВА – МОВА ЄДНАННЯ», що відбувся 22-24 серпня в м.Одеса (укр.). Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021. 
  39. Премія землі Древлянської. Слово Просвіти. 21 листопада 2019. Архів оригіналу за 9 грудня 2019. Процитовано 9 грудня 2019. 
  40. Вікторія Слободенюк, Світлана Семиволос (16 жовтня 2019). 13-те свято у Коростені: «Просто на Покрову» знову зiбрало українських митців на прадавній древлянській землі. Україна Молода. Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 9 грудня 2019. 
  41. Національна спілка письменників України оголошує цьогорічних лауреатів премії «Благовіст», 2020 | НСПУ (ru-RU). Архів оригіналу за 13 жовтня 2020. Процитовано 8 листопада 2021. 
  42. XIV Всеукраїнське літературно-мистецьке свято «Просто на Покрову» одне з найкращих в Україні. korostenska-rda.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 8 листопада 2021. 
  43. Літературна Україна” №17-18 (5900-5901) від 14 серпня 2021 року. Архів оригіналу за 19 серпня 2021. Процитовано 19 серпня 2021. 
  44. Фундація Українського Вільного Університету оголосила лауреатів літературно-наукового конкурсу. Український погляд. 2 жовтня 2021. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. 
  45. Alla. Відбулась презентація збірки «З Україною в серці гарячім» Михайла Боярка | НСПУ (ru-RU). Архів оригіналу за 17 травня 2020. Процитовано 8 листопада 2021. 
  46. В Будинку письменників презентували книгу про особливу подорож Україною | НСПУ (ru-RU). Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 8 листопада 2021. 

Посилання[ред. | ред. код]