Марія Калерґіс
| Марія Калерґіс | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
7 серпня 1822[1][2][…] або 1823[2] Варшава, Російська імперія |
| Померла |
22 травня 1874[1][2][…] або 1874[2] Варшава, Російська імперія |
| Поховання | Повонзківський цвинтар |
| Країна |
.svg){kind=small} Республіка Польща.svg){kind=small} Російська імперія |
| Діяльність | піаністка, композиторка, господиня літературного салону |
| Знання мов | польська |
| Рід | House of Muhanovd |
| Батько | Friedrich Carl von Nesselrode-Ereshovend |
| Мати | Thekla von Gorskad[4] |
| У шлюбі з | Siergiej Muchanowd і Joannou Kalergid |
| Діти | Marie Kalergid |
Графиня Марія-Луїза фон Нессельроде (Maria Luisa Reichsgräfin von Nesselrode-Ereshoven), у першому шлюбі Калерґіс (пол. Maria Kalergis), у другому шлюбі Марія Федорівна Муханова (7 серпня 1822, Варшава — 22 травня 1874, Варшава) — польська піаністка та покровителька мистецтв. Племінниця глави російської дипломатії Карла Нессельроде, прабабка Ріхарда Куденхове-Калергі.
Біографія[ред. | ред. код]
Ранні роки та перший шлюб[ред. | ред. код]
Дочка генерала російської служби Фрідріха Карла Нессельроде (1786—1869), що походив із медіатизованого роду імперських графів. Мати — полька, Текля Наленч-Гурська (Tekla Nałęcz-Górska; 1795—1848), сестра Йосипа Горського — камергера двору імператора Олександра I.
Після розлучення батьків разом з молодшою сестрою в 1828 році була привезена в Петербург і удочерена родичкою Оленою Дмитрівною Сверчковою, дочкою графа Дмитра Гур'єва, і отримала прізвище Сверчкова. Була досить гарна собою, князь Вяземський писав[5]:
|
У неї була і вкрадлива краса сарматської жіночності та тихе поетичне сяйво німецької Туснельди. Додайте до цього блиск французької освіченості, живу грайливість розуму та балакучості, і можна легко зрозуміти, що вона повинна була зайняти виняткове та почесне місце скрізь, де б вона не знаходилася. | 
|
15 січня 1839 року[6] 16-річна Марія була видана заміж за великого торговця грецького походження Івана (Яна) Еммануїловича Калергі (Калерґі; 1814—1863), спадкоємця мільйонного статку. Як весільний подарунок чоловік підніс дружині 600 тисяч золотих рублів і ділянку з будинком на Невському проспекті, буд. № 12, раніше належав матері нареченого[7]. Через рік подружжя розлучилося. Чоловік поїхав до Італії, а дружина у супроводі закоханого до неї графа Адама Потоцького вирушила до Франції.
Салон у Парижі[ред. | ред. код]
Марія, одержуючи від чоловіка значні кошти на утримання, проживала в Петербурзі, Парижі, Варшаві, Баден-Бадені. Брала уроки музики у Шопена та Ліста. Крім польської, знала французьку, німецьку, англійську, італійську, російську мови. Салон Калерґіс на вулиці Анжуйській відвідував весь вищий світ Парижа. Сучасники відносили до закоханих у польську красуню безліч знаменитостей[8] : серед них генерал Кавеньяк, граф Моле, Дюма, Мюссе, Ліст, Шопен, Готьє, Гейне, Норвід. Троє останніх присвятили їй вірші (Гейне — «Білий слон», Готьє — «Мажорно-біла симфонія»), а Норвід — навіть трихактну трагедію «Перстень Великої дами»[9]. Достовірно відомо, що Марія була коханою Ежена Сю, який вивів її у романі "Вічний жид" під ім'ям Адрієнни Кардовіль.
Виконувала секретні доручення російського двору. Зіграла значну роль при захопленні влади Луї Наполеоном Бонапартом, згодом імператором Наполеоном III . Віктор Гюго писав про цей бік життя білявої красуні у своєму памфлеті «Історія одного злочину» (1852, опубл. 1877).
У 1857—1871 роках виступала як піаністка. Калерґіс була добре знайома з Ріхардом Вагнером та Станіславом Монюшком, брала діяльну участь у їх долі: допомогла Монюшкові поставити оперу «Галька» на варшавській сцені (1858) і організувала благодійний концерт на його користь, прийняла на свій рахунок збитки Вагнера після невдачі його паризьких концертів тощо.
Другий шлюб[ред. | ред. код]
Після початку російсько-французької війни за вказівкою канцлера Нессельроде залишила Париж і оселилася у Варшаві, де жила у помешканні батька і вела досить скромне життя. Була серед засновників Інституту музики у Варшаві (пізніше — Варшавська консерваторія), разом із Монюшко заснувала Варшавське музичне товариство (пізніше — Варшавська філармонія).
У 41-річному віці Марія Калерґіс вийшла заміж у Вісбадені 18 жовтня 1863 року[10] за 30-річного Сергія Сергійовича Муханова (1833—1897) — героя оборони Севастополя, директора варшавських театрів. В останні роки життя була прикута до ліжка жорстоким ревматизмом, чоловік доглядав її. Отримавши звістку про смерть Калергіс, Ліст влаштував на згадку про неї великий концерт у Веймарі, де вперше виконав присвячену їй сонату. Похована у Варшаві, на Повонзківському цвинтарі.
Нащадки[ред. | ред. код]
Від першого чоловіка мала одну дочку Марію Калерґі (1840—1877), що вийшла в 1857 році в Парижі заміж за дипломата Франца-Карла Куденгове (1825—1893), причому їх старший син Генріх одружився з японкою Міцуке Аояма і в 1903 році отримав право називатися графом Куденгове-Калерґі (Куденгоф-Калерґі).
Листи Калерґіс до доньки та інших кореспондентів — багате джерело відомостей про епоху. Основні видання епістолярної спадщини:
- Marie von Mouchanoff-Kalergis geb. Gräfin Nesselrode in Briefen an ihre Tochter; ein Lebens- und Charakterbild/ Ida Maria Lipsius [La Mara], Hrsg. Leipzig: Breitkopf & Härtel, 1911
- Listy do Adama Potockiego. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy, 1986
 Генеалогічне древо (дерево предків і нащадків) |
|---|
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в г д е Тезаурус CERL — Consortium of European Research Libraries.
- ↑ а б в FemBio database
- ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ П. А. Вяземский. Полное собрание сочинений. Т. 2.- СПб., 1879.- С. 15-16.
- ↑ ЦГИА СПб. ф.19. оп.111. д.775. с. 349. Метрические книги церкви Св. Александра Невского при Департаменте иностранных дел.
- ↑ Об особняке Калергис на Невском проспекте (рус.)[недоступне посилання]
- ↑ Биография из книги Ежи Янковского (польск.)
- ↑ Uniwersytet Gdański — University of Gdańsk | Uniwersytet Gdański — University of Gdańsk. Архів оригіналу за 14 лютого 2009. Процитовано 3 квітня 2022.
- ↑ ЦГИА СПб. ф.19. оп.123. д.19. Метрические книги православных церквей за границей.
Література[ред. | ред. код]
- Мария Сверчкова// Русская Старина, 1880, Т. 29.- С. 188.
- Photiadès C. Maria Kalergis, née Comtesse Nesselrode (1822—1874). Paris: Plon, 1924
- Wyleżyńska A. Biała Czarodziejka. Warszawa: «Rój», 1926
- Szenic St. Maria Kalergis. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy, 1963
- Шустер Д. Белая сирена// Нева, 2002, № 3, с.239-241
|
