Мартин полярний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мартин полярний

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Мартинові (Laridae)
Підродина: Мартинові (Larinae)
Рід: Мартин (Larus)
Вид: Марти полярний
Larus hyperboreus
Gunnerus, 1767
Ареал полярного мартина      Гніздування      Осіле проживання      Зимування
Ареал полярного мартина      Гніздування      Осіле проживання      Зимування
Посилання
Вікісховище: Larus hyperboreus
Віківиди: Larus hyperboreus
EOL: 1049571
ITIS: 176808
NCBI: 119637
Fossilworks: 369045
Яйце полярного мартина (Тулузький музей)

Мартин полярний[1] (Larus hyperboreus) — вид птахів з родини мартинових (Laridae). Поширений у полярних областях. В Україні рідкісний залітний птах[2].

Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]

Мартин полярний — один з найбільших мартинів, що досягає 64-65 см в довжину. Вага — 1,5-2 кг. Має блідий колір оперення: основний колір білий, спина і крила блакитно-сірі, кінчики крил білі. Дзьоб жовтий, ноги жовтувато-рожеві.

Поширення[ред. | ред. код]

Поширений в Європі, Азії та Америці. Мешкає на скелястих узбережжях материків і островів; рідше в приморських частинах тундри.

Живлення[ред. | ред. код]

Мартин полярний, як і більшість мартинів, всеїдний. До його раціону входять риба, молюски, трупи тварин, морські зірки, яйця та пташенята, дрібні ссавці, ягоди.

Птах схильний селитися поблизу пташиних базарів і регулярно стягувати з їх населення «данину» в вигляді яєць та пташенят, завдяки чому отримав у російській мові назву «бургомистр»[3].

Розмноження[ред. | ред. код]

Гнізда найчастіше влаштовує на скелях край обривів. Птахи гніздяться одинокими парами або невеликими колоніями. У кладці зазвичай 2-3 яйця. Кладку висиджують обоє батьків протягом 27-28 днів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  2. Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
  3. Larus hyperboreus Gunnerus, 1767 - Бургомистр. Институт проблем экологии и эволюции им. А.Н. Северцова РАН. Архів оригіналу за 22 березня 2018.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]