Марія Меріль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Марія Меріль
фр. Macha Méril
Macha Méril.JPG
Народилася 3 вересня 1940(1940-09-03)[1] (77 років)
Рабат, Рабат-Сале-Заммур-Заер[d], Марокко
Громадянство Flag of France.svg Франція
Діяльність актриса, кінопродюсер, письменниця, кіноакторка
У шлюбі з Мішель Легран
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону
офіцер ордену «За заслуги» офіцер ордена Мистецтв та літератури
Сторінка в Інтернеті machameril.com

Марія (Маша) Меріль, або ж Марія-Магдалина Гагаріна — французька акторка театру і кіно, письменниця, продюсер. Народилася 3 вересня 1940 р.у Рабат (Мароко) у родині російського князя Володимира Гагаріна (1888—1946) і українки Марії Бельської.

Життєпис[ред.ред. код]

Навчалася в Сорбонна на філологічному факультеті, в акторській школі Шарля Дюллена, відвідувала курси при акторській студії Л Страсберга в Нью-Йорці (1960—1962).

1959 — дебют у фільмі Жерара Урі «Гаряча рука». Популярність отримала у 1964 р. коли виконала головну роль у фільмі Жан-Люка Годара «Заміжня жінка». Через три роки організувала свою продюсерску компанію «Machafilm».В цей час чекала дитину від Андрона Кончаловського, але зробила аборт[2].

18 вересня 2014 року у Олександро-Невський собор у Парижі на вулиці Дарю повінчалася з французьким композитором і музикантом Мішель Легран. Вінчання провів єпископ Телміський Іов (Геча)[3].

Пізніше Меріль вийшли заміж за італійського режисера і продюсера Джана Вітторіо Бальді. У 43 роки князівна захопилася 33-річним актором Стефаном Фрессом. Вони прожили разом сім років, і Маша, за її словами, взяла на себе роль Пігмаліона, зробивши зі Стефана справжнього артиста.

У 50 років спробувала себе вперше як письменниця. Меріль опублікувала півтора десятка книг — романи, спогади, п'єси. Сьогодні відразу три видавництва запропонували їй повідати історію її любові з Мішелем Леграном. 

Незмінний учасник популярної сатиричної радіопередачі «Розумні голови», де беруть участь відомі французькі гострослови.[4] 

Фільмографія[ред.ред. код]

Фільмографія складає близько 60 фільмів.

Громадська позиція[ред.ред. код]

У 2018 підтримала звернення Асоціації режисерів Франції на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[5]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]