Мішель Легран

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мішель Легран
фр. Michel Legrand
Michel Legrand Cabourg 2015.jpg
Ім'я при народженні фр. Michel Jean Legrand[1]
Народився 24 лютого 1932(1932-02-24)[2][3][…]
XX округ Парижа, Париж, Франція[5][1]
Помер 26 січня 2019(2019-01-26)[6][7][…] (86 років)
Нейї-сюр-Сен[1]
·сепсис[5][9]
Поховання
Країна Flag of France.svg Франція[7][10]
Flag of the United States.svg США
Діяльність диригент, композитор, актор, співак, піаніст, аранжувальник, джазмен, сценарист, кінокомпозитор, кінорежисер
Alma mater Паризька вища національна консерваторія музики й танцю (1949)
Вчителі Надія Буланже[11]
Відомі учні Sarah McKenzied[12]
Знання мов французька і англійська
Членство Michel Legrand et son orchestred
Роки активності 195220192019
Жанр джаз[7]
Батько Raymond Legrandd
Брати, сестри Christiane Legrandd, Olivier Legrandd і Benjamin Legrandd
У шлюбі з Catherine Micheld і Марія Меріль
Діти Eugénie Angotd
Нагороди
командор ордена Почесного легіону офіцер ордена Почесного легіону орден Пошани (Вірменія)
премія «Оскар» за найкращу музику до драматичного фільму

премія «Оскар» за найкращу оригінальну пісню[d] (1984)

Британська академія телебачення та кіномистецтва

Золотий глобус
IMDb ID 0006166
Сайт michellegrandofficial.com

Міше́ль Легра́н (фр. Michel Legrand, вірм. Միշել Լեգրան, 24 лютого 1932, Париж — 26 січня 2019, Париж) — французький композитор, піаніст, співак й аранжувальник вірменського походження.

Біографія[ред. | ред. код]

Перший музичний досвід Легран перейняв від свого батька Раймонда Леграна, керівника одного з оркестрів вар'єте. Мама Леграна — Айкануш-Марсель Тер-Микаелян, була піаністкою. У 1952 році закінчив Паризьку консерваторію і відправився в турне по США.

З кінця 1950-х років почав писати музику до голлівудських фільмів, що принесло йому світову славу. Найвідоміший його твір — музика до фільму «Шербурзькі парасольки» (1964). 12 разів нагороджений премією Оскар, три рази премією Сезар, 12 разів Золотим Глобусом та 5 премій Ґреммі. Автор музики до 200 фільмів.

Як джазовий піаніст працював з музичними творами Джанго Рейнхарда і Бікса Бейдербека. У 1958 році записав альбом з Дональдом Бірдом, Джоном Колтрейном і Беном Вебстером. У 1978 році записав альбом «Le Jazz Grand», в 1991 — «Dingo», за який був нагороджений премією Ґреммі.

Паралельно виступає як диригент і академічний піаніст. Окрім цього, спільно з іншими композиторами він написав «The Windmills of Your Mind (Вітряні млини твоєї свідомості)» для фільму «Афера Томаса Крауна», яка отримала «Оскар» і «Золотий глобус» як краща пісня.

Композитор працював з режисерами Жан-Люком Годаром, Жаком Демі та іншими. Після смерті у 2009 році композитора Моріса Жарра Мішель Легран став найвідомішим.

26 січня 2019 року у Франції помер на 87-му році життя. Його серце перестало битися в Парижі, проте інші подробиці смерті Леграна не наведені[13].

Мішель Легран в Україні[ред. | ред. код]

23 грудня 2011 року французький композитор Мішель Легран виступив у Києві в Палаці «Україна» на концерті «Людина і жінка» з співачкою Тамарою Гвердцителі, був автором її музики.

5 березня 2015 року маестро Легран виступив у Львівській національній філармонії з світовими зірками джазу — ударником Франсуа Лезо (Francois Laizeau) і контрабасистом П'єром Бусаґе (Pierre Boussaguet) у супроводі Академічного молодіжного симфонічного оркестру «INSO-Львів»[14] у рамках турне «Best of Michel Legrand».

У грудні 2015 року Мішель Легран дав чотири концерти в Україні: 13-го грудня у Вінниці, 14-го в Національному Палаці «Україна» в Києві[15], 15-го у Харкові та 17-го в Одесі[16].

Приватне життя[ред. | ред. код]

Мішель Легран був одружений двічі: з Крістін Бушар та пізніше з Ізабель Рондон. 16 вересня 2014 року він одружився втретє в мерії Монако з комедійною акторкою Машею Меріль, з якою вперше зустрівся п'ятдесят років тому, у вересні 1964, на джазовому фестивалі в Ріо-де-Жанейро. Але Маша тоді була нареченою іншого, а Мішель — батьком маленьких дітей. У нього є дві дочки (1952, 1970) та двоє синів (1959, 1962).

Вибрані альбоми[ред. | ред. код]

  • 1954 I Love Paris
  • 1955 Holiday in Rome
  • 1956 Castles in Spain
  • 1957 Bonjour Paris
  • 1957 C'est magnifique
  • 1958 Legrand in Rio
  • 1958 The Columbia Album of Cole Porter
  • 1959 Paris Jazz Piano
  • 1959 The New I Love Paris
  • 1959 Legrand Jazz
  • 1967 Plays for Dancers
  • 1968 At Shelly's Manne-Hole
  • 1974 Twenty Songs of the Century
  • 1982 After the Rain
  • 1995 Michel Legrand Big Band
  • 2013 Entre elle et lui (з Наталі Дессе)


Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Fichier des personnes décédées mirror
  2. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #130482552 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  3. SNAC — 2010.
  4. Internet Broadway Database — 2000.
  5. а б http://www.lesgensducinema.com/affiche_acteur.php?nom_acteur=LEGRAND%20Michel&ident=24333&debut=0&record=1&from=ok
  6. Le compositeur Michel Legrand est mort // Le MondeParis: Societe Editrice Du Monde, 2019. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
  7. а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  8. Gran Enciclopèdia CatalanaGrup Enciclopèdia Catalana, 1968.
  9. Le compositeur était hospitalisé, son état s’est «subitement dégradé» — 1941. — ISSN 0999-2189; 2491-3189
  10. Journal officiel de la République française, Journal officiel de la République française. Document administratif — 2011. — ISSN 0242-6773
  11. list of students of Frédéric Chopin
  12. https://www.jazziz.com/sarah-mckenzie-till-the-end-of-time/
  13. Помер автор мюзиклу «Шербурзькі парасольки» Мішель Легран. Архів оригіналу за 26 січня 2019. Процитовано 26 січня 2019. 
  14. Академічний молодіжний симфонічний оркестр «ІNSO-Львів». Архів оригіналу за 3 січня 2015. Процитовано 2 січня 2015. 
  15. Мішель Легран Архівовано 15 грудня 2015 у Wayback Machine. на сайті Палацу «Україна»
  16. Іван Столярчук. Мішель Легран втретє одружився у 82 роки. Gazeta.ua (укр.). 11.12.2015. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 12.12.2015. 

Посилання[ред. | ред. код]